PASCITE GREGEM DEI
переклав о. О. Кривобочок ТІ
неофіційний переклад для особистого вжитку
ФРАНЦИСК
АПОСТОЛЬСЬКА КОНСТИТУЦІЯ
ПАСІТЕ БОЖЕ СТАДО
РЕФОРМА ШОСТОЇ КНИГИ
КОДЕКСУ КАНОНІЧНОГО ПРАВА
«Пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, а добровільно, по-божому» (див. 1 Пт. 5, 2). Слова, натхнені апостолом Петром, відображаються у обряді рукоположення єпископа: «Ісус Христос, наш Господь, посланий Отцем відкупити людський рід, послав, у свою чергу, у світ дванадцять апостолів, щоби вони, наповнені силою Святого Духа, проголошували Євангеліє, вели й освячували всі народи, об’єднуючи їх в одне стадо. (…) [Ісус Христос, Господь і вічний Понтифік] через проповідь і пастирську опіку Єпископа веде їх у земній прощі до вічного щастя» (див. Ordenación del Obispo, de los Presbíteros y de los Diáconos, іспанська версія, 2011, n. 39). Пастир покликаний здійснювати своє завдання «порадою, переконуванням, прикладом, а також авторитетом і священною владою» (Lumen gentium, n. 27), бо любов і милосердя вимагають, щоб Отець також виправляв те, що вже пошкоджене.
У земній прощі, ще від апостольських часів, Церква подавала правила поведінки, які з бігом століть склали цілісний комплекс обов’язкових норм, які об’єднують Божий Народ і за дотримання яких відповідають єпископи. Ці норми відображають віру, яку всі ми сповідуємо, з якої вони черпають свою зобов’язуючу силу й на якій базуються, проявляючи материнське милосердя Церкви, яка завжди знає, що метою є спасіння душ. Регулюючи життя спільноти в часі, потрібно ці норми коригувати із соціальними змінами й новими потребами Божого Народу – що вимагає модифікувати й пристосовувати їх до обставин, які змінюються.
Серед швидких соціальних змін, які ми переживаємо, свідомі, що «живемо не просто в епосі змін, а в зміні епох» (Аудієнція в Римській Курії з нагоди різдвяних побажань, 21 грудня 2019), щоби властиво відповісти на потреби Церкви в усьому світі, очевидною є потреба переглянути також карну дисципліну, промульговану св. Йоаном Павлом ІІ 25 січня 1983, Кодексу Канонічного Права і змінити його так, щоб пастирі могли його використовувати гнучкіше як інструмент спасіння і виправлення, застосовувати його своєчасно і з пастирською любов’ю, аби уникнути більшого зла і лікувати рани, спричинені людською слабкістю.
З цієї рації Бенедикт XVI, мій шановний Попередник, у 2007 доручив Папській Раді інтерпретації законодавчих текстів вивчити цю справу, щоб провести ревізію карних норм Кодексу за 1983. Виконуючи це завдання, Дикастерія уважно вивчала нові потреби, виявляла обмеження та недоліки чинного законодавства і вказувала на можливі, зрозумілі й прості рішення. Вивчення відбувалося в дусі колегіальності й співпраці й з допомогою фахівців і пастирів, корегуючи можливі рішення відповідно з потребами й культурами різних локальних Церков.
Перша редакція нової книжки VI Кодексу Канонічного Права була вислана всім Конференціям Єпископів, Дикастеріям Римської Курії, Вищим Настоятелям Релігійних Інститутів, факультетам Канонічного Права й іншим церковним Закладам, аби подали свої зауваження. Водночас проводилися консультації з багатьма фахівцями з карного права в усьому світі. Матеріал, отриманий з цих попередніх консультацій, добре впорядкували й передали спеціальній групі експертів, яка відредагувала проєкт у світлі отриманих рекомендацій і знову передала його на розгляд консультантів. Врешті, після останнього вивчення і ревізії підсумковий проєкт був вивчений на пленарній сесії Папської Ради інтерпретації законодавчих текстів у лютому 2020. Відредагований текст передали Римському Понтифіку.
Карна дисципліна зобов’язує увесь Божий Народ, але відповідальність за її правильне застосування – як уже зазначалося – лежить саме на пастирях і настоятелях окремих спільнот. Це завдання, яке в жодному разі не можна відокремити від довіреної їм пастирської функції і яке слід виконувати як конкретну й нагальну потребу любові не тільки в Церкві, не тільки в християнській спільноті, не тільки у відношенні до можливих жертв, але й щодо злочинців – що вимагає водночас милосердя й виправлення з боку Церкви.
У минулому велику шкоду завдала відсутність розуміння внутрішнього зв’язку в Церкві між проявами любові й застосуванням санкційної дисципліни там, де цього вимагають обставини і справедливість. Таке мислення – як учить досвід – ризикує призвести до поведінки, суперечної зі звичаєвою дисципліною, і для виправлення якої недостатньо самих тільки напуть та порад. Така ситуація часто несе з собою небезпеку, що з плином часу така поведінка утвердиться так, що її буде важко виправити, і у багатьох випадках викликає скандали й замішання серед вірних. І тому застосування кар пастирями й настоятелями стає необхідністю. Занедбання пастиря у застосуванні системи кар показує, що він не виконує свої обов’язки добросовісно й вірно, як я прямо говорив у останніх документах, таких як Апостольські Листи у формі «Motu Proprio»: Como una Madre amorosa, 4 червня 2016, і Vos estis lux mundi, 7 травня 2019.
Любов вимагає, щоб пастирі застосовували карну систему тоді, коли вона потрібна, маючи на увазі три цілі, потрібні церковній спільноті: відновлення справедливості, виправлення порушника і відшкодування завданої шкоди.
Як я недавно говорив, канонічні санкції виконують також функцію відновлення та спасіння, і шукають передовсім добро вірян, і тому «представляють позитивний засіб для реалізації Царства, для побудови справедливості у спільноті вірних, покликаних до особистого і спільного спасіння» (До учасників пленарної сесії Папської Ради інтерпретації законодавчих текстів, 21 лютого 2020).
Беручи до уваги тяглість загальних напрямних канонічної системи, яка слідує церковній традиції, скріпленій з плином часу, новий текст вводить різні зміни до чинного законодавства і санкціонує нові покарання, які відповідають щораз більшим потребам різних спільнот відновити справедливість і порядок, порушений злочином.
Текст вдосконалили також і технічно, особливо стосовно основних аспектів карного права, до прикладу, права на захист, давність злочинів і покарань, точніше визначення кар, яке відповідає потребам легітимності кар і дає ординаріям і суддям об’єктивні критерії у застосуванні конкретних санкцій, більш відповідних для конкретних випадків.
Текст змінили так, щоб він сприяв єдності Церкви в застосуванні кар, особливо стосовно злочинів, які провокують більшу шкоду й скандали в спільноті, дотримуючись також servatis de iure servandis (вимоги права були дотримані) – аби зменшити випадки, коли санкції здійснюються на розсуд влади.
На цій основі даною Апостольською Конституцією оприлюднюю відредаговану книжку VI Кодексу Канонічного Права у такому виді, як її впорядкували й відредагували, надіючись, що вона стане засобом для добра душ, а її норми пастирі застосовуватимуть тоді, коли це потрібно, зі справедливістю й милосердям, свідомі, що це – частина їхнього служіння, обов’язок справедливості – шляхетна основна чеснота – карати для добра вірних.
Врешті, щоб усі могли познайомитися й властиво зрозуміти норми, про які йдеться, відредагована книжка VI Кодексу Канонічного Права буде оприлюднена в L’Osservatore Romano і набуде чинності 8 грудня 2021, і пізніше буде опублікована в офіційному коментарі Acta Apostolicae Sedis.
Також заявляю, що як тільки нова книжка VI набуває чинності, то актуальна книжка VI Кодексу Канонічного Права скасовується, незважаючи на те, що містить пункти, варті уваги.
Дано в Римі на площі Святого Петра в Урочистість П’ятидесятниці, 23 травня 2021, в дев’ятий рік мого Понтифікату.
ФРАНЦИСК
