Другий Тиждень

se17

Теорія і практика Духовних Вправ. Частина 17

Другий Тиждень

У першому тижні Духовних Вправ метод молитви називається медитацією, тут основну роль в молитві відіграє пам’ять, уява, розум. І тому цей метод ще якось можна описувати й пояснювати раціональним способом, тут можна застосовувати різні зауваження, технічні елементи тощо.

У наступних тижнях метод молитви називається контемпляцією або спогляданням. Зовнішній розум затихає, пробуджуються внутрішні здатності людини. Але це не означає, що відбувається радикально якісний стрибок на вищий рівень. Медитація переплітається з контемпляцією постійно. Навіть під час глибокої контемпляції людина може переходити в стан розумової медитації, а початківці, які роблять перші кроки в медитації, під час реколекцій можуть спонтанно входити в глибоку контемпляцію вже на другий день реколекцій. Людина – це таїна, і цю таїну неможливо запхати в границі конкретних методів і технік.

Другий тиждень Духовних Вправ – пізнання Ісуса Христа, Його земного життя й місії. Для багатьох людей, які добре пережили перший тиждень, увійти в другий тиждень може бути дуже важко. Спрацьовують різні комплекси і блокади.

Спершу психічні комплекси. У першому тижні образ рідного батька накладається на образ Бога-Отця і всі зранення і комплекси щодо рідного батька заважають людині ввійти в діалог з Богом-Отцем. У другому тижні ми пізнаємо Ісуса Христа. Це 30-и річний молодий мужчина. Категорія людей, які мають зранення чи комплекси щодо молодих мужчин, переносять ці комплекси на Ісуса Христа. Здебільшого це молоді дівчата, які мають проблеми у спілкуванні й відносинах з протилежною статтю. Ці комплекси щодо інших людей, навіть усвідомлені, людям важко прийняти як те, що сильно впливає на молитву, духовність, релігію. «Так, рідного батька не люблю, але Бога-Отця люблю» – в людській свідомості це закарбовано як мантра, і перезавантажити чимось іншим не так легко.

Потім богословські блокади. Ісус Христос – Боголюдина, справжній Бог і справжня людина. Це закарбовано в свідомості, але в підсвідомості й у серці Божа природа Ісуса Христа подавлює Його людську природу. Там Ісус Христос – Бог в людському тілі, а це не те саме, що Боголюдина. Тому я завжди говорю на початку другого тижня: Забудьте, що Ісус був Богом сприймайте Його як звичайну людину. Для того, щоб вирівняти палку, її треба перегнути в другу сторону, тільки тоді між божественною і людською природою Ісуса в наших серцях буде рівновага і лад.

Щось подібне і з Марією. Тільки тут справа складніша. Увійти в контакт з Марією заважає не тільки негативний образ рідної мами – тут діє така сама схема, як і з рідним батьком, а й позитивний образ рідної мами. Права Богородиці вступають у конфлікт з правами рідної мами, любити Богородицю – це забрати щось від рідної мами. І це все на несвідомому рівні. І лише тоді, коли проходимо цей бар’єр, починаємо його усвідомлювати. Окрім того Марія ще бере на себе роль жіночої частини Бога – тут спрацьовує наш антропоморфізм у сприйнятті Бога.

Досвід другого тижня Духовних Вправ – це досвід зустрічі з особою Ісуса Христа. Лише на цьому етапі я починаю усвідомлювати, що мій попередній досвід Бога, яким би чудовим, глибоким і справжнім він не був, це лише прелюдія, Отці Церкви сказали би – досвід енергій Бога, а не самого Бога. Звичайно, що все це – не теологія, а особистий досвід і його часткове розуміння, яке може розходитись з богословськими трактатами. Термінами неможливо повністю відобразити духовну дійсність, лише її якось класифікувати. Богослови давно роздумували над тим, наскільки людина може пізнати Бога. Знання теології і богословських трактатів не дасть досвіду Бога, лише може досвід, який вже є, якось систематизувати й прояснити.

Перехід від медитації до контемпляції можна унаочнити так: Коли людина вчиться їздити на автомобілі, то повинна вивчати все поступово – педалі, кнопки тощо. Вивчає інструкції, правила руху. Всю увагу вона зосереджує на автомобілі, вчиться їздити на автодромі, де немає людей, потім на безлюдних вуличках. Освоївшись з автомобілем, може переводити увагу на дорожні знаки, на те, що діється спереду автомобіля, ззаду, збоку. І за деякий час усе це робить автоматично, не задумуючись. Навчилася їздити – і всі інструкції випаровуються з голови, теорія стає практикою, інструктор уже не потрібний, далі все здобувається власним досвідом. Це вже контемпляція. Поради духівника значно зменшуються. На етапі медитації інструкції більш-менш однакові для всіх, на етапі контемпляції розпочинається суто індивідуальне ведення. І тому описувати Духовні Вправи на наступних етапах не має сенсу – це вже інформація не для загальної публіки.

Багато людей плутають духовні знання й духовний досвід зі святістю – чим більші духовні знання й досвід Бога, тим людина ближче до Бога. Але це ілюзія, яка може звести людину на манівці. Необхідно завжди пам’ятати слова апостола Павла:

«Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи» (1 Кор. 13, 1-3).

Ріст любові не йде в парі з ростом духовних знань і досвіду. В духовних знаннях і досвіді я просунувся дуже далеко, але в любові за цей час зробив лише маленький крок. То ж про яку святість можна говорити?

Святий Ігнатій добре це розуміє, тому чотиритижневі реколекції закінчує СПОГЛЯДАННЯМ ДЛЯ ЗДОБУТТЯ ЛЮБОВІ, вінцем якого є молитва:

Візьми, Господи, і прийми
всю мою свободу, мою пам’ять,
мій розум, і всю мою волю –
усе, що маю і чим володію.
Ти, Господи, все це дав мені –
Тобі тепер повертаю: усе Твоє.
Розпоряджайся всім згідно з Твоєю волею;
мені ж дай любов Твою і благодать,
яких мені достатньо.

oleh

о.Олег Кривобочок, ТІ



Залишити відповідь