О. Чеслав Х. Томашевський SJ

22 жовтня 2023 року Церква в усьому світі відзначатиме 97 Місійну неділю. Цьогорічне святкування супроводжує гасло: «Серця палають, ноги вирушають у дорогу».

Турбота про людей

Євангеліє цього дня нагадує нам слова Ісуса про те, що кесареве віддати кесареві, а Боже Богові (пор. Мт. 22, 21). З огляду на ці слова Ісуса, записані синоптиками, часто вважалося, що Церква не повинна «втручатися в політичне життя», а має враховувати лише свою спасительну місію чи віру. Однак таке тлумачення в корені хибне. Займатися Божими справами не означає для Церкви турбуватися лише про богослужіння, але також і про людей – дітей Божих, і про справедливість. Пропонувати Церкві залишатися глухою, сліпою і німою щодо моральних і людських проблем і зловживань нашого часу, означає позбавляти Бога того, що Йому належить. «Толерантність, яка визнає існування Бога лише як приватну думку, і одночасно відмовляє Богові місця в публічному просторі, по відношенню до реальності світу та нашого життя, не є толерантністю, але лицемірством», – сказав у жовтні 2005 року Бенедикт XVI під час Святої Меси. на 11-й загальній асамблеї Синоду Єпископів.

З нагоди Місійної неділі ми розглядаємо також місійну роль Церкви. Після свого воскресіння Господь Ісус послав своїх учнів, щоб вони проголошували світові правду про Бога, Який є Любов, і заохочували всіх іти за Христом. Заклик Ісуса: «Ідіть по всьому світу та проповідуйте Євангеліє всьому створінню! Хто увірує й охриститься, той спасеться» (Мк 16, 15-16) звернений до кожного з нас. Ісус говорить також і нам: «Ідіть і навчайте, ідіть і сповіщайте всім, що Бог любить усіх без винятку». Він кличе всіх і посилає до свого Виноградника. Він хоче, щоб колись усі були вдома – у Його царстві, де пануватимуть вічний мир і добро, любов і щастя, які неможливо описати людськими словами.

Апостоли йшли і проповідували Євангеліє Ісуса, і через століття йдуть інші учні Христа. Зараз це священники, монахині та ченці, а також миряни. Вони є тими, хто проголошує Христове послання всьому світові. Проте місіонери не здатні діяти «поодинці». Їм потрібні співробітники, які готові підтримувати їхню працю своїми молитвами, стражданнями, принесеними за них, чи матеріальною допомогою. Однак мова йде не лише про те, щоб безпосередньо допомагати місіонерам, щоб вони мали що їсти та що одягнути. Йдеться також про місійні народи, яким не можна проповідувати Євангеліє про милосердного Бога, не помічаючи бідності, в якій вони живуть, і не приходячи їм з милосердною допомогою.

Трагічні будні місійних країн

Події, які останнім часом відбуваються по всьому світу, показують трагічні будні місійних країн, особливо на африканському континенті, де бідність є чи не найбільшою. Ми вже знаємо, які наслідки викликають не тільки сильні землетруси чи пожежі. Ми знаємо – і можемо сказати це з власного досвіду, – що можуть зробити сильні вітри та сильні урагани, які проходять через певний регіон, і які руйнівні повені спричиняють. Африка бореться з цими проблемами щодня, особливо під час сезону дощів, коли континент вражають руйнівні, смертельні циклони. Під час посухи через брак води висихають цілі плантації, гинуть сотні домашніх тварин.

У східно-центральній Африці є невелика країна, яка переживає таку ситуацію вже багато років. Це Малаві з населенням менше 20 мільйонів чоловік. У 2019 році на країну обрушився циклон Ідай , а в 2022 році – циклон Ана. Цього року на рубежі лютого та березня Малаві пережила ще один циклон під назвою Фредді, який спричинив величезні руйнування. Раніше Фредді вразив Мадагаскар, потім Мозамбік, а в ніч з 12 на 13 березня вдарив по південній частині Малаві, уразивши 16 із 28 районів країни та залишивши за собою спустошення та смерть. Це не був циклон століття чи навіть тисячоліття. Фахівці кажуть, що це був циклон невідомої раніше руйнівної сили. Вважається, що Фредді є найсильнішим і найтривалішим (до 34 днів) тропічним циклоном, зареєстрованим у світі.

Від його наслідків постраждали майже 2,3 мільйона людей, повністю зруйновано 143 487 будинків, у яких мешкало 659 278 осіб. Через це люди залишилися без даху над головою. Нам уже вдалося відправити частину допомоги постраждалим. Однак вона все ще дуже потрібна.

Поділіться тим, що маєте

Святий Іван Павло ІІ у промові у Ріо-де-Жанейро під час свого апостольського паломництва до Бразилії 2 липня 1980 р. вигукнув:

«Тим, хто живе в достатку або принаймні у відносному достатку і має все необхідне (навіть якщо не має надлишку!), Церква, яка хоче бути Церквою бідних, каже: насолоджуйтесь плодами своєї чесної праці, але в ім’я слів Христових, в ім’я людського братерства і соціальної солідарності – не замикайтеся в собі. Думайте про бідніших! Подумайте про тих, хто тербить нестатки, хто живе в постійній бідності, хто страждає від голоду! І поділіться з ними тим, що маєте! Планомірно і системно. Нехай матеріальне благополуччя не позбавляє вас духовних плодів Нагірної проповіді і не відлучайте себе від благословення «убогих духом». […] Якщо ви багато знаєте і займаєте високе місце в соціальній ієрархії, не забувайте ні на мить, що чим вище хтось стоїть, тим більше він повинен служити іншим. Інакше його життя ризикує зійти зі шляху Блаженств, особливо першого: «Блаженні вбогі духом». Навіть «багаті» є «бідними духом», якщо вони в міру своїх можливостей продовжують віддавати себе, ділитися з тими, хто потребує, і служити іншим».

Тому пам’ятаймо про місіонерів і про людей, до яких вони були послані, щоб не лише з нагоди Місійної неділі чи Місійного тижня, що розпочинається після неї, відчути братню допомогу людей доброї волі. Ми особливо заохочуємо вас підтримати наших єзуїтських місіонерів у Замбії, Малаві та Мадагаскарі, а також жителів країн, які постраждали від циклону Фредді. Сердечно дякуємо за всі жертви. Нехай вас Бог благословить.

Джерело: Misyjnym szlakiem