о. О. Кривобочок ТІ
Щоб перейти на духовний рівень, нам необхідно втратити земні цінності – або буквально, тобто зовнішньо, або відносно, тобто внутрішньо – мати це, але не бути до цього глибоко прив’язаними.
У цій медитації постарайтеся переглянути, переосмислити і переоцінити своє життя з погляду зовнішньої втрати земних цінностей, тобто всього того, що ви в своєму житті вважаєте своїми поразками: нереалізовані цілі, нещасливе кохання, недостатнє матеріальне забезпечення, проблеми та конфлікти повсякденного життя тощо.
Біблійний Іов – це образ людини, яка втратила все, і саме втрата всього привела його до Бога.
Іова 42, 50: „Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе…”
У фільмі „Гра” Майкл Дуглас повинен утратити все, навіть покінчити життя самогубством – щоб внутрішньо глибоко змінитися і почати нове життя.
У цих випадках втрата відбувалась без їхньої згоди і бажання внаслідок зовнішніх обставин, на які вони не мали жодного впливу.
А що таке внутрішня добровільна втрата? Це ігнатіянські реколекції.
Людина створена для того, щоб хвалити Господа Бога свого, поклонятися і служити Йому, спасаючи у такий спосіб свою душу. Усе інше суще на землі створено для людини, щоб допомагати їй у досягненні мети, задля якої її створено. З цього випливає, що людина має користуватися ним настільки, наскільки воно допомагає їй осягати мету, і відмовлятися від нього тією мірою, якою воно стає їй на перешкоді. Відтак потрібно виробити у собі безпристрасність до створеного, наскільки це дозволено нашій вільній волі і не заборонено, щоб ми не бажали здоров’я радше, ніж недуги; багатства – радше, ніж убогості; почестей – радше, ніж безчестя; життя довгого радше, ніж короткого, і так далі в усіх інших справах, прагнучи лишень того, що краще сприятиме нам у досягненні мети, задля якої нас створено (ДВ 23).
Св. Ігнатій ставить Бога на першому місці, а все інше повинно бути підпорядковане головній меті. І засобом для цього служать духовні вправи.
Під назвою духовних вправ маємо на увазі кожен спосіб виконання іспиту совісті, розважання, споглядання, словесної чи мисленної молитви та інших духовних дій, про які піде мова нижче. Оскільки, як гуляння, ходіння та бігання є вправами тілесними, так вправами духовними зветься і будь-який спосіб, за допомогою якого душа готується і налаштовується на те, аби позбутися всіляких невпорядкованих схильностей, а щойно їх усунуто, шукає та осягає Божу волю стосовно такого устрою нашого життя, кий сприяв би спасінню душі (ДВ 1).
Щоб звільнитися від невпорядкованих схильностей ми повинні спочатку ці схильності у собі відкрити, побачити та усвідомити, що ці схильності справді невпорядковані, тобто погані. Отож ми повинні пізнати себе глибше і переоцінити свої внутрішні схильності й прагнення. Може виявитись, що те, що ми вважали добрим, насправді є поганим, і навпаки – те, що вважали поганим, насправді є добрим.
Сон літньої ночі колись мені снився,
Коротка та літняя нічка була,
І сон був короткий, – він хутко змінився
І зник, як на сході зоря розсвіла.
Чудовая мрія, розкішна та ясна,
Кохано в ту ніч обгорнула мене,
Приснилась мені люба доля прекрасна,
Приснилось невидане щастя дивне.
Була я щаслива, безмірно щаслива;
Приснилось мені… та чого не списать!
Де в світі є мова така чарівлива,
Щоб справжнєє щастя могла розказать?
Та сон був короткий. Ранесенько-рано
Вже зникла рожевая мрія моя, –
Туди полинýла, де грала кохано
Злотисто-рожева світóва зоря.
Поглянула я, що вже нічка зникала, –
І душу мою обгорнула печаль;
І тихо-тихесенько я промовляла:
«Сон літньої ночі! Мені тебе жаль!..»
Я щастя не маю і в мріях не бачу,
Бо іншої мрії у серці ношу;
Коли я часами журюся і плачу, –
Я щастя у долі тоді не прошу.
Для інших і доля, і щастя хай буде,
Собі я бажаю не сну, а життя, –
Хто зо сну прокинувсь, хай щастя забуде,
Йому вже до щастя нема вороття!
(Леся Українка)
