Ти вже запланував свій день? Коли прокинешся, що їстимеш на сніданок, о котрій годині будеш йти на роботу чи навчання? Яких людей зустрінеш, що їм казатимеш? Який фільм подивишся ввечері? Чи завершиш сьогодні читати книжку, котру розпочав минулого тижня? Чи може вже маєш плани на наступний місяць, на літо? На майбутні два роки? Чи я можу бути впевнений, як виглядатиме моє майбутнє? Чи маю хоч якийсь вплив на те, що станеться зі мною?
Існує один незаперечний факт, що кожна людина рано чи пізно мусить померти. «Так, людина смертна, але це було б ще півбіди. Погано те, що інколи вона раптово смертна, ось у чому штука! І взагалі не спроможна сказати, що вона робитиме сьогоднішнього вечора» – сказав би нам Воланд з «Майстра і Маргарити» М. Булгакова. Як Тобі таке? Хочеш розсмішити Бога – розкажи Йому про свої плани. Я чомусь переконаний, що наш Господь має надзвичайне почуття гумору і дуже часто сміється з того, як його створіння бігає, щось планує, працює, відпочиває і думає, що все у його житті знаходиться під міцним контролем. А тут раптом – хвороба, ракова пухлина або інша гидота – і всі наші плани розлітаються як карточна хатинка. Стаємо безпомічні, безпорадні, шукаємо підтримки, бо неспроможність впоратися з непередбаченою ситуацією без чиєїсь допомоги, нас обезвладнює та пригнічує.
Бог хоче, щоби ми були щасливі. Якби не хотів – не створив би нас. Але наше уявлення про щастя не завжди відповідає тому, як щастя для нас уявляє Господь Бог. Нашим завданням тут, на землі, є віднайти Божий задум щодо нас та постаратися його виконати, наскільки це є можливе. Іноді треба позбутися своїх особистих планів та амбіцій, щоби втілити в життя те, що приготував Господь Бог. Як знайти ту бажану «золоту середин», поєднюючи особисті мрії з Божею волею?
Життя – це низка напружених ривків вперед і назад. Хочеш зробити одне, а треба робити зовсім інше. Або нас ранить щось, що зовсім ранити не повинно. Приймаємо багато речей як само собою зрозуміле, прекрасно знаючи, що ніщо в цьому світі не можна приймати як само собою зрозуміле. Більшість з нас живе у самому центрі такого напруження, у постіній боротьбі. «І хто ж у цій боротьбі перемагає?» – запитаєш ти. «Хто перемагає? Любов перемагає. Завжди перемагає любов».
Стільки людей навколо веде безглузде життя. Вони усе роблять начебто у півсні, навіть коли думають, що зайняті чимось важливим. І все тому, що ганяються за безглуздими речима. Для того, щоб зробити життя осмисленим і наповнити його змістом, треба впустити до нього Любов – любити інших людей, піклуватися про тих, хто навколо тебе, створювати те, що має сенс і значення.
Марія також мала плани на своє життя. Можливо мріяла про успішне подружжя з Йосифом, про дітей, скільки їх буде та як їх будуть звати. Уявляла, як виглядатиме їхня домівка, якою газдинею вона буде… Але в її життя прийшов Бог. Прийшов зі словами радості. Чим усе це завершилося – ми знаємо, але є один важливий момент, на котрий варто звернути увагу. Після слів Гавриїла Марія стривожилася (Лк 1, 29), її наповнив страх, бо вона усвідомила, що зараз усі її плани можуть рухнути, якщо вона погодиться виконати Божий план. І вона ризикнула, впустивши Любов у своє серце. Завдяки її «нехай зо мною станеться по твоєму слову» (Лк 1, 37) у світ прийшло Спасіння, народився Месія. А могла поступити інакше, якби за будь-яку ціну хотіла реалізувати свої плани та амбіції…
Висновок один – впусти Любов у своє серце і не бійся ризикувати!
