https://jesuits.eu/news/2991-80-years-of-hiroshima
80 Years of Hiroshima
переклав о. О. Кривобочок ТІ
80 РОКІВ ПІСЛЯ ХІРОСІМИ
З нагоди 80-ої річниці вибуху атомної бомби в Хіросімі іспанські єзуїти 6-го серпня опублікували цей текст, згадуючи досвід отця Аррупе в Хіросімі та його допомогу жертвам цього нападу.
Відтоді, як людство відкрило границі своєї саморуйнівної сили, минуло 80 років. 6 серпня 1945 о 8:15 інтенсивне біле світло освітило небо над Хіросімою – чого в історії перед тим ніколи не було. Вибухла атомна бомба «Маленький Хлопчик». Після вибуху іспанський єзуїт піднявся на пагорб на околиці міста та побачив спустошене місто, охоплене полум’ям. Це був Педро Аррупе, священник, місіонер, лікар і, пізніше – генерал Товариства Ісуса.
Того ранку новіціат, в якому він був магістром, перетворився на імпровізований польовий шпиталь для постраждалих від опіків та опромінення. Каплиця була частково зруйнована, і о. Педро разом з іншими єзуїтами почав лікувати поранених, які ще не знали, жертвами якої зброї вони стали. Після застосування атомної зброї світ вже ніколи не буде таким, як до того. Педро Аррупе і Товариство Ісуса були свідками цього.
Єзуїт, вишколений служити
Аррупе народився біля Більбао 14 листопада 1907. Він вивчав медицину в Мадриді, але його життя змінилося після паломництва до Люрду, де він став свідком фізичних та духовних зцілень. Він залишає медичні студії і в січні 1927 вступає до Товариства Ісуса.
Він дуже хотів бути місіонером у Японії і йти слідами святого Франциска Ксаверія. Після навчання в кількох країнах, переживши розпуск Товариства Ісуса в Іспанії[1], він був рукопокладений в сан священника в 1936. У 1938 його послали до Японії, де він вивчив мову та культуру, і навіть деякий час перебував у японській в’язниці за звинуваченням у шпигунстві. Потім його призначили на посаду магістра новіціату в Нагацуці, приблизно за сім кілометрів від центру Хіросіми.
Свідок жаху і сіяч надії
6 серпня 1945 розпочалося як і будь-який інший день, поки сліпучий спалах не прорізав небо. 8:15 – годинник зупинився. Цю мить він пізніше опише у своїх споминах: «Ця неймовірна Японія» як «постріл магнію». «Потім пролунав глухий вибух, схожий на рев урагану, який зірвав двері, вікна та одну зі стін каплиці. А потім тиша».
Все ще не розуміючи того, що сталося, Аррупе, який був у будинку новіціату, піднявся на пагорб. Звідти він побачив немислиме: спустошену Хіросіму, охоплену полум’ям і перетворену на руїни. Новіціат одразу перетворився на імпровізований шпиталь, а єзуїти запасалися ліками та їжею де тільки могли. Довколишні мешканці зверталися до них за допомогою. Приходили поранені, без шкіри, обпечені, сліпі або дезорієнтовані, всі шукали допомоги. Багато людей помирало на руках єзуїтів. Завдяки першій допомозі вдалося врятувати 150-200 людей, тоді як трагедія забрала життя 70-80 тисяч.
Поранені не знали, що їх вразило, Аррупе також цього не знав. Але він відчував, що це було щось цілком нове. Медицина тих часів ще не знала ефектів опромінення, якого зазнали єзуїти, які також цього не знали. Незважаючи на те, в його споминах немає жодного сліду героїзму чи жалю до себе. Тільки виразне й сухе свідчення, як він поводився з пораненими: без спектакулярності, без страху, без шуму.
Натяки для майбутнього Товариства
Аррупе їздив по всьому світі, розповідав про свій досвід у Хіросімі, шукав кошти на відбудову руїн, просив також єзуїтів-місіонерів. У 1954 він став Настоятелем єзуїтів Японії. Вінсентій Бонет, валенсійський єзуїт, який працював у Токіо в університеті Софія, описує його як шанобливого, уважного, завжди оптимістичного, скромного, з почуттям гумору. Він зустрівся з ним у 1960, коли прибув до «Країни вранішнього сонця».
Він пише: «Аррупе дуже турбувався соціальними проблемами і багато переживав, хоча це не применшувало його чудову інтуїцію». Цей єзуїт твердо вірить, що послання Аррупе сьогодні актуальніші, ніж за його часів: турбота про мігрантів, сприяння справедливості, служіння вірі, інкультурація Євангелія та пошук миру.
Вісімдесят років минуло з того світанку, що розділив час навпіл. Сьогодні, коли світ стикається з ядерними загрозами та міграційною кризою, приклад Аррупе закликає нас до нагальної праці заради миру та справедливості. Сьогодні Хіросіма – це символ пам’яті та примирення, Педро Аррупе пам’ятають як людину, яка знала, як дивитися в обличчя жаху, не втрачаючи віри, розповідаючи світові, як він перетворював біль на співчуття та милосердя.
[1] Прим. перекладача: у 1932 уряд республіканців вигнав єзуїтів з Іспанії.
