Останні слова
св. Терези з Лізьє
до інших сестер
переклав о. О. Кривобочок ТІ
до сестри Марії від Пресвятої Євхаристії
11 липня
«Коли будеш боротися зі спокусами проти Милосердя, то раджу тобі читати цей уривок із Наслідування: «Потрібно терпіти за провини інших». Побачиш, що твоя боротьба закінчиться; цей текст завжди мені допомагав, він дуже добрий і правильний».
18 липня
Я попросила її, коли буде в Небі, отримати для мене великі благодаті, вона відповіла:
«Ох! Коли буду в Небі, то робитиму багато справ, великих справ. «… Неможливо, щоби ці прагнення дав мені не сам добрий Бог», я впевнена, що Він мене вислухає! – І потім, коли буду там, то піду за тобою зблизька!…»
І коли я сказала їй, що вона може мене налякати:
«Твій ангел-охоронець налякає тебе?… Він увесь час йде за тобою; ех! Добре, я йтиму за тобою також, і ще ближче! Я не дозволю тобі нічого пропустити…»
Липень
«Доброго Бога завжди трошки засмучує наше маленьке невдоволення розпорядженнями Матері Настоятельки; і Його засмучує більше, коли ми більше невдоволені, навіть у своєму серці».
2 серпня
«Я не знаходжу жодного природного задоволення, коли мене люблять і пестять, але знаходжу дуже велике задоволення, коли мене впокорюють. Коли я робила якусь дурницю, яка мене впокорювала й показувала мені, яка я є насправді, ох! Це приносило мені природне задоволення; тоді я відчуваю справжню радість, яку відчуваєш ти, коли тебе люблять».
11 вересня
«Тобі потрібно бути дуже милою; ніяких різких слів, різкого тону; ніколи не виглядай суворою, завжди будь милою.
Отож, вчора ти образила сестру Х; за деякий час інша сестра зробила те саме. Що сталося?… Вона плакала!… Ех! Добре, якби ти не повелася з нею так твердо, то друге зауваження вона би прийняла легше, а може й непомітно. Але дві кривди підряд ввели її в стан глибокого смутку; а як би ти була милою, то нічого би не сталося».
Якось вона змусила мене пообіцяти, що стану святою; вона питала, чи я відчуваю прогрес; я відповіла: «Обіцяю тобі, що коли підеш до Неба, то я стану святою; віддамся цьому всім своїм серцем.
Вона відповіла:
– Ох! Більше не зволікай. Починай зараз. В мене дуже добрі спомини за місяць до вступу до Кармелю. Спочатку я сказала собі, як ти: «У Кармелю я стану святою; а до того ні про що не буду турбуватися». Але добрий Бог показав мені ціну часу; я робила не так, як думала; я хотіла якнайкраще приготуватися перед вступом; і це був один із найчудовіших місяців у моєму житті.
«Повір мені, ніколи не перенось на завтра початок праці стати святою».
до сестри Марії від Пресвятої Тройці
- (…) Я пам’ятаю три довгі місяці агонії нашого ангела (…) мені заборонили розмовляти з нею під приводом, що я юна й можу від неї заразитися! (Але я так не вважала, бо сестра Тереза від Дитяти Ісус сказала, що ніхто від неї не заразиться, бо вона про це просила доброго Бога). Новини про її хворобу були щораз сумнішими; мені було боляче… Якось я вийшла в сад подихати свіжим повітрям, я побачила, що вона на інвалідному візку під каштанами; вона була одна й подала мені знак підійти. Я сказала: «Ох! Ні, хтось нас побачить, а я не маю дозволу». Я зайшла у скит Пресвятого Обличчя й почала плакати. Піднявши голову, я зі здивуванням побачила, що моя маленька сестра Тереза від Дитяти Ісус сидить на пеньку біля мене. Вона мені сказала:
«Але мені не заборонено підходити до тебе, і навіть якщо помру, все одно хочу тебе втішити».
Вона витерла мої сльози, поклавши мою голову собі на груди. Я попросила її повернутися і сісти на візок, бо вона тремтіла від холоду:
«Так, але спочатку усміхнися до мене!»
Я відразу усміхнулася, боячись за її хворобу, й допомогла їй сісти на візок.
- Мені було дуже сумно бачити її хворою, я часто їй говорила: «Ох! Яке сумне життя!» Вона відразу відповідала:
«Життя не сумне! Навпаки, воно радісне. Якби ти сказала: «Вигнання є сумним», то я би тебе зрозуміла. Помилкою буде називати життям те, що мусить закінчитися. Тільки небесні речі, які ніколи не мають померти, потрібно називати життям; отож таке життя не сумне, а веселе, дуже веселе!…»
- Якось на свято в трапезній мені забули дати десерт. Після обіду я пішла в інфірмерію до сестри Терези від Дитяти Ісус, побачила там її за столом і вміло пояснила, як про мене забули. Сестра Тереза від Дитяти Ісус, вислухавши це, змусила мене піти до сестри, яка відповідає за служіння на кухні, й розказати це. Я просила, щоб вона не змушувала мене це робити.
Вона відповіла:
«Ні, це буде твоєю покутою, ти не гідна тих зречень, які в тебе просить добрий Бог. Він просив тебе відмовитися від десерту, бо дозволив, щоб про тебе забули. Він думав, що ти щедра для цієї жертви, а ти не виправдала його сподівання!»
Можу сказати, що цей урок дав плоди й назавжди вилікував мене від бажання це починати знову.
- (…) Це нагадало мені один випадок про мої близькі стосунки з моєю маленькою сестрою Терезою від Дитяти Ісус. Це було за місяць до її смерті; вся Спільнота була дуже сумною, і я, напевно, найбільше. Коли я зайшла в інфірмерію, то побачила біля її ліжка велику червону повітряну кулю, яку їй дали, щоб розрадити її. Ця куля викликала в мені бажання і я не змогла стриматися: «Я би хотіла з нею погратися!» Вона усміхнулася, але була такою слабкою, що не могла знести жодного галасу, тому сказала мені:
«Стань позаду мене, поки нікого нема, і грайся, а я заплющу очі, щоби це мене не відволікало».
Я з радістю взяла кулю й бавилася нею, а Тереня кліпала очима, дивлячись на мене, і не могла втриматися від сміху. Врешті я сказала: «Я вже довго сумую! Не можу більше! Я відчуваю спокуси відволіктися, бажання покрутити дзиґу, яку ти мені подарувала на Різдво; але якщо хтось мене побачить, то згіршиться і скаже, що в мене немає серця.
Вона відповіла:
– Ні, ні, я наказую тобі взяти дзиґу і годину бавитися нею на горищі новіціяту, там ніхто тебе не чутиме, а якщо хтось і побачить, то скажеш, що я наказала тобі це робити. Йди туди хутчіш, мені буде приємно думати, що ти радієш».
- (…) за вісім днів до її смерті я плакала весь вечір, думаючи про її скору смерть. Вона це помітила й сказала:
«Ти плакала. Це в мушлі?»
Я не могла приховати правду, вона засмутилася і сказала:
«Я вмираю і хвилюватимуся за тебе, якщо не пообіцяєш мені сумлінно виконувати мої поради. Вони дуже важливі для твоєї душі».
Я погодилася і пообіцяла, але попросила, як благодать, дозволу вільно плакати після її смерті.
«Навіщо оплакувати мою смерть? Сльози не мають жодної користі. Будеш плакати над моїм щастям? Врешті, я приймаю твою слабкість і дозволяю тобі плакати в перші дні. Але потім тобі знову доведеться брати мушлю».
- До цих спогадів можна додати кілька слів, написаних сестрою Марією від Пресвятої Тройці, на намальованих нею образках:
1° Картонна підставка 10,7 х 6,5 см, на ній віньєтка портрета «Овал Терези» (вугілля сестри Женевьєви) і приклеєне лляна квітка з цим написом Марії від Пресвятої Тройці:
«Квітка рожевого льону, зірвана сестрою Терезою від Дитяти Ісус і подарована одній її новичці, які вона сказала: «Це буде пам’ятка про мене»».
Якщо квітку зірвала сама Тереза, то ця подія мала статися не пізніше червня 1897, коли хвора ще виходила в сад.
2° Картонна підставка 10,5 х 7,4 см, на ній віньєтка «Тереза з трояндами» і встромлена ромашка, біля якої написано:
«За кілька днів до смерті свята Тереза від Дитяти Ісуса поцілувала мене, дала цю ромашку й сказала: «Ось твій портрет!» Сестра Марія від Пресвятої Тройці н.к.ч.»
Вона розповіла мені про те, що сталося за п’ять місяців до її смерті:
«Якось увечері прийшла медсестра і поклала мені на ноги пляшку з гарячою водою, а на груди – настій йоду. Мене лихоманило, я відчувала велику спрагу. Під час цієї процедури я не могла втриматися й поскаржилася Нашому Господу: «Мій Ісусе, Ти бачиш, що я згораю, а вони приносять мені жар і вогонь! Ах! Якби замість цього мені дали пів склянки води!… Мій Ісусе! Твоя донечка має велику спрагу! Але вона щаслива, бо має нагоду не отримати необхідне і бути подібною до Тебе, щоб спасати душі». Незабаром медсестра пішла і я думала, що не побачу її до завтрашнього ранку, але, на мій превеликий подив, за кілька хвилин вона прийшла і принесла освіжаючий напій… Ох! Який добрий наш Ісус! Як солодко довіритися Йому!»
до сестри Терези від св. Августина
- Коли її (Терезу) перемістили до інфірмерії, вона мені сказала:
«Нехай твій сон збудеться».
Коли я прийшла відвідати її, то запитала: «А чорні двері?» Ми знали, що це означало.
1 Цей сон детально описаний на 7-10 ст. цього самого документу. Ось коментар Матері Агнеси від Ісуса в циркулярі сестри Терези від св. Августина, 7 ст.:
«8 січня 1897 їй приснився такий сон:
«Я опинилася у дуже темній кімнаті за важкими чорними дверима, з-під яких пробивалося сліпуче світло. З сусідньої кімнати, яка, я здогадувалася, була сліпучо світлою, почувся голос: «Хочемо сестру Терезу від Дитяти Ісус! І тоді я відчула, що позаду мене, в темнішій частині цієї кімнати мою дорогу сестричку готували відповісти на цей голос. Я не знаю, що з нею робили, але цей самий голос наполягав: «Вона повинна бути дуже гарною! І тоді я прокинулася з переконанням, що моя сестра Тереза від Дитяти Ісус скоро нас залишить і піде до Неба».
Через кілька днів сестра Тереза від св. Августина розповіла цей сон Терезі, яка відповіла:
«Це прекрасно! Це не сон, це сновидіння, яке ти отримала для мене. (…) Якби ти знала, скільки добра мені робиш; чи ж я тобі не говорила, що ти – стан моєї душі? (…) Я не вірю у вічне життя, мені здається, що після цього смертного життя вже нема нічого. Я не можу виразити тобі темряву, в яку я тепер занурена. Те, що ти мені розповіла, це – стан моєї душі. Приготування, які зі мною роблять і, особливо, чорні двері – це добрий образ того, що зі мною коїться. Ти бачиш тільки червоне в цих темних дверях, тобто, все зникло для мене і мені залишилася тільки любов».
«Ох! Все темніше й темніше. Твій сон – це мій єдиний промінь світла, не маю іншого. Я знаю його напам’ять до дрібниць».
За два дні до смерті вона сказала одній зі своїх сестер:
«Ти не можеш собі уявити, як часто я думаю про сон моєї сестри Терези від св. Августина. Якби ти знала, скільки добра він мені дає і скільки втіх під час хвороби, він допомагає мені її переносити».
- Коли її перевели в інфірмерію, то через кілька днів я прийшла її відвідати. Як тільки вона мене побачила, то відразу простягнула руки й вигукнула з невимовною ніжністю:
«Ох! Це моя сестра Тереза від св. Августина».
Після того, звертаючись до присутніх молодих сестер:
«Прошу вас, залишіть нас самих, я її так рідко бачу».
Коли ми залишилися одні, я знову виразила радість, що бачу її. Кожний мій візит був для неї новою радістю – однією з багатьох інших.
Циркуляр приписує Терезі ці слова:
«Який втішний знак моєї темної ночі!… І саме через тебе добрий Бог мені його дарує!»
Вона наголошувала на цих словах: через тебе… і її очі наповнилися сльозами.
«До самої смерті наша дорога маленька свята проявляла до тої, яка їй так утішила, свою вдячність і почуття, і коли ми були самі, то постійно згадувала цю благодать доброго Бога, який так багато говорив до її серця…»
- Якось я їй сказала: «Ти сильно страждаєш, але потім будеш добре винагороджена».
– Ні, не ради винагороди, а ради Його задоволення. Якою б нещасною я була, якби не піддалася волі доброго Бога. Сьогодні лікар говорить, що мені дуже погано, а завтра буде краще, він навіть дає зрозуміти, що я тут буду аж до квітня.
– Маєш рації, щоб не турбуватися. Але я знаю більше від нього й запевняю тебе, що помиляєшся, дуже ймовірно, що в квітні тебе вже не буде, але боюся, що дуже страждатимеш.
– Ох! Я цим не переймаюся. Добрий Бог не пошле мені більше від того, що можу витерпіти, я Йому дозволила це».
- Скажи мені, чи відчуваєш боротьбу?
– Ох! Якби я їх не мала. У мене був важкий характер, це не було видно, але я добре відчувала, можу тебе запевнити, що не було жодного дня без страждань.
– Але кажуть, що їх у тебе не було.
– Ах! Судження створінь. Вони не бачать, тому й не вірять.
до сестри Германи від Пресвятого Серця Ісуса
Минулого року, коли наша ангельська мала сестра Тереза від Дитяти Ісус була хворою, в трапезній ми читали життя св. Людовика де Гонзаги, тоді наша дорога Мати була зворушена взаємною дружбою і почуттями юної святої і вельмишановного отця Товариства Ісуса, отця Корбінеллі. Вона сказала нашій маленькій святій: «Ти – маленький Людовик, а я – старий отець Корбінеллі; коли будеш у Небі, згадай про мене!»
– Чи бажаєте, моя Мамо, щоб я швидко за Вами прийшла?
– Ні, ще ні, я ще недостатньо страждала.
– О моя Мамо, кажу Вам, що Ви страждали достатньо!…»
І Мати від Пресвятого Серця Ісуса відповіла: «Я ще не маю сміливості сказати тобі так… У такій важливій справі ми повинні мати підтвердження влади».
Насправді питання було до нас, і ми погодилися, не надаючи цьому великого значення. За кілька днів до смерті сестра Тереза від Дитяти Ісус, коли вже була дуже слабкою, не могла говорити, отримала від нашої дорогої Матері маленький букет квітів і попросила медсестру, щоб відразу передала їй, як подяку, кілька слів нашого ангела. І ці слова були пророчими:
«Скажість Матері від Пресвятого Серця, що вранці під час меси я бачила могилу отця Корбінеллі біля могили маленького Людовика».
до сестри Марії від Ангелів
Мати Агнеса від Ісуса, коли Спільнота зібралася біля її ліжка, сказала їй: «Якби ти кидала квіти Спільноті!»
Вона відповіла:
– Ох! Ні, моя мамцю, не проси мене про це, прошу; я не хочу кидати квіти на створіння. Хочу кидати їх на Пресвяту Діву і св. Йосипа, і ні на кого більше».
до сестри Марти від Ісуса
За декілька тижнів до смерті вона мене покликала і сказала:
«Я хвилюватимуся за тебе, пообіцяй мені, що щодня відмовлятимеш молитви до Пресвятої Діви».
Я пообіцяла і виконувала свою обіцянку.
