о. О. Кривобочок ТІ

 

САМОПІЗНАННЯ

Шоста медитація

Розгляньмо другу спокусу Ісуса Христа в світлі психології. Альфред Адлер «приємність» Фрейда замінив іншою детермінантою життя: «домінація, успіх». Він твердив, що кожна людина народжується з комплексом неповноцінності, який прагне компенсувати. Домінація, успіх – це жадання влади.

Лк. 9, 52-55: „І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити. А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму. Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив. А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа”.

Учні Ісуса піддалися спокусі влади. Ця спокуса породжує різноманітні конфлікти в усіх площинах людського життя. Батьки-діти, чоловік-дружина, начальник-підвладний тощо. Будь-яка спроба змінити щось криком, насиллям означає, що людина піддається цій спокусі, і не може цього усвідомити, оскільки її наміри і цілі можуть бути дуже добрими.

У цій медитації будемо намагатися зрозуміти своє життя під оглядом другої спокуси і основної засади життя за Адлером.

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш…
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.
Слово, моя ти єдиная зброя,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою…
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

(Леся Українка)