Франц Ксав’єр Вернц (Franz Xavier Wernz; 4.12.1842 – 19.08.1914) – двадцять п’ятий Генеральний настоятель єзуїтів і сьомий після його відновлення в 1814.
Народився в місті Ротвайль (Вюртемберг, Німеччина). Був найстаршим з восьми дітей в побожній католицькій сім’ї. У 1857 році вступив до новіціату єзуїтів недалеко від Зигмарінгена, а перші обіти зложив 8 грудня 1859. З 1864 по 1868 і з 1872 по 1873 роки був префектом в єзуїтській школі в місті Фельдкірх (Австрія). Вивчав філософію і теологію в Абатстві Марія Лаах і в Аахені.
Після того, як в ході політики Культуркампф єзуїти були вигнані з Німеччини, Вернц переїхав до Ланкашир (Англія), а потім в Уельс. У 1882 році став професором Папського Григоріанського університету в Римі (викладав канонічне право). Деякий час був ректором цього Університету.
Після смерті генерала єзуїтів Луїса Мартіна, 8 вересня 1906 Франца Вернца було обрано новим Генералом ордена.
Особливу увагу приділяв місіонерській діяльності, особливо в Північній Америці. При ньому були засновані періодичні журнали Товариства Ісуса на німецькій та польській мовах.
Помер 19 серпня 1914 року.
