Емоційний компас

compassСв. Ігнатій, будучи містиком щоденності, у прийнятті рішень сильно наголошував на інтеграції думок і почуттів. Окрім того, вибір слід здійснити в контексті релігійного досвіду індивіда. Св. Ігнатієві залежало на тому, аби через процес прийняття рішення збільшити вразливість особи на дію Бога. У Духовних Вправах Ігнатій описав три способи або часи, коли Бог може керувати людиною, яка стоїть перед вибором. Психологічний геній св. Ігнатія полягає у тому, що в цей процес він вписав динамічний спосіб дії почуттів і спонукав людей шукати емоційне підтвердження даного вибору.

Перший час – коли Бог «так зворушує та приваблює нашу волю, що побожна особа, не вагаючись і не маючи змоги вагатися, виконує те, що їй вказує Господь» (ДВ. 175) – характеризується цілковитою згодою серця, розуму і волі. Другий час прийняття рішення – коли почуття спрямовують нас в одну або другу сторону. У ситуації таких виборів, аби відкрити Божу волю, людина мусить покластися на свої афективні стани втіхи або спустошення. Третій час прийняття рішень поєднується з процесом інтелектуальних роздумів.

Бажаним результатом ігнатіянського прийняття рішення є отримання «неподільного ефекту», який випливає з інтеграції почуттів і думок. Особу, яка здійснює вибір розумовим шляхом, Ігнатій заохочує шукати емоційне підтвердження даного рішення. У такій ситуації йдеться про слухання серця, уважно придивляючись, які почуття є ефектом даного рішення – чи підтверджують його слушність, чи подають під сумнів. Якщо після здійснення вибору домінують позитивні почуття – спокій, радість, надія, довіра, то поєднання розуму і серця гармонійне, і це підтверджує стан духовної втіхи. Якщо натомість домінують негативні почуття – сумнів, страх, неспокій, знеохочення, то вибір міг здійснитися завчасно, на основі помилкового розпізнавання Божої волі. Тоді треба продовжувати процес розпізнавання аж до моменту гармонійного поєднання почуттів із раціональними засновками.

Почуття – це властивий компас на дорозі до Бога, коли показують, що розумове вирішення, яке веде мене до спустошення, не для мене. Комусь іншому може відповідати, але на актуальному етапі мого життя для мене не має цінності. Вибір, який веде мене до втіхи, мені відповідає. Інші можуть не погодитися з цим, але вони мають інше серце, ніж я. Покладатися на серце і його «емоційні ритми» узгоджується з євангельським навчанням. Ісус вказує на серце людини як на джерело, з якого випливають почуття, і навчає, що ми, як люди, виняткові не лише з огляду на розум, а передовсім з огляду на вміння глибоко відчувати різні справи в наших серцях (пор. Мк. 7, 21).

Психологи відкрили, що люди здобувають у житті успіх завдяки властивому використанню своїх емоцій та інтелекту. В наші часи говорять про існування «емоційної розумності». Людина, яка живе повнотою життя, розумно використовує як емоції, так і факти, з якими має справу. Всупереч деяким стереотипним переконанням, які часом переносяться у сферу духовності та релігійного розвитку, наші почуття не лише не підводять нас, а й становлять цінне джерело інформації, необхідної для правильного розуміння подій. Нехтуючи інформацією, якою нас постачають емоції, або трактуючи їх з недовірою чи погордою, прирікаємо себе приймати рішення на основі неповної інформації. Серце керує поведінкою людини, бо наші почуття – це основа всього, що чинимо.

В ігнатіянському методі сильно наголошується на вкоріненні життєвих виборів у відчувальній інформації, а не в теоретичних абстракціях. Цей процес охоплює, як підкреслює американський єзуїт Джон Футрелл, одночасне звертання уваги на «тяглість думки під час рефлексії, почуття, які співіснують із думками і які підтверджують або ставлять під сумнів напрямок рефлексії, і зростаюче розуміння, яке містить у собі як думки, так і почуття – тобто відчуте знання». Віра не змінює структури здійснення вибору, лише надає йому додаткового значення. Виявляється, що метод розпізнавання, запропонований у XVI ст. св. Ігнатієм Лойолою, витримав випробування часом не тільки в християнській традиції. Його психологічна мудрість знаходить підтвердження у здобутках сучасної психології.

prusak

о.Яцек Прусак ТІ (нар. 1971) – богослов, психолог, психотерапевт,
редактор і публіцист «Tygodnika Powszechnego», співпрацівник місячника «List».  

Переклад о.О.Кривобочка ТІ



Залишити відповідь