Spread the love

Незважаючи на те, що ця історія відбулась вже давно, вона й дотепер живо коментується. Тоді ж, ті події викликали досить гостру реакцію та низку суперечок. Адже стосувалась вони людей, яких знали не лише в місті, а й поза його межами. З часом, навколо тієї історії утворилось багато міфів та легенд. Тому, залишається хіба ще раз її розповісти, проте докладно та з деталями.

Все почалось з того, як через місто проходив Месія. Проте якийсь Він був дивний, бо ж поводився зовсім не так, як пасує Месії. Бо що ж то за Месія, що ходить собі так з натовпом по вулицях? Хто його знає, кого там можна зустріти серед усього того люду? І що ж то за Месія, що вдягається абияк? Не носить ані спеціального месіанського взуття, а якісь звичайні старі сандалі, ані спеціальних месіанських риз,  а лиш просту вицвівшу туніку.

Побожні фарисеї йому казали, якщо Він справді є Месією, то й поводитись має так, як це личить Месії – порядно і так само побожно, як вони. Не повинен виходити за межі святині, а й навіть якщо виходить, то виключно в товаристві людей із перевіреною бездоганною репутацією. А в святині мусить сидіти (не стояти!) на центральному місті (десь біля Скинії) на спеціальному троні. І вже там повинен приймати усіх порядних людей, які  сумлінно дотримуються закону та заповідей і хотіли б дотримуватись їх ще більш сумлінно та бути ще більш порядними. Месія повинен їх повчати та навчати і найкраще – письмово, аби уникнути неточностей в інтерпретаціях. Також необхідно проводити Літургії виключно в святині, як то і належить.

А тим часом Він, цей Месія, замість того, щоби слухати рятівних порад побожних фарисеїв, ходив по цілому місту, зустрічаючись аби з ким, і, нерідко, з найгіршими лайдаками, та замість того, щоб передавати їм своє вчення через офіційно написані тексти, розповідав прості, місцями навіть примітивні, багатозначні тексти, які називав притчами. Усе це аж ніяк не пасувало Його месіанському стану. А на всілякі зауваження відповідав, що Його місією є шукати й рятувати те, що загинуло. Побожні фарисеї попереджали, що в такий спосіб він розмінює на дрібниці авторитет справжнього Месії. Проте Він їх не слухав.

Отже, повернімось до історії, – йшов Він собі через місто і побачив на дереві Закхея. А от, власне, про Закхея… Після цієї історії з нього почали робити такого святого, який роздав бідним купу грошей та став добрим та чуйним. А то ж була ще та людина. Не тільки вимагач і кровопивця, ватажок цілої банди, а ще й колаборант та зрадник. Про нього можна говорити все, але тільки не те, що він був людиною доброю та святою. Окрім всього, він мав комплекс щодо свого малого зросту. Люди з нього сміялися, а він, відігруючись, ще більше їх обдирав. Власне, з того ж усе те багацтво і взялось – з людської кривди. Тому нічого дивного не було в тому, що ніхто не хотів пустити його на терасу свого будинку, щоб звідти можна було побачити Месію. От він і був змушений лізти на сикомор.

Отже, коли Закхей вже заліз на дерево, Месія, проходячи повз, подивився на нього. Як же ж тут не погодитись із побожними фарисеями: що то за Месія, що то за Син Божий і що то за Бог, який на грішника дивиться вгору, а не зверху? Відтак, розмиваються межі між добром і злом. Навіть якщо Месія і зауважив його десь там на тім дереві, то чи не повинен був сказати йому злізти і стати на коліна? Чи не повинен був накласти на нього покуту та, поки той її повністю не спокутує, не розмовляти з цим грішником. І нехай ніхто не говорить, що цей чоловік потребував людського та сердечного ставлення до себе. Потреби потребами, а закон є законом. Зі злом нема чого брататись та панькатись.

А цей дивний Месія не тільки не повчає Закхея, а ще й ввічливо говорить до нього, і, навіть, просить злісти з дерева, бо Він – Месія – хоче піти в гості до будинку цього чоловіка. Розумієте? Чуєте? До будинку Закхея!!! До будинку такого грішника! Так, ніби в цілому місті не було порядних і побожних людей, в яких можна було б зупинитись. Та чи ж не знав Він, хто перебував та розважався в будинку такого лиходія як Закхей? Усі в місті знали, якого сорту людей там можна було зустріти, а Він – ні?

Невідомо, чи то через наївність, або й через брак розуму, проте Він того Закхея таки відвідав. Його ще можна було б зрозуміти, якби Він промовив до цілого того товариства так, щоб засоромити їх. Натомість, Він прийшов і просто сів з ними за один стіл, ніби то так і мало бути. А входячи, наіть не привітав їх якимсь релігійним привітанням, а звичайним світським «Шалом». І то мав бути Месія?!

Тож, нічого дивного, що ті події набули розголосу і викликали справжнє обурення. Сьогодні соціалістичні газети тріумфально проголошували б, що візит Месії у дім Закхея – це справжній вираз цілковитого прийняття та розуміння способу життя, який провадив Закхей. Учасники величного торжества розповідали б, що Месія благословив спосіб життя усіх тих гуляк. Як доказ, цитували б одного з учасників бенкету, який пригадав слова сказані Месією: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння». Тим часом, ліберальні портали закипіли б від емоцій. Тисячі коментаторів закликали би відлучити Месію від поклоніння і віри??? Люди б розповідали б про його цілковиту безвідповідальність, яка руйнує істинну віру, тому що Він товаришує з покидьками і грішниками, підриваючи репутацію Месії. Бо ж така поведінка – це скандал і єресь. Вони б закликали не просто не наслідувати Його, а більше того – виступати проти Нього.

Тільки Закхей не хотів нічого говорити. Люди просили, щоб він розповів їм щось, але той завжди відмовлявся. Ввічливо, але твердо. Ті, хто знав його раніше, свідчили, що після зустрічі з Месією він сильно змінився. Так подобрів та, схоже, віднайшов внутрішній спокій, що, хоча сам нічого не говорив, проте було очевидно, – Закхей був щасливим. Покращились його відносини з близькими, до оточуючих став більш доброзичливий та відкритий. І, хоча, він ніколи не заперечував свого, як він сам говорив «підлого минулого і того зла, яке завдавав іншим», проте не приділяв цьому багато уваги. Жив для інших. З якоюсь неймовірною ясністю та вдячністю в серці.

З часом розмови про нього втихли, аж поки після його смерті, одна з дочок не розповіла знайомим, що в один прекрасний день вона попросила свого батька розповісти про те, що тоді відбулось. Він їй сказав, що сам точно не розуміє, але хоча й дожив до старості, та за все його довге життя нічого не можливо порівняти з тим єдиним моментом, коли Месія подивився вгору, на нього – великого грішника. Він казав:  «У цей єдиний момент я відчув, що хтось мені все пробачив і полюбив мене такого, яким я є. Мене, такого негідника. Це була найважливіша зустріч в моєму житті. І знаєш, дочко, нехай це тебе не дивує, що говорить твій старий батько, але вже віддавна я переконаний, що якби не моє лиходійство, то Він би на мене не подивився, і я не зустрів би Його. Якби не це, не було б мені так погано і я б не шукав  Його так наполегливо, не залазив би на сикомор …  І не думай, що та частина мого майна, яку я роздавав бідним, то була якась покута, котру Він наклав на мене. Ні, дочко, це не була покута, це була моя вдячність. Я сам так хотів, і якби мене не зупинила мати, то роздав би все». Вона розповідала також, що, коли після його похорону прибирала з мамою і родичами в кімнаті батька, то в його гаманці знайшли пожовклий листок паперу з текстом написаним від руки «До Бога з закритими очима», а під ним молитва: «Ти над усім маєш милосердя, бо все є в Твоїй силі. І очі закриваєш на гріхи людей, щоби вони покаялися. Тому що Ти любиш усе створіння і нікого не відкидаєш, бо це Твоє створіння. Збережи усіх, бо всі Твої, Господи, покровителю усього живого». Дотепер ніхто не пояснив змісту цих слів, але біографи та історики стверджують, що це має якесь відношення до тих подій із сикомором.

Ось і кінець історії. Хоча, ні! Ще той Месія. Що ж сталось з ним? Ну, Він, певно, і донині все ще ходить вулицями міст у натовпі морально зіпсутих людей, незважаючи на обурення благочестивих фарисеїв, та все ще дивиться вгору на грішників.

Нагадую вам про це, щоби ви були готові. Якщо хтось хоче бути порядним, не хоче мати справи з грішниками і не хоче ставити під загрозу свою репутацію, нехай тримається від Нього здалека. Але, якщо хтось відчуває себе грішником та покидьком, таким малим та закомплексованим як той Закхей, то нехай лише залізе на якийсь сикомор, на якийсь паркан, мур або купу каміння і Він, цей дивний Месія, напевно його побачить і напевно подивиться на нього вгору. І навіть якщо Ви застрягли по вуха в якомусь болоті і не маєте сили вилізти звідти, то тільки витягніть голову і кричить до Нього. А Він, хоча й буде дивитися вгору, проте Його погляд буде сповнений любові та прощення до найбільшого негідника. Він витягне тебе й мене з того болота і відчистить давно загублену гідність.

Хоча, протягом усих цих років багато хто намагався вибити Йому з голови чи викинути з Його з серця переконання, що Його місія полягає в тому, щоби шукати і рятувати тих, хто загинув …, проте, нікому це так і не вдалося.

Ось така історія… Ось такий дивний Месія…

Войцех Зюлек ТІ
провінційний настоятель Південної Польщі
переклад з польської: Д. Скаковська та В.Окунь ТІ
джерело: deon.pl