8 грудня 2015 року у Ватикані відчинилися Святі Двері — папа Франциск урочисто розпочав Ювілейний рік – Рік Милосердя. 8 грудня 1965 року – 50 років тому завершився Другий Ватиканський Собор, котрий приніс багато змін, кардинально оновивши життя Церкви…
Яким буде Рік Милосердя для Церкви? Що він змінить? Що саме він привнесе в моє особисте життя? Безсумнівно, бажання папи не обмежується до того, щоби ми сиділи і розмірковували над Божим милосердям. Він запрошує нас до того, щоби ми були милосердні, як наш Отець (Лк 6,36). Нелегке завдання, правда? Як бути милосердним у світі, котрий роздирають війни та насильство, у світі, повному злочинів, брехні, несправедливості, страху? Майже кожного дня ми чуємо новини про загибель наших солдат на сході України, про чергову стрілянину в США, про бомбардування Сирії, про біженців, ґвалти, расову, етнічну, релігійну дискримінацію, про природні катаклізми… Політичні дискусії і мова, котру вживають політики, сповнені ненависті та страху.
Як знайти Боже милосердя у цьому світі? Як ділитися ним? Як бути милосердним?
У тому ж 1965 році, після закінчення Другого Ватиканського Собору, відомий німецький богослов єзуїт Карл Ранер написав невеличку книжку під назвою «Християнин майбутнього». Книга стала справді пророчою! Описуючи християнство майбутнього, Ранер передбачив, що суспільство та Церква переживуть розлом і відчуження, християни у Європі зазнаватимуть проявів марґіналізації, а політики майбутнього використовуватимуть християнську риторику для досягнення своїх інтересів, без найменшого залучення радикальних вимог Євангелія у своєму житті. Євангельські цінності та високі слова стануть лише димовою завісою та прикриттям прихованих намірів. Справжні послідовники Христового вчення опиняться в опозиції і зазнаватимуть гонінь з боку політиків, громадських активістів, культурних діячів та представників різних меншин.
Квінтесенцією цілої книжки є чи не найвідоміший вислів самого автора: «Християнин майбутнього буде або містиком, або його взагалі не буде…»
Світ, у котрому традиційно-культурне християнство зникає, ставить перед нами виклик: або ми серйозно приймаємо радикальне завдання Євангелія, або нас просто «з’їдять». Бо той, хто вважає себе християнином, не може жити інакше, ніж цього вчив Христос – а це включає в себе співчуття та милосердя, прощення та любов до ворогів.
Справа ось у чому. Незважаючи на обіцянки та благочестиві слова світових лідерів, ми живемо у світі, котрий здебільшого є байдужим, а іноді навіть ворожим до таких цінностей, як милосердя, прощення та примирення. Не розібравшись що до чого, світові лідери пропонують прості відповіді на складні питання, тим самим піддаючи загальній критиці та марґіналізації цілі категорії людей – мігрантів, біженців, вбогих, християн, мусульман. Останнім прикладом є пропозиція Дональда Трампа, кандидата на пост президента США, щодо заборони в’їзду до Америки всім мусульманам.
Більше того, складається враження, що багато людей стали жертвами якогось невідомого вірусу з проявами алергічної реакції на все, що стосується віри в Бога, Церкви, духовності, молитви, тиші, споглядання, внутрішнього навернення. Людина перестає вірити в містичний досвід, і що її «так» на Божий заклик може насправді кардинально змінити її життя.
Коли Ранер говорить, що ми стоїмо перед вибором або стати містиками, або спакувати наші валізки —він не має на увазі в першу чергу якісь містичні видіння (хоча деякі з нас можуть їх мати), він не говорить, що ми переживатимемо зустріч з Богом у блаженному екстазі (хоча це також не виключено). Ранер мав на увазі містицизм щоденного життя, особливу здатність «шукати та знаходити Бога в усьому», і впустивши милосердя у своє серце – змінити цей світ, зробити його добрішим та кращим.
Як тобі такий виклик? Чи готовий ти працювати для майбутнього, не будучи безхребетним, ввічливим та політкоректним християнином, а християнином, котрий справді вірить у силу Євангелія і готовий бути свідком Божої любові та милосердя, сіллю землі та світлом для найтемніших куточків нашого суспільства? Суспільства, котре як ніколи потребує Любові, Прощення, Милосердя?
Місія нездійсненна? У голові постають сумніви чи вистачить сил, чи даси собі раду? Даси. Головне – це не забувати, що не все залежить від тебе. Працюй так, як би все залежало від тебе, а молися до Господа, якби все залежало від Нього. І будь милосердний, як Отець…
Джерело: CREDO
Вячеслав Окунь, ТI
