Декілька тижнів тому диякон Віталій Осмоловський ТІ, котрий зараз вивчає пасторальне богослов’я в Каліфорнії, взяв участь у національних змаганнях США з дзюдо, котре відбулося в Солт-Лейк-Сіті. Ми вирішили зробити з ним інтерв’ю і розпитати про його хобі і як йому вдається бути монахом-єзуїтом і, водночас, мати чорний пояс з дзюдо. 

– Розкажіть, як і коли Ви почали займатися дзюдо?

Почав займатися як і більшість моїх однолітків, тобто в школі. Багато тренерів з різних секцій на той час приходило та запрошували на тренування в свої гуртки – клуби (бокс, вело-спорт, дзюдо, атлетика). Після перших двох тренувань мої друзі відмовилися тренуватись, а я залишивсь. З часом, також мав перерви в тренуваннях, але останні десять років тренуюся без перерв.

– Займатися спортом, як ніколи, стало модним. Серед молоді та старшого покоління є велике зацікавлення активним способом життя. Сьогодні можна прослідкувати багато флеш-мобів, у котрих беруть участь також священики, але не часто зустрінеш духовну особу, котра займається дзюдо, а навіть має чорний пояс! Якою є реакція людей, коли вони дізнаються, що Ви займаєтесь дзюдо? 

Це дійсно так, останнім часом спостерігається такий тренд, мода на активний спосіб життя, здорове якісне харчування тощо. Святе Письмо також багато про це говорить. Флеш-моби – це файна річ, але вони мають до себе те, що ця активність та пропагування закінчується разом зі флеш-мобом.

Реакція людей є різноманітна, в основному дуже позитивна, радісна та багато гумору буває. Пам’ятаю ситуацію підчас тренування, коли один з моїх партнерів дізнався, що я монах-єзуїт, після чого кожен кидок супроводжувався фразою “Простіть, отче!”

Була також і негативна реакція. Але це в основному в Польщі так реагували. Мов, духовна особа і “морду б’є людям, а ще й якусь езотеричну східну духовність тренує”…

Також багато людей просить про розмову, сповідь, особливо підчас спільних подорожей на змагання, або про благословіння перед сутичками. На моїй формі написано “Jesuits” з символікою єзуїтів.

 

– Дзюдо – це не лише черговий вид спорту, це  також ціла східна філософія та світосприйняття. Як Вам вдається поєднати монаше покликання в Товаристві Ісуса, тобто християнську духовність та східну духовність, котра також є присутня в дзюдо?

Поєднання “духовностей” завжди провокує на певні питання. На мою думку, якщо хтось вже має свою духовність, то поєднання чи радше “співпраця” з іншими тільки збагачує. Кожна духовність має багато спільного з іншою. Так як людина, яка відкрита на діалог, співпрацю, ділення, служіння тощо.  

– Чи можна побачити якісь спільні елементи між єзуїтською формацією, котра відрізняється тим, що триває багато рокив, протягом котрих єзуїт проходить багато ступенів формації, навчання та молитви, та формацією в дзюдо?

Спільних елементів дуже багато. Починаючи від формаціі та закінчуючи духовністю. Дзюдо зберігає вікові традиції і є спадкоємцем самурайського кодексу честі, виховує не тільки фізичну силу, але і розум, благородство, чесність. Сама назва Дзюдо означає – “м’який шлях” чи “гнучкий шлях”, це є мистецтво самовдосконалення. Кожен борець досвідчений і початківець, повинен бути мужнім, наполегливим, скромним і, водночас, шанобливим до інших людей.

Взагалі майже вся східня духовність концентрується на понятті Шляху… Ісус говорить: “Я є Дорога Правда і Життя” (Ів 14,6)

Також особисто для себе, знаходжу дуже корисні та спільні елементи ігнатіянської молитви – медитації і контемплації (розважання та споглядання). Тобто як це діє в моєму житті, як я це переживаю в свідомий спосіб. Потім як найкраще опрацювати за допомогою уяви відчуттів  свій виступ на змаганнях. 

– Що би Ви порадили тим, хто хотів би почати займатися якимось спортом?

Для тих хто хоче почати займатись спортом, на сам початок добре було б знати ціль. Тобто, чому я хочу це робити, що це мені дає, яка моя радість в тому, навіть як я можу цим служити людям, чи просто роблю це для мого задоволення? Якщо ти знаєш ціль, на мою думку, пізніше це може бути хорошою мотивацією в моменти знеохочення. Яких є дуже багато! 🙂

Віталій Осмоловський ТІ народився у 1980 р. у Житомирі. Після здобуття юридичної освіти в Україні, вивчав політологію у Варшаві. Працював сім років у неурядових організаціях. У 2007 році вступив до Товариства Ісуса. Філософію вивчав у Падуї (Італія), а богослов’я – в Найробі (Кенія). Працював в Єзуїтській Службі Біженців у Львові. Зараз перебуває на навчанні у Берклі (Каліфорнія, США). Професійно тренує дзюдо.