Реколекцій для сестер

З 4 по 10 вересня в Кохавино пройшли Ігнатіяньські Духовні вправи («Засади і основи»: про безмежну Божу любов!) для Згромадження Сестер Непорочного Серця Марії Фатімської. Реколекції провів о. Михайло Станчишин ТІ.

Одна з учасниць поділилася своїми віршами, написаними підчас відправляння реколецій:

Адаме де ти? Де ти дитино?
Голос Любові лунає невпинно.
Де ж я блукаю? В якій марноті?
Не знаю й сама у цій темноті.
А голос крізь різні століття витає,
Шукає Адама і Єву шукає.
До кожного серця стукає знов,
Так прагне у ньому зустріти любов.
А серце холодне, а серце дріма
Нічого не бачить. Невже все дарма?
Та ні, іще Сина Свого послав
На хрест! Де любов цілковито віддав.
І там у тіні святого хреста,
Холодні, байдужі, літеплі серця,
Побачивши Очі, всі рани живі,
Спішать у люблячі обійми Твої.
05.09.2016 р. Б.

Пташки співали, щебетали, прославляли,
Тебе, о Боже, Твою велич і красу,
І Доброту Твою, щоб всі довкола знали
Про віру, вічну і без меж Любов Твою.
Про те, що любиш кожного і кожну,
З них готовий знов на смерть піти.
Навчи мене любити серцем повним,
Уміти дякувати, славити й з Тобою йти.
06.09.2016 р. Б.

У цілому Всесвіті така я маленька,
Нікому незнана, краплинка біленька.
Та знає про мене Відвічний Творець,
Він любить мене міцно-міцно й беж меж!
07.09.2016 р. Б.

Хвилі громи блискавиці,
Об мій човен б’ють.
Темінь, лиш вода іскриться,
Вітри дикі дмуть.
Серце страхом обгорнулось,
В вухах тільки клекотить.
В мені все перевернулось.
«Це кінець!» – лиш мерехтить.
Біжу швидко до Ісуса.
Він на кормі спочива:
«Поможи, рятуй, боюся!
Вся надія Ти моя!»
Тихо так Він усміхнувся,
Пригорнув, і страх забрав.
І до моря повернувся:
«Заспокойся! – лиш сказав.
І вже тихо, і погідно,
І на морі й на душі.
Чую шепіт: «Ти лиш віруй!
Стануть легкими путі.»
09.09.2016 р. Б.