https://www.synod.va/content/dam/synod/process/implementation/10workinggroups/final-reports/sg3/SG-3_ENG_Final-Report.pdf

THE MISSION IN THE DIGITAL ENVIRONMENT

 

переклав о. О. Кривобочок ТІ

неофіційний переклад для особистого вжитку

РОБОЧІ ГРУПИ

актуальні теми Підсумкового Звіту І Сесії XVI Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду Єпископів

ДЛЯ СИНОДАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ:

СОПРИЧАСТЯ, УЧАСТЬ, МІСІЯ

РОБОЧА ГРУПА N. 3

МІСІЯ

В ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

ЗМІСТ

І ЧАСТИНА – Введення

ІІ ЧАСТИНА – Що ми чули, що це означає і що ми рекомендуємо

  1. Чого може навчитися місіонерська синодальна Церква від більшого занурення в цифрове середовище?

А. Що ми чули

В. Що це означає

С. Рекомендації

  1. Як можна більш систематично інтегрувати цифрову місію в життя Церкви та в її структури?

А. Що ми чули

В. Що це означає

С. Рекомендації

  1. Яких адаптацій до цифрового середовища вимагає поняття юрисдикції, що переважно пов’язана з географічною територією?

А. Що ми чули

В. Що це означає

С. Рекомендації

  1. Які практичні рекомендації чи пропозиції щодо місії Церкви в цифровому середовищі?

А. Що ми чули

В. Що це означає

С. Рекомендації

  1. Чи маєте інші поради або добрий досвід в цій темі, яким можна поділитися, а також, можливо, будь-які інші питання чи виклики, які потребують подальшого вивчення?

А. Що ми чули

В. Що це означає

С. Рекомендації

ІІІ ЧАСТИНА – Пропозиції на майбутнє

А. Пропозиції на рівні Апостольської Столиці

В. Пропозиції на рівні Конференцій Єпископів

С. Пропозиції на рівні дієцезій

IV ЧАСТИНА – Закінчення

ДОДАТОК І – Методологія

Склад групи і підхід

Поступовий синодальний процес

Формування тематичних робочих груп

Синодальна зустріч в березні 2025

Сесія слухання влітку 2025

Міждисциплінарне вивчення та культурне розмаїття

Синодальність як дорога розвитку

І ЧАСТИНА

ВВЕДЕННЯ

Бог закликає кожну охрещену людину проголошувати Добру Новину, довіряючи цей місіонерський мандат усім. У нашій місіонерській Церкві історично розвивалися харизми, щоб жити цією місією у відповідь на потреби різних часів і культур. У нинішній історичний момент Підсумковий Документ XVI Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду Єпископів («Синод»), який тепер є частиною Звичайного Магістеріуму Папи, визнав цифрове середовище справжньою культурою з власною динамікою, мовами та способами взаємодії. У Підсумковому Документі ІІ сесії XVI Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду Єпископів (ПД), ратифікованому Папою Франциском, Синод ствердив, що «цифрова культура конституює важливий вимір свідчення Церкви в сучасній культурі та в новому місіонерському полі» (ПД, no. 149c). Ми покликані євангелізувати цю культуру через місіонерські підходи, які відповідають її специфічним рисам, використовуючи її можливості й одночасно безпосередньо стикаючись з її викликами та ризиками.

Продовжуючи шлях, відкритий його попередником, Папа Лев XIV запросив учасників Ювілею цифрових місіонерів та католицьких інфлюенсерів «відновити своє зобов’язання плекати християнську надію в соціальних мережах та онлайн-просторі»[1]. Папа Лев XIV стверджував, що «нам потрібні учні-місіонери, які несуть світові дар Воскреслого Господа, які проголошують до границь землі надію, яку нам дав Ісус (див. Ді. 1, 3-8), які йдуть туди, де є серце, яке чекає, шукає та потребує […] Завжди шукайте «стражденне тіло Христа» в кожному браті та сестрі, яких ви зустрічаєте в Інтернеті»[2]. Папа також наголосив, що «нам потрібно розпізнавати, як використовувати цифрові платформи для євангелізації, формування спільнот та боротьби з фальшивими богами споживацтва, влади та самодостатності»[3].

Упродовж обох синодальних асамблей Синод ствердив зростаючу потребу зрозуміти, як найкраще виконувати місію Церкви в цифровій культурі. Цю тему сформулювали в розділі 17 Зведеного Звіту І сесії XVI Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду Єпископів (ЗЗ), а також більш конкретно в пунктах 58, 59, 113 та 149 Підсумкового Документа, кожен з яких був схвалений Папою Франциском.

У лютому 2024 Папа Франциск доручив Генеральному Секретаріату Синоду створити Робочу Групу 3 для розробки конкретних рекомендацій щодо теми «місії в цифровому середовищі» у світлі розділу 17 першого Зведеного Звіту[4]. У розділі 17 наголошується на «важливості для Церкви виконання місії проголошення Євангелія також у цифровому середовищі, яке охоплює кожен аспект людського життя і тому має бути визнане культурою, а не лише сферою діяльності»[5].

Робочій Групі 3 доручили визначити конкретні способи сумлінного виконання Церквою цифрової місії. Ми зосередились на тому, як Церква свідчить і може найефективніше продовжувати свідчити про Євангеліє Ісуса Христа в цифровій культурі, в якій цифрове та фізичне середовища тісно взаємопов’язані в кожній сфері суспільного життя, особливо серед молоді. Ця цифрова революція лежить в центрі епохальних змін, які спонукають нас відповідно реагувати та виконувати євангельську місію в цьому новому контексті[6].

Згідно з цим дорученням наша Група прагнула розглянути питання[7], поставлені Генеральним Секретаріатом Синоду[8] щодо того, як Церква може навчатися, адаптуватися та продовжувати свою місію в цифровому середовищі. Наша Група поділилася цими питаннями з різними групами та окремими особами по всьому світу, що відображає постійне прагнення Церкви слухати та вести діалог.

Важливо з самого початку зазначити, що навіть з урахуванням цих широких консультацій наші висновки лише попередні. Церква з самого початку залучена до цифрового середовища, проте сприяння цій праці на всіх рівнях Церкви потребує часу. Оскільки цифрова культура продовжує розвиватися, то адаптація Церкви та розуміння того, як виконувати свою місію в ній – це безперервний процес, а не завершене завдання.

Водночас ми багато чого навчилися під час наших широких синодальних консультацій та слухань. У цьому звіті зазначено багато сучасних проявів місії в цифровій культурі та взято з них цінні уроки. На основі цих висновків ми пропонуємо конкретні пропозиції щодо того, як Церква може розвивати місію проголошення Євангелія в цифровому світі та проживати цей новий розділ своєї місіонерської історії. Наші рекомендації охоплюють п’ять тем:

  1. По-перше, цифрове середовище – це не просто набір інструментів, які слід опанувати, це культура. Це передбачає розуміння того, як ми ставимося один до одного, як формуємо спільноту і як ділимося Євангелієм у світі, в який щораз більше входять цифрові технології (див. ПД, no. 113).
  2. По-друге, цифрова взаємодія дозволяє слухати, супроводжувати та давати голоси тим, кого не чують, і є вираженням соціальної місії Церкви. Ми постійно чуємо, що цифрове середовище – це місце, де люди щиро шукають Бога та озвучують глибокі духовні потреби (див. ЗЗ, no. 17b). Це також спосіб здійснення соціальної місії Церкви і новий вимір привілейованого вибору на користь бідних.

Бачення Папи Франциска Церкви як «польового шпиталю», який виходить на периферію, відображається в роботі у цифровій культурі місіонерів, готових відповісти на потреби страждаючих людей. Цифрові простори можуть стати місцями справжніх людських стосунків, а не лише обміну інформацією. У кращому випадку цифрові контакти не замінюють особистих зустрічей, але можуть привести до них, збагачуючи стосунки та спільноти. Папа Лев наголошує: «Наша місія, ваша місія – плекати культуру християнського гуманізму, і робити це разом. У цьому і полягає краса «мережі» для всіх нас[9].

  1. По-третє, цифрова культура вимагає такої ж цілеспрямованості, формації та місіонерського духу, які ми вносимо в будь-яке міжкультурне служіння. Так само, як місіонери упродовж історії вивчали мови та звичаї різних культур та адаптували свої підходи, зберігаючи цілісність Євангелія, так і всі охрещені покликані зрозуміти цю нову культуру, залишаючись при цьому вкоріненими в істині, доброті та красі нашої католицької віри (див. ПД, no. 59).
  2. По-четверте, у своїй найкращій формі цифрові контакти у природний спосіб сприяють розвитку елементів синодальності: слуханню, участі та взаємній відповідальності, і також надають безпрецедентні можливості почути різноманітні голоси різного походження, з різних географічних регіонів та з різними поглядами, особливо голоси тих, яких часто маргіналізують в традиційному церковному середовищі. У своїй найкращій формі цифрова культура відображає певну частину ідентичності Церкви як мережі мереж, відображає єдність у різноманітності, що є відмінною рисою тіла Христа[10].
  3. По-п’яте, водночас цифрове середовище створює величезні виклики. Його формують алгоритми, які можуть ізолювати нас в ехо-камерах та маніпулювати нами за допомогою бізнес-моделей, які монетизують нашу увагу та контролюють наші дії, та динаміки, яка сприяє поляризації, а не єдності, і може призвести до нігілізму та насильства. Платформи, що забезпечують зв’язок, можуть також сприяти розлюдненню. Ось чому в цифрову епоху ми покликані жити вірою зріло та молитовно в спільнотах лицем в лице, живитися таїнствами та плекати особисту та цифрову культуру, яка поважає людську гідність, сприяє справжній зустрічі та свідчить про істину в любові. Це особливо стосується молоді, яка часто вперше зустрічається з вірою в Інтернеті. Папа Лев XIV застерігає, що віра, відкрита лише в цифрових просторах, ризикує залишитися «безтілесною», ніколи не вкоріненою в реальних стосунках чи житті Церкви, і може залишити людей «наодинці з собою» в алгоритмічній ізоляції[11]. Це показує, чому цифрова культура повинна вести до сопричастя, втілення та спільного життя.

Ці зближення – це результат нашої синодальної праці слухання та діалогу з багатьма окремими особами та групами, включаючи Конференції Єпископів, тих, хто бере участь у синодальних процесах, науковців та експертів, молодь та тих, хто свідомо займається цифровою місією. В результаті синодальних консультацій ми прийняли серію конкретних пропозицій та рекомендацій, які подаємо нижче.

ІІ ЧАСТИНА

ЩО МИ ЧУЛИ, ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ І ЩО МИ РЕКОМЕНДУЄМО

  1. Чого може навчитися місіонерська синодальна Церква від більшого занурення в цифрове середовище?

А. Що ми чули

Цифрова культура вже є місцем, де люди живуть, шукають та формують спільноту, і до неї слід ставитися як до справжнього середовища місії[12]. Цифрові простори «так само реальні, як і фізичне середовище, в якому ми живемо», і «утворюють законне місце для євангелізації, оскільки, як і в будь-якому іншому людському місці, люди збираються там, щоб налагоджувати зв’язки та знаходити інформацію»[13].

Багато пропозицій з різних континентів підтверджують це переконання. Одна група зауважила, що «замість того, щоб вважати цифрові простори другорядними чи додатковими, Церква повинна визнати їх невід’ємною частиною своєї місії, особливо у світі, де основним засобом спілкування багатьох людей є Інтернет»[14]. Цифрове середовище – це сфера, в яку вже занурене наступне покоління, це його природне середовище життя[15].

Дехто також наголосив, що Церква вже йде до людей у цифровому світі, не чекаючи на залучення інституційних каналів. «Ми повинні взаємодіяти зі світом, не чекаючи, поки люди прийдуть до нас, а виходити ‘туди’, зустрічатися з ними там, де вони є, а сьогодні вони є в цифрових медіа»[16]. Цифрова культура дозволила багатьом католикам охопити молодь та інших людей на екзистенційних периферіях, що відображає ширше синодальне бажання Церкви, яка не самодостатня, а відкрита та орієнтована на стосунки.

Також цифрове середовище вже виразно є місцем духовної зустрічі: «Люди звертаються до цифрового середовища в різних потребах, зокрема за інформацією про Євангеліє та про те, як знайти Бога»[17]. Ці онлайн-платформи – це не просто інструменти обміну інформацією, а місця, де транслюються літургії, відбуваються молитви та формуються релігійні спільноти.

Водночас це не одностороння динаміка. Як зазначалося в кількох виступах, цифрові платформи допомагають Церкві прислухатися до тих, хто цього потребує. «Цифрові платформи забезпечують спілкування в режимі реального часу, даючи Церкві можливість прислухатися до проблем, досвіду та запитань людей. Інтерактивний характер соціальних мереж та онлайн-форумів може навчити Церкву як краще брати участь у синодальному слуханні»[18]. Ці інструменти можуть сприяти спілкуванню навіть на фізичній відстані: «Цифрові платформи можуть сприяти розвитку нових форм спільноти та […] підтримувати зв’язок зі спільнотою навіть тоді, коли фізичні зустрічі неможливі»[19].

Учасники також наголосили, що цифрова культура вимагає інституційної відповідальності, особливо у сфері захисту та безпеки. В одному звіті зазначалося, що цифрова взаємодія «дає можливість глобальної співпраці в обміні ресурсами, навчанням та досвідом через кордони, що полегшує встановлення універсальних стандартів захисту та безпеки, що застосовуються до церковної спільноти»[20]. Водночас цифрове життя є частиною церковного життя, і до його ризиків слід ставитися серйозно, особливо до тих, що впливають на вразливі верстви населення. Це включає не лише економічний статус чи доступ, але й особливу вразливість тих, хто не здатний розпізнати фальш, створену ШІ, або тих, хто зазнає ворожості з боку тих, хто прагне посіяти розкол.

Зрештою, для багатьох центральним моментом є те, що цифрова місія[21] – це не просто стратегія, а спосіб бути Церквою в нинішній історичний момент. «У цьому середовищі взаємодія двостороння […] Це запрошення постійно оновлюватися, бути Церквою, яка виходить, щоб прийняти кожного, та адаптується, щоб нести Христове послання в кожен куточок мережі»[22].

В. Що це означає

Залучення до цифрової культури важливе для реалізації нашої євангельської місії та має величезний потенціал для розбудови синодального виміру Церкви[23]. Це допомагає будувати стосунки між вірними та пропонує канали для обміну думками, історіями та досвідом віри, потрібними для розпізнавання у спілкуванні.

Це не просто можливість, це вже відбувається. Практично католики-миряни, духовенство, чернецтво та ті, хто особливо задіяний в євангелізації в цифровому середовищі, прагнуть проголошувати та свідчити про віру й будувати єдність на цифрових платформах. Щоб краще виконувати свою місію, Церква повинна увійти в цей простір з більшим смиренням та більшою уважністю.

Багато людей, які активно працюють онлайн, висловлюють сильне бажання ділитися своєю вірою та супроводжувати інших, а цифрова євангелізація – це конкретне вираження місіонерського учнівства. Ці люди навчають учнівству та супроводжують через свідчення, зокрема молодь та тих, хто шукає духовності. Їхні зусилля узгоджуються з місією Церкви не нав’язувати, а супроводжувати та слухати.

Ця місія також вимагає духовної і пасторальної формації. Церква повинна забезпечити, щоб її цифрові місіонери[24] не були ізольованими або недостатню підготовленими, а, по можливості, були включені до пастирських команд, які сприяють як співпраці, так і підзвітності. Багато зацікавлених прагнуть підтримки від єпископів та пасторів не лише для координації, а й для керівництва та супроводу. Це включає навчання використанню сторітелінгу, зображень, музики та розбудови спільноти як частини обміну вірою в цій культурі. Водночас значним викликом є інфлюенсери[25], які ідентифікують себе як католики і не прагнуть такої формації та супроводу, а хочуть привернути до себе увагу, і також ті, хто часто діє поза повним сопричастям з Церквою. Їхня присутність показує потребу чіткішого керівництва та активнішої пастирської участі в цифровій культурі.

Занурення Церкви в цифрову культуру – це також заклик до нашої соціальної місії та солідарності. Онлайн-світ розділений на тих, хто має доступ до цифрових технологій, і тих, хто його не має, а доступ до цифрових технологій нерівний і дорогий як з географічної, так і з економічної точки зору. Церква повинна сприяти цифровій інклюзії, піклуватися про тих, хто не має Інтернету, та підходити до цифрової місії як до питання справедливості.

Цифрові платформи також піднімають етичні та моральні питання, які слід вирішувати через розпізнавання. Алгоритмічна упередженість та дискримінація, капіталізм стеження, поширення дезінформації та мови ворожнечі – це не нейтральні питання. Вони вимагають пророчої участі та захисту спільного добра. Це підкреслює важливість інституційних зусиль щодо захисту в Інтернеті, особливо дітей та вразливих груп населення.

Інструменти ШІ можуть допомагати у виконанні певних завдань, але місія Церкви в цифровому просторі повинна головним чином стосуватися того, що можуть робити лише люди: розпізнавати, любити, супроводжувати та молитися. «Між машиною та людиною лише людина є справді моральним агентом, тобто морально відповідальним суб’єктом, який реалізує свою свободу у своїх рішеннях та приймає їхні наслідки»[26].

Входити в цифрову культуру як синодальна і місіонерська Церква означає йти з людьми там, де вони живуть сьогодні: слухати, проповідувати, формувати стосунки, що відображають Євангеліє милосердя та справедливості, і, перш за все, свідчити про віру в Христа та сопричастя Церкви.

С. Рекомендації

  1. Як визнав Синод, локальні Церкви повинні утверджувати цифрову культуру як справжній простір для місії, де існують справжні людські стосунки.
  2. Душпастирі, катехити та миряни-місіонери в цифрових середовищах повинні інтегрувати перше проголошення (керигму) як у цифрові, так і у фізичні спільноти, наголошуючи, що цифрова євангелізація доповнює, але не замінює особисті зустрічі.
  3. Душпастирі, катехити та миряни-місіонери в цифрових середовищах повинні також прийняти заклик «самарянинизувати» цифрові простори співчутливою та уважною присутністю, особливо охопити тих, хто перебуває на екзистенційних периферіях, включаючи духовно зранених, соціально ізольованих та економічно маргіналізованих, що відображає обов’язок Церкви супроводжувати вразливих.
  4. Єпископи, душпастирські ради, дієцезіальні цифрові команди та інші повинні сприяти синодальному підходу, беручи участь в активному слуханні та шанобливому діалозі з готовністю вчитися від різних голосів, включаючи позацерковні та далекі від віри.
  5. Єпископи, душпастирські ради, дієцезіальні цифрові команди та інші повинні протидіяти мові та культурі, сформованій алгоритмами, індивідуалізмом та ехо-камерами, щоб краще інкультурувати Євангеліє та залучати тих, хто часто виключений з цифрового середовища – як люди похилого віку, бідні та маргіналізовані, розширюючи діяльність Церкви на периферії.
  6. Усі, хто займається цифровою місією, включаючи єпископів, духовенство, чернецтво та мирян, покликані слухати.
  7. Усі, хто займається цифровою місією, повинні притягувати людей до Христа та Церкви, забезпечуючи, щоб онлайн-стосунки мали євангелізаційний характер, а не лише інформаційний, соціальний, виконавчий чи егоїстичний характер.
  1. Як можна більш систематично інтегрувати цифрову місію в життя Церкви та в її структури?

А. Що ми чули

Церква повинна розуміти цифрову культуру як суттєвий вимір нашої місії, як місце для проголошення Євангелія і як простір для вбудовування у повсякденне життя та структуру Церкви. Як зазначалося в одному звіті, «в Інтернеті відбувається безліч релігійних заходів: створення контенту, катехизація, обмін інформацією, супровід або підтримка людей на шляху віри, спільна молитва та вивчення Святого Письма»[27]. Ці заходи не додаткові, а основні для життя і поширення віри сьогодні.

Учасники наголосили, що цифрові місіонери повинні працювати не самостійно, а визнаватися, підтримуватися та формуватися своїми спільнотами[28]. «Церква повинна змінити свою ментальність і розглядати цифрові платформи як простори, де можуть відбуватися євангелізація, розбудова спільноти та формація»[29]. Такий зсув вимагає не лише відваги, але й структурних змін.

Багато хто закликав Церкву створити інституційні структури підтримки цифрової місії, а в одному з важливих звітів рекомендували, щоб «кожна дієцезія створила своєрідний вікаріат для цифрової місії»[30]. Дехто наголошував на тому, що формальні рекомендації та прийнята політика – це перешкода для участі, інші зазначали, що «однією з головних перешкод для цифрової взаємодії в церковних структурах є страх, що тебе не зрозуміють і розкритикують або страх робити помилки. Подолати цей страх дуже важливо для підтримки культури довірливої і прозорої цифрової комунікації»[31].

Учасники запропонували розробити послідовну, добре сформовану політику для керівництва цифровим служінням, причому один із них зазначив, що «Церква повинна розробити чітку, доступну комунікаційну політику, яка б керувала використанням цифрових інструментів дієцезіальними та парафіяльними лідерами. Це забезпечить ясні очікування та узгодженість на різних цифрових платформах»[32]. Багато хто рекомендував політику, що відображає турботу та особливо захист вразливих верств населення, наголошуючи на тому, що «парафії та дієцезії повинні мати ясну цифрову політику, включаючи рекомендації для персоналу, волонтерів та онлайн-зустрічей»[33].

Інтеграція місії в цифрове середовище також вимагає спільних ресурсів. Один учасник рекомендував, щоб Церква «використала свої колективні знання, таланти та ресурси для створення віртуальної бібліотеки, яка пропонувала б навчальні посібники, інструкції та вебінари. Цей хаб може надати практичні інструменти тим, хто займається цифровим служінням, забезпечуючи доступ до якісного контенту та збуджуючи натхнення»[34].

Багато учасників рекомендували не просто пробні, фрагментарні цифрові зусилля, а повну інтеграцію цифрової місії у звичайні структури, персонал та бачення Церкви на кожному рівні.

В. Що це означає

Інтеграція цифрової місії в структури Церкви вимагає оновленого розуміння формації та спільноти. Церковним лідерам, включаючи єпископів, душпастирів, мирян та інших, потрібна відповідна формація. Крім того, хоча працівники в цифровій культурі вже сформували певні мережі та спільноти, які підтримують одне одного та обмінюються ресурсами, вони також висловлюють бажання регулярно зустрічатися зі своїми єпископами, отримувати від них керівництво та духовну підтримку, бути вислуханими ними та навчатися у них.

Інтеграція цифрової місії не повинна бути лише адміністративною. Потрібно визнати, що цифрова місія – це справжнє покликання, і що її служителі потребують такої ж турботи, супроводу та духовної підтримки, як і інші душпастирі. Церква повинна протистояти спробам відділити онлайн-зустрічі від особистих зустрічей; зустрічі онлайн не відокремлені від решти Христового Тіла.

Наші синодальні консультації також підтвердили, що ті, хто працює у цифровому середовищі, часто займаються катехизацією, євангелізацією та духовним супроводом, і що оскільки ця робота часто поєднує цифровий та фізичний простори, часто одні й ті ж особи переносять досвід та приклади з одного простору в інший. Ті, хто займається цифровим служінням, потребують як духовного керівництва, так і формації; цифрова місія не повинна залишатися на узбіччі церковного життя.

Інтеграція цифрової культури також відповідає покликанню Церкви до гостинності та прийняття. Гостинність та прийняття мають бути характерними рисами Церкви та її онлайн-діяльності, а парафії та місцеві спільноти повинні поширювати цю гостинність на користувачів Інтернетом.

Інтеграція цифрової місії також передбачає душпастирське планування та розпізнавання. Це вимагає продуманих інвестицій не лише в політику та ресурси, а й у людей. Один учасник наголосив, що «Церква повинна вийти за рамки сприйняття цифрової роботи як другорядної чи необов’язкової діяльності. Цифрову місію потрібно інтегрувати в загальну стратегію євангелізації на кожному рівні»[35].

Крім того, як пояснює Antiqua et nova, хоча ШІ може допомагати з адміністративними та дослідницькими завданнями, він не може відтворити душпастирське розпізнавання, емпатію чи духовну присутність, які важливі для служіння. Формація тих, хто займається пастирським служінням, у «цифровому розпізнаванні» буде ключовим для інтеграції цифрових інструментів таким чином, щоб поважати незамінну людську природу у душпастирській опіці.

Ця стратегія повинна пріоритезувати навчання, підтримку, прозорість та забезпечення ресурсами, гарантуючи, що ті, хто євангелізує в цифрових просторах, не будуть ізольовані, а їхня робота буде пов’язана з життям парафії, дієцезії та/або іншими церковними структурами. Це також дасть Церкві можливість вирішувати питання доступу, представництва та підтримки для малозабезпечених верств населення, включаючи людей з інвалідністю, жителів сільської місцевості, людей похилого віку, бідних та інших, хто часто залишається поза межами цифрових комунікацій.

С. Рекомендації

  1. За підтримки місцевих дієцезій та католицьких університетів Ватикан міг би «використати свої колективні знання, таланти та ресурси для створення віртуальної бібліотеки, яка пропонуватиме навчальні посібники, рекомендації та вебінари. Цей хаб може надати практичні інструменти тим, хто займається цифровим служінням, забезпечуючи доступ до якісного контенту та збуджуючи натхнення»[36].
  2. В дусі Синоду локальні Церкви повинні визнати цифрову місію як частину парафіяльних та дієцезіальних структур, продумавши структурні питання щодо того, які ролі та скоординовані команди потрібні для цілеспрямованої допомоги верствам населення, позбавленим Інтернету, та відображаючи цінності солідарності, інклюзії та участі.
  3. Конференції Єпископів, у співпраці з єпископами та дієцезіальними цифровими командами, повинні забезпечувати цілісну підготовку, що включає технічний, богословський, духовний та синодальний виміри.
  4. Конференції Єпископів, єпископи, дієцезіальні цифрові команди та інші повинні сприяти цифровій душпастирській опіці, притаманній цій культурі, а не просто переносити традиційні моделі.
  5. Конференції Єпископів повинні заохочувати інклюзивну цифрову взаємодію, яка відображає місію втілення гостинності та сприяння гідності для всіх, надаючи пріоритет доступності та цифровій інтеграції людям похилого віку, людям з інвалідністю та тим, хто має технологічні або економічні проблеми з присутністю в Інтернеті.
  6. Єпископи, священники, дієцезіальні цифрові команди та інші повинні надавати пріоритет залученню молоді до керівних ролей у цифрових просторах для зміцнення співпраці між поколіннями та оновлення, а також для сприяння єдності серед католиків у цифровому середовищі.
  1. Яких адаптацій до цифрового середовища вимагає поняття юрисдикції, що переважно пов’язана з географічною територією?

А. Що ми чули

Учасники нашої групи послідовно зазначали, що існуючі юрисдикційні структури Церкви, організовані переважно за географічною територією, не враховують належним чином безкордонний характер цифрової культури. Багато учасників підтвердили цю проблему: «Цифрове середовище здається ‘безмісним’», проте воно глибоко вкорінене у реальні людські спільноти. Люди, які займаються онлайн-служінням, «не думають про свою працю як обмежену дієцезією, провінцією чи Конференцією Єпископів», а як про частину спільних зусиль проголошувати Євангеліє та жити за ним[37].

Як зазначав один із учасників, «у цифровому середовищі географічні кордони розмиваються […] користувач може взаємодіяти з контентом та людьми з різних юрисдикцій без територіальних обмежень»[38]. Це створює неоднозначність щодо влади, підзвітності та церковного нагляду. Учасники наголосили, що ці реалії вимагають нових форм управління та нагляду, а не просто розширення старих структур на нові простори.

З різних частин світу лунали заклики до чіткого розуміння того, як єпископи та локальні Церкви повинні ставитися до цифрових місіонерів. В одному звіті рекомендувалося, щоб замість уявлення про «цифрові дієцезії» Церква «наголошувала на мові супроводу єпископами цифрових місіонерів їхніх дієцезій у вже існуючих географічних дієцезіях»[39]. Іншими словами, відповідь має бути радше пастирською, ніж юридичною. У подібному ж ключі інші наголошували, що «стосунки […] вирішальні для ефективної турботи про Божий Люд. Єпископи можуть підбадьорювати, скеровувати та підтримувати цих місіонерів»[40]. Це синодальний підхід до лідерства: співпраця, слухання та чуйність.

Місіонери, які працюють у цифровому просторі, як і традиційні місіонери у своїй праці часто перетинають кордони. Деякі учасники зазначили, що ці особи повинні отримати певне визнання за свій внесок у місію Церкви: «Запропонувати певне визнання цифровим місіонерам, які, як і традиційні місіонери, виходять за межі своїх діє цезій»[41].

Також постійно піднімали тему підзвітності. До прикладу, дехто рекомендував, щоб «підзвітність та відповідальність забезпечувалися шляхом постійного навернення Церкви на глобальному та місцевому рівнях, вимагаючи здійснювати правосуддя за допомогою процесів, які також враховують потреби жертв/осіб, що вижили»[42]. Потреба в захисті та пастирському нагляді є нагальною навіть тоді, коли служіння здійснюється у децентралізованому або онлайн-контексті.

В. Що це означає

У цій царині ще потрібно провести багато консультацій та розпізнавання. Заангажування Церкви в цифрову культуру може вимагати розгляду певної форми юрисдикції, організованої не територіально, а через пастирські стосунки, що ґрунтуються на супроводі. Церква не може наглядати за цифровим середовищем так само, як вона наглядає за географічною дієцезією, але вона може і повинна бути присутньою для тих, хто там служить.

Крім того цифрові простори також повинні відображати зростаючу синодальну природу Церкви. Багато учасників просили єпископів, настоятелів та церковних лідерів супроводжувати тих, хто здійснює цю нову місію в цифровій культурі, не через контроль, а через заохочення, духовне керівництво та формацію. Такий супровід можна поєднати з оновленими стосунками, що свідчить про еклезіологію сопричастя. Зміцнення синодальності та колегіальності також може допомогти локальним Церквам та єпископам, коли на їхню роботу впливають ті, хто працює в цифровому середовищі, але переважно пов’язаний з іншими місцями.

Ці питання вимагають діалогу, розпізнавання та можливих спільних дій локальних Церков, єпископів, Конференцій Єпископів та настоятелів чернечих спільнот для вирішення потенційної напруженості, зберігаючи при цьому сопричастя. Хоча ці виклики особливо актуальні для цифрових місіонерів, членів духовенства або релігійних орденів, окремі миряни та групи мирян також потребують інституційного керівництва, щоб розібратися у складнощах цифрового служіння. Церква могла б сприяти розвитку спільноти через просування наставництва, підзвітності та захисту.

Це також показує важливість формації єпископів, душпастирів і семінаристів. Формація може включати навчання цифровій етиці, духовний супровід, проповідництво (включаючи гомілетику та катехизацію), розпізнавання покликань, пов’язаних із залученням до цифрової культури, та розуміння цифрової місії як життєво важливого виміру пастирського життя. Інтеграція цих зусиль у навчальні програми семінарій та постійну священницьку формацію могла б краще підготувати духовенство до супроводу, підтримки та співпраці з тими, хто займається цифровою місією, забезпечуючи повне визнання та інтеграцію їхньої праці в ширшу церковну спільноту.

Насамкінець питання підзвітності та захисту – це не лише структурне питання, а й питання моралі. У цифровому середовищі персональна інформація стає товаром; уряди та політичні рухи поширюють пропаганду, а упередження та фейкові новини поширюються. Ці ризики не скасовують місію Церкви в Інтернеті. Вони її поглиблюють. Як Церква захищає та супроводжує вразливих у фізичних спільнотах, так само вона також повинна адаптуватися до реалій цифрового служіння[43].

С. Рекомендації

  1. Конференції Єпископів, єпископи, дієцезіальні цифрові команди та інші повинні наголошувати на єпископському супроводі цифрових місіонерів, надаючи пріоритет пастирській присутності.
  2. Локальні Церкви повинні визнати цифрову місію як нову харизму в житті Церкви, яка заслуговує на формацію, супровід та церковний нагляд.
  3. Створити ватиканські та дієцезіальні структури та призначити координаторів для керівництва цифровим служінням, враховуючи місцеві церковні реалії.
  4. Відповідні органи Ватикану повинні вивчити можливі канонічні адаптації для врахування надтериторіальних цифрових реалій.
  5. Локальні Церкви повинні сприяти розвитку мереж комунікації між цифровими місіонерами та церковною владою, щоб уникнути ізоляції та сприяти підвищенню відповідальності.
  1. Які практичні рекомендації чи пропозиції щодо місії Церкви в цифровому середовищі?

А. Що ми чули

Учасники спільно ствердили, що цифрову місію Церкви слід сприймати серйозно, не як другорядний проєкт, а як життєво важливу частину її євангелізаційної присутності, і належна підготовка повинна бути в основі цих зусиль: «Багато священнослужителів відчувають себе погано підготовленими для орієнтації в цифровому просторі. Пропозиції формації у питаннях взаємодії в соціальних мережах, цифрового сторітелінгу та онлайн-пастирської опіки допоможуть зміцнити впевненість та компетентність у цій галузі»[44].

Багато учасників наголосили на потребі як технічної, так і богословської підготовки, особливо для мирян-лідерів та священників, які вже активно працюють онлайн. Зрештою, цифрові місіонери мають можливість залучати широку аудиторію, окрім тих, хто відвідує Святу Месу, пропонуючи Церкві надзвичайний ресурс для слухання та розуміння людей, а також для поширення Доброї Новини Христа. З огляду на все це формація – це основа. Одна група рекомендувала створити «план формації для цифрових місіонерів, який охоплюватиме не лише потрібні технічні аспекти, але й, перш за все, базове богослов’я, мову місії ad gentes та духовність»[45]. Це відображає ширшу турботу, що євангелізація в цифрових просторах повинна відображати богословську цілісність та духовну зрілість.

Захист та етичне використання технологій також виникли як міжгалузеві проблеми. «Церква повинна активно займатися питаннями етичного використання цифрових просторів, пропагувати повагу до приватного життя, боротися з дезінформацією та сприяти відповідальним комунікаціям в Інтернеті»[46]. Етичні норми повинні формувати онлайн-поведінку Церкви так само, як і її фізичну діяльність.

Багато учасників зазначали, що зловживання цифровими платформами для поляризації, маніпуляцій або поширення неправдивої інформації – це велика проблема. Папа Лев XIV попереджав, що «навколо нас дуже мало діалогу; його часто замінюють крики, нерідко у формі фейкових новин та ірраціональних аргументів, запропонованих кількома гучними голосами. Потрібні подальші роздуми та дослідження»[47]. Водночас Святіший Отець також визнав, що Церква покликана розсудливо використовувати нові технології: «Зокрема я думаю про ШІ з його величезним потенціалом, який, проте, вимагає відповідальності та розсудливості, щоб забезпечити його використання для загального добра»[48].

Респонденти також наголосили на важливості зв’язку з інституційною Церквою для фінансової та структурної підтримки[49]. Постійні інвестиції та інституційна підтримка потрібні для уникнення виснаження, фрагментації чи маргіналізації цієї праці. Інші конкретні рекомендації стосувалися відкритості «для інновацій […], забезпечуючи при цьому етику та відповідальність у обробці персональних даних»[50]; уникнення «закритого “католицького цифрового простору”; сприяння «екуменічному та міжрелігійному діалогу», а також співпраці зі світськими інституціями, цінності яких узгоджуються з цінностями Церкви[51].

Насамкінець учасники рекомендували не зводити цифрові платформи до мегафонів, а натомість сприяти спільноті, молитві та постійній формації: «Цифрові платформи слід використовувати не лише для поширення контенту, а й для побудови онлайн-спільнот віри, які пропонують можливості для спільної молитви, навчання та взаємної підтримки. Потрібно поєднати цифровий і фізичний досвід»[52].

В. Що це означає

Цифрова місія Церкви повинна ґрунтуватися на солідній формації, етичному розпізнаванні та розумінні місії як постійної, реляційної та дієвої. Формація для праці в цифровому середовищі виходить за рамки духовного аспекту і поширюється на практичний. Така формація потрібна не лише цифровим місіонерам, але й церковним лідерам, які повинні супроводжувати, підтримувати та оцінювати їхню роботу.

Втілене свідчення в особливий спосіб потрібне для молоді. Як зазначав Папа Лев XIV, багато хто відкриває для себе віру онлайн, проте часто так, що залишається «безтілесним», відірваним від «церковного тіла» та від реальних стосунків супроводу та спільного життя[53]. Без спільноти досвід віри ризикує стати відокремленим, надмірно індивідуалізованим або сформованим алгоритмами, які «надсилають назад» лише те, чому людина вже надає перевагу. Цей виклик показує, чому цифрова культура завжди повинна вказувати на сопричастя, втілену зустріч та життя в Церкві.

Ця праця також вимагає культури захисту. Ризики цифрового середовища, включаючи маніпуляції, експлуатацію та дезінформацію, потрібно долати за допомогою чітких протоколів, пастирської відповідальності та навчання, яке допоможе всім розпізнавати та реагувати на етичні ризики та поляризацію в Інтернеті відверто та з турботою. Ця відповідальність не другорядна для місії, а частина євангельського заклику захищати гідність кожної людини. Церква повинна підтримувати цифрову культуру, яка сприяє людській гідності та загальному добру, і водночас протистояти тенденціям, що дегуманізують або експлуатують.

Цифрова місія також повинна вкоренитися в місіонерське учнівство. Церква входить у цифрові простори не для прозелітизму, а для свідчення про Воскреслого Господа. Ця місія має бути реляційною, а не програмною, і ґрунтуватися на присутності, співчутті та бути цілісною. Так само Церква повинна пристосувати свою місію до загального добра, а своє соціальне вчення до цифрової культури, і також працювати над тим, щоб належним чином впливати на закони та практику в громадянському суспільстві. Цифрова місія включає захист прав, освіту та залучення на соціальному та політичному рівнях і є невід’ємним вираженням євангелізаційної діяльності Церкви у світі.

С. Рекомендації

  1. Конференції Єпископів, єпископи, дієцезіальні цифрові команди та інші повинні впроваджувати цифрові інструменти в церковне служіння не лише для євангелізації, але й для забезпечення участі тих, хто може бути фізично чи економічно виключений з парафіяльного життя.
  2. Душпастирі, катехити та форматори повинні пропонувати всім пастирським служителям спеціальну формацію з цифрової комунікації, грамотності та богослов’я.
  3. Ватикан, Конференції Єпископів, єпископи, дієцезіальні цифрові команди та інші повинні допомогти забезпечити постійну фінансову підтримку та інституційне визнання цифрових місійних зусиль.
  4. Конференції Єпископів, єпископи, дієцезіальні цифрові команди та інші повинні використовувати цифрові платформи для синодального діалогу та екуменічної й міжрелігійної співпраці.
  5. Конференції Єпископів, єпископи, дієцезіальні цифрові команди та інші повинні надавати пріоритет доступності та інклюзії малозабезпечених спільнот, тих, хто живе у віддалених районах, людей похилого віку, людей з інвалідністю та економічно неблагополучних верств населення, демонструючи відданість Церкви принципам солідарності та пріоритетного вибору на користь бідних.
  6. Цифрова безпека та добробут, а також медіаграмотність мають стати частиною католицької освіти та семінарської підготовки.
  1. Чи маєте інші поради або добрий досвід в цій темі, яким можна поділитися, а також, можливо, будь-які інші питання чи виклики, які потребують подальшого вивчення?

А. Що ми чули

Учасники знову наголосили, що місія Церкви в цифровому середовищі має бути духовною, молитовною та вкоріненою в автентичне свідчення. Одна група зазначила: «Церква повинна вийти за рамки підтримки онлайн-присутності й активно займатися цифровим служінням, що ґрунтується на місії та формації». Очевидно, що молитва й розпізнавання дуже важливі. «Молитва важлива для підтримки євангелізаційної праці онлайн… і забезпечення, щоб цифрові місіонери діяли під керівництвом Святого Духа»[54]. Такий духовний фундамент може допомогти забезпечити, щоб цифрова присутність була не реактивною, а цілеспрямованою та вірною.

Автентичність також вважалася фундаментальною. «Контент повинен бути справжнім та відображати справжній досвід віри, щоб побудувати тісніший зв’язок з аудиторією»[55]. У такий спосіб цифровий контент стає не просто інформацією, а й формацією, формуючи серця та запрошуючи інших до спільноти.

Учасники також закликали Церкву цілеспрямовано залучати периферії до цифрової діяльності. «Церква повинна розширювати цифрову присутність, щоб цілеспрямовано охопити маргіналізовані групи, сприяти інклюзивному онлайн-служінню через цілеспрямовану працю з малозабезпеченими верствами населення»[56]. Це включає духовно далеких, економічно виключених та тих, хто відчуває себе на узбіччі Церкви.

Учасники наголосили, що разом із інформаційно-просвітницькою працею важливо сприяти розвитку спільноти та почуттю приналежності. «Церква може створювати позитивні онлайн-кампанії, що сприяють розвитку почуття приналежності, відповідальності та поваги, підкреслюючи цифрове середовище як місце для духовного зростання»[57].

Насамкінець учасники знову наголосили, що цифрова місія повинна надавати пріоритет діалогу та зустрічі. Це включає співпрацю з іншими християнськими спільнотами та міжконфесійними партнерами для сприяння «екуменічному та міжрелігійному діалогу»[58].

В. Що це означає

Відповіді на останнє запитання виділили деякі послідовні теми: (1) основою цифрової присутності Церкви повинні бути молитва, розпізнавання, стосунки; (2) формація в цифровій культурі повинна починатися не з технологій, а з духовності; (3) працівники цифрового служіння – це не просто творці контенту, а душпастирські агенти, і їхня робота має бути пов’язана з місцевими фізичними спільнотами та сакраментальним життям Церкви, даючи гарантії, що онлайн-зусилля не будуть відірвані від Христового Тіла.

Цифрова культура відкриває простір для супроводу виключених, скептично налаштованих та тих, хто почувається забутим. Формація повинно відображати цю місію співчуття та солідарності, а також допомагати формувати відповіді на особливі етичні виклики, що виникають через цифрові платформи, включаючи зловживання владою, доктринальний дрейф, сенсаційність та маніпуляції.

Цифрова місія – це не додаток, а дійсне та еволюціонуюче вираження того, як Церква присутня у світі. Існує потреба не лише в пастирській інтеграції, а й у богословському розвитку, і Церква повинна заохочувати богословські роздуми над такими термінами, як «цифрові місіонери», «цифрова культура» та «цифрова місія» в рамках церковної традиції. Врешті-решт цифрова культура повинна відображати синодальний характер Церкви: інклюзивність, розпізнавання та зв’язок з периферією.

С. Рекомендації

  1. Ватикан повинен заохочувати богословські роздуми над новими концепціями та термінами, характерними для цифрової культури, в рамках церковної традиції.
  2. Конференції Єпископів та дієцезіальні цифрові команди повинні поглиблювати духовну формацію цифрових місіонерів, щоб їхня праця базувалася на молитві та розпізнаванні, і забезпечувати супровід та гідність кожної людини, особливо вразливих.
  3. Уникати їхньої ізоляції, пов’язуючи їх з локальними Церквами та прямим спілкуванням зі спільнотою.
  4. Конференції Єпископів та дієцезіальні цифрові команди повинні охоплювати екзистенційні та соціальні периферії, включаючи виключених, скептично налаштованих та тих, хто почувається забутим, щоб цифрова присутність Церкви відображала її місію співчуття та солідарності.
  5. Конференції Єпископів та дієцезіальні цифрові команди можуть формувати цифрових служителів для розпізнавання та реагування на етичні ризики та поляризацію в Інтернеті з чесністю та турботою.
  6. Конференції Єпископів та дієцезіальні цифрові команди повинні визнавати етичні ризики та можливість поляризації. Вони часто, як здається, вбудовані в платформи соціальних мереж, тому всі, хто займається цифровою євангелізацією, повинні бути обережними щодо будь-якого зловживання владою, будь-якого доктринального відхилення, сенсаційності та маніпуляцій.
  7. Локальні Церкви повинні визнати, що основні цифрові платформи не нейтральні, а мають алгоритми, які можуть перешкоджати поширенню позитивних меседжів.

ІІІ ЧАСТИНА

ПРОПОЗИЦІЇ НА МАЙБУТНЄ

А. Пропозиції на рівні Апостольської Столиці

  1. Створити Управління, Департамент або Комісію, відповідальну за супровід місії в цифровому середовищі: до прикладу, Папська комісія з питань цифрової культури та нових технологій могла б контролювати нові богословські, пастирські та канонічні питання; готувати документи, рекомендації та посібники; визначати стратегії навчання для різних рівнів (єпископів, священників, монахів, мирян); підтримувати Конференції Єпископів в інтеграції цифрової місії в їхні пастирські плани. Цей орган також може скликати робочі групи для вивчення потрібних канонічних адаптацій, що стосуються цифрового нагляду за місіями, та співпрацювати на синоді з усіма ватиканськими дикастеріями, комісіями та офісами для обміну передовим досвідом та супроводу їх у виконанні їхньої місії в цифровій культурі.
  2. Вивчати, розпізнавати та впроваджувати можливі канонічні адаптації для врахування надтериторіальних цифрових реалій. Щодо юрисдикційних питань ще потрібно провести багато консультацій та обговорень. Взаємодія Церкви з цифровою культурою може вимагати розгляду певної форми юрисдикції, організованої не територіально, а через пастирські стосунки, що ґрунтуються на супроводі.
  3. Навчання та супровід: пропонувати диференційовані стратегії навчання відповідно до ролей (єпископи, священники, монахи, миряни). Забезпечити комплексну підготовку, що ґрунтується на богослов’ї, пастирському служінні, комунікаціях та цифровій культурі (включаючи моделі формації тренерів). Підтримувати програми духовного супроводу та формації для цифрових місіонерів, засновані на розпізнаванні та місії, а також заохочувати механізми постійного духовного керівництва та пастирського супроводу. Розробити конкретні пастирські рекомендації та формацію для єпископів, щоб вони могли супроводжувати та призначати цифрових місіонерів.
  4. Розробити норми щодо ризиків у цифровій сфері: розробити норми щодо поляризації, маніпуляцій та інших ризиків. Встановити стандарти безпечного цифрового середовища, етичного використання технологій та протоколи запобігання зловживанням. Сприяти етичному лідерству, підзвітності, богословській цілісності та синодальному діалогу. Чітко розмежувати цифровізацію пастирської опіки (переведення існуючих служінь в онлайн) та цифрову пастирську опіку (служіння, що здійснюється безпосередньо онлайн). Включити норми та рекомендації щодо онлайн-інструментів пастирської опіки (до прикладу, цифрове капеланське служіння, духовний супровід).
  5. Сприяти цифровим місіонерським мережам та синодальним структурам: сприяти розвитку національних та міжнародних мереж тих, хто займається цифровою місією, для зміцнення координації, церковного сопричастя та обміну передовим досвідом. Заохочувати синодальність, спільне осмислення та розпізнавання на цифрових платформах і підтримувати проведення зустрічей на рівні Ватикану для об’єднання місцевих, національних та міжнародних зусиль.
  6. Зміцнити союзи з міжрелігійними та екуменічними ініціативами: заохочувати та координувати партнерські відносини в таких сферах, як цілісна екологія, соціальний мир та мирне співіснування. Сприяти співпраці з різними ініціативами, включаючи екуменічні/міжрелігійні цифрові діалоги.
  7. Залучати загальноцерковні структури та ресурси для фінансування: сприяти розвитку загальноцерковного хабу цифрових ресурсів та підтримувати моделі фінансування, засновані на солідарності (партнерства, краудфандинг, об’єднані фонди), як структури, які ватиканські установи можуть рекомендувати та допомагати впроваджувати.

В. Пропозиції на рівні Конференцій Єпископів

  1. Сприяти пастирській роботі в цифровому середовищі: супроводжувати та навчати тих, хто займається цифровою місією на національному рівні; створювати матеріали та навчальні посібники; підтримувати систематичне включення цифрової місії до національних пастирських планів у координації з дієцезіями. Забезпечити, щоб стратегії цілеспрямовано охоплювали спільноти, які стикаються з економічною, географічною чи культурною ізоляцією.
  2. Створити комітети та дієцезіальні комісії на рівні Конференцій Єпископів: створити координаційні комітети на рівні Конференцій Єпископів для опіки над супроводом, навчанням та розвитком цифрової місіонерської духовності. Заохочувати Конференції Єпископів створювати або підтримувати дієцезіальні комісії, які забезпечують інтеграцію цифрової місії в дієцезіальні пастирські пріоритети.
  3. Етика, безпека та запобігання зловживанням: поширити запропоновані Ватиканом рекомендації щодо цифрових ризиків та неправомірної поведінки, а також впровадити національні стратегії етичного лідерства та запобігання зловживанням. Просувати національні етичні цифрові кампанії, що сприяють безпечному, інклюзивному, орієнтованому на Євангеліє онлайн-середовищу та стандартам підзвітності.
  4. Національні мережі та зустрічі: створювати національні мережі цифрових місіонерів для сприяння координації, спілкуванню та обміну передовим досвідом. Організовувати національні зустрічі цифрових євангелістів для обміну досвідом, зміцнення єдності та просування спільних пастирських проєктів у відповідь на місцеві виклики.
  5. Створити загальноцерковний цифровий ресурсний хаб та інструменти оцінювання: розробити (або узгодити розробку із запропонованим офісом Ватикану) цифровий ресурсний хаб для Конференції Єпископів або всієї Церкви, який би містив освітні програми, передовий досвід, інструменти та інформацію про спільну розробку контенту. Розробити інструменти та показники оцінки цифрових місіонерських проєктів не лише за ефективністю, але й за охопленням бідних, самотніх та духовно далеких (надаючи пріоритет турботі про периферії).
  6. Фінансування та підтримка: просувати та сприяти моделям фінансування, заснованим на солідарності (партнерства, гранти, рекомендації щодо краудфандингу), на рівні Конференції Єпископів для підтримки ініціатив цифрових місій, які служать маргіналізованим спільнотам та сприяють рівному доступу до Євангелія в цифровій культурі.
  7. Заохочувати цифрові платформи як синодальні та екуменічні простори: сприяти використанню цифрових платформ як простору для синодального діалогу, консультацій, екуменічної та міжрелігійної співпраці навколо спільних цінностей.
  8. Пасторальне розпізнавання та пілотні програми: скликати робочі групи для вивчення питань, пов’язаних зі служінням на цифрових територіях; підтримувати пілотні цифрові пастирські програми на рівні парафій; проводити сесії слухань для виявлення пастирських потреб та передового досвіду у тих, хто активно займається цифровою місією.

С. Пропозиції на рівні дієцезій

  1. Сприяти цифровій пастирській роботі на місцевому рівні: навчати, супроводжувати та організовувати місцеві мережі для тих, хто займається цифровою місією. Впроваджувати на рівні парафій пілотні цифрові пастирські програми, які підтримують розбудову спільноти, катехизацію, гостинність та пастирську опіку онлайн, забезпечуючи чіткі зв’язки між онлайн-служінням та фізичним життям спільноти.
  2. Навчання, формація та духовний супровід: пропонувати технічну підготовку разом з богословською, пастирською та синодальною підготовкою для катехитів, душпастирів та мирян-лідерів. Забезпечити постійний духовний супровід (включаючи доступ до духовних наставників) для тих, хто займається цифровим служінням. Впроваджувати цифрову культуру та пастирські підходи у початкову та подальшу священицьку підготовку.
  3. Сопричастя і синодальність: заохочувати цифрових служителів «йти разом» з єпископом та локальною Церквою; зміцнити співпрацю між євангелізаторами та душпастирями, щоб цифрове служіння інтегрувати в дієцезіальне життя; адаптувати практики синодального слухання онлайн, які пов’язані з фізично присутніми пастирськими структурами.
  4. Етика і цифрова безпека: впровадити та розповсюдити запропоновані Ватиканом та Конференціями Єпископів рекомендації щодо безпечного цифрового середовища. Просувати натхненні Євангелієм зусилля та етичне лідерство для створення інклюзивних та відповідальних онлайн-просторів. Сприяти «місії самарянина» в цифрових просторах: співчутливій та захисній присутності для поранених, ізольованих та маргіналізованих.
  5. Пасторальне розпізнавання, слухання та інновації: проводити дієцезіальні сесії слухання з досвідченими цифровими місіонерами для визначення пастирських потреб та ефективних моделей; підтримувати цифрову інкультурацію, використовуючи мову та динаміку цифрової культури в проповіді, катехизації та євангелізації; а також повторювати на місцевому рівні успішні пілотні програми.
  6. Інтеграція із соціальною місією та служінням: бути мостом між цифровими платформами і соціальною місією; використовувати цифрове служіння для посилення та координації дій на користь найбільш вразливих груп населення; забезпечити цілеспрямоване надання цифрової допомоги людям з особистою соціальною підтримкою та послугами.
  7. Фінансування, підтримка і розвиток місцевих ресурсів: впроваджувати на дієцезіальному рівні практики фінансування, засновані на солідарності (партнерства, місцевий краудфандинг, дієцезіальні початкові фонди), для підтримки парафіяльних та дієцезіальних цифрових проєктів.
  8. Оцінювання та підзвітність: використовувати або адаптувати інструменти оцінювання, розроблені на національному рівні для оцінювання місцевих цифрових місіонерських проєктів, оцінюючи як пастирську ефективність, так і конкретний вплив на маргіналізовані групи населення; повідомляти про результати в дієцезіальних та конференційних процесах для навчання та забезпечення ресурсами.
  9. Практичні пастирські інструменти та послуги: розробляти онлайн-інструменти душпастирської опіки (цифрове капеланство, віртуальний духовний супровід, безпечні онлайн-простори для молитви та навчання) та створювати інструменти для парафій для ефективних практик.

ІV ЧАСТИНА

ЗАКІНЧЕННЯ

У тяглості з XVI Звичайною Генеральною Асамблеєю Синоду Єпископів та Магістеріумом Церкви ми визнаємо, що присутність Церкви в цифровому середовищі важлива для євангелізації сучасної культури та досягнення нужденних, де б вони не знаходилися. Часто це перше проголошення Євангелія світові, незнайомому з ним.

Ми повинні знову звернути увагу на богословські, комунікативні та пастирські мови, за допомогою яких Церква сьогодні прагне промовляти до розуму та сердець людей, щоб наше проголошення було змістовним та доступним у цифровій культурі, яка формує наше повсякденне життя.

Як і будь-який новий шлях, місія в цифровому середовищі ще триває. Церква по ходу справи вивчає виклики, можливості та мови, що їх створює ця культура, що розвивається. Поняття цифрової місії, онлайн-синодальності, цифрової юрисдикції, цифрового супроводу і розпізнавання потребують глибшого вивчення для висвітлення їхнього богословського, пастирського та канонічного значення. Потрібно продовжувати роздуми про формацію і залучення цифрових місіонерів. Цей процес навчання та розпізнавання сам по собі є синодальним досвідом, оскільки ми разом йдемо, щоб розпізнати, як Святий Дух продовжує вести Церкву, щоб вірно та творчо втілювати Євангеліє, перетворюючи цифрову культуру на простір зустрічі, свідчення та сопричастя.

Місія в цифровому середовищі – це частина пастирського, місіонерського та синодального процесу навернення, до якого Святий Дух закликає Церкву сьогодні. Йдеться не лише про використання цифрових інструментів для проголошення Євангелія, а про втілення цього проголошення в цифрову культуру, де стосунки, мова та форма спільноти набувають нових та особливих конфігурацій. Присутність Церкви в цифровому середовищі може бути знаком сопричастя та свідченням надії, здатним відображати милосердне обличчя Христа. Нехай це розпізнавання допоможе стати Церкві більш синодальною, учасницькою та місіонерською, вірною своєму покликанню проголошувати Євангеліє творчістю та вірно.

ДОДАТОК I

МЕТОДОЛОГІЯ

Робоча група 3 виконала свою роботу за синодальною методологією молитовного слухання, діалогу та розпізнавання. Наш підхід відображає бачення місіонерської синодальної Церкви, яка слухає Божий Люд, йде разом з маргіналізованими та використовує цифрову культуру не лише як інструмент, а як живе середовище, яке формує спосіб, у який люди шукають сенс, контакти та істину.

Склад групи і підхід

Робоча група 3 об’єднує експертів з різних секторів Церкви та академічних кіл для вирішення складних питань місії Церкви в цифровому середовищі. До складу групи входять:

  • Д-р Кім Деніелс, координатор (Джорджтаунський університет)
  • Пол Тай (Дикастерій у справах культури і освіти)
  • Ріно Фізікелла (Дикастерій у справах євангелізації)
  • Сестра Наталі Бекварт, XMCJ (Генеральний секретаріат Синоду)
  • Д-р Паоло Руффіні (Дикастерій у справах комунікації)
  • Монсеньйор Лусіо А. Руїс (Дикастерій у справах комунікації)
  • Отець Антоніо Спадаро, SJ (Дикастерій у справах культури і освіти)
  • Отець Йозеф Борг (Мальтійський університет)

Поступовий синодальний процес

Наш процес дотримувався структури, викладеної в робочому плані, причому кожен етап поглиблював колективне розуміння місії Церкви в цифровому середовищі:

Переосмислення синодальних основ

Ми почали з огляду та синтезу висновків попередніх етапів глобального Синоду про синодальність. Всебічний синтез національних, континентальних та підсумкових синодальних звітів забезпечив критично важливу основу. Ці документи підкреслили значення цифрової культури як простору для зустрічі та євангелізації, закладаючи основу для ширшого розпізнавання.

Слухання і глобальні консультації

Згідно з синодальним методом ми провели широкі консультації, щоб відобразити різноманітність Божого Люду. Ці зусилля включали доробок різноманітних дисциплін, культурних контекстів та експертиз, зокрема:

  • Спікери Конференцій Єпископів

За координації з боку Дикастерія у справах комунікації ми отримали відгуки від 84 спікерів Конференцій Єпископів з усього світу у відповідь на п’ять ключових питань Робочої групи.

  • Ініціатива «Церква тебе слухає»

Ця ініціатива знизу виявила досвід та мудрість лідерів, які активно займаються синодальною цифровою підтримкою, особливо серед молоді та тих, хто перебуває на узбіччі. Загалом, ця ініціатива отримала відповіді від 1618 цифрових місіонерів з 67 країн, які розмірковували над п’ятьма ключовими питаннями.

  • Індивідуальний та груповий внесок

Численні внески богословів, науковців, душпастирських лідерів, творців цифрових технологій, студентів університетів та фахівців з комунікацій збагатили наші роздуми перспективами, що ґрунтуються на реальних пастирських та цифрових реаліях.

  • Ініціатива «На шляху до повної присутності»

Окремі особи та групи, що займалися розробкою та поширенням пастирського дослідження Дикастерія На шляху до повної присутності, запропонували цінні ідеї щодо цифрової присутності та місії Церкви. Ця ініціатива стала важливим пунктом в наших консультаціях, формуючи перспективи щодо формації, євангелізації та спілкування в цифровому середовищі.

  • Звіт Папської комісії з захисту неповнолітніх

У важливому звіті Комісії наголошувалося на етичних обов’язках Церкви та питаннях захисту в цифровому просторі – це дуже важливі теми, які визначали всю нашу роботу.

Ці консультації були сформовані п’ятьма суттєвими питаннями, викладеними в нашому мандаті, і допомогли виявити нові теми для подальших роздумів.

Формування тематичних робочих груп

Для проведення глибшого та точнішого розпізнавання ми створили три робочі групи, що відображають різний досвід, дисципліну та глобальні перспективи, які зосередилися на суттєвих питаннях більш послідовно, зокрема, на питаннях, що стосуються ключових тем, таких як інтеграція стратегій цифрової місії в церковні структури та вирішення правових та етичних проблем, що виникають у зв’язку з цифровою юрисдикцією, як зазначено в робочому плані:

  • Робоча група вчених та експертів з пасторальних питань

До цієї групи ввійшли 33 учасники з Африки, Азії, Європи, Центральної Америки, Північної Америки та Південної Америки. Вони працювали й оцінювали богословські, канонічні й структурні аспекти питань щодо присутності й діяльності Церкви в цифровому середовищі.

  • Робоча група «Церква тебе слухає»

Ця робоча група об’єднала 12 лідерів глобальної ініціативи «Церква тебе слухає». Їхні роздуми ґрунтувалися на конкретному досвіді синодального слухання та проповіді в цифровому середовищі.

  • Звіт робочої групи випускників «Поширення віри в цифровому просторі»

До цієї групи увійшли 11 учасників віком 25-35 років з Португалії, Сполучених Штатів, Лівану, Мексики, Філіппін, Південної Кореї, Зімбабве, Канади та Хорватії. Ця група – це динамічна мережа католицьких комунікаторів та молодих лідерів, глибоко залучених до цифрової євангелізації та міжкультурного діалогу.

Синодальна зустріч в березні 2025

У березні 2025 члени Робочої Групи 3 зібралися фізично на синодальне засідання, щоб обміркувати широкий спектр внесків та визначити напрямки розвитку остаточних рекомендацій Групи. Ця зустріч була часом молитви, спільного слухання та богословських роздумів, що допомогло прояснити області збігу поглядів, сформулювати невирішені питання та зміцнити колективне відчуття місії Групи.

Сесія слухання влітку 2025

Після продовження термінів роботи робочих груп у квітні 2025 ми скликали додаткову синодальну сесію слухань у серпні 2025, зібравши разом координаторів та вибраних членів трьох робочих груп. Ця віртуальна зустріч надала учасникам можливість поміркувати над проєктом підсумкового звіту, висловити свої думки щодо його тем та рекомендацій, а також розглянути, як ці елементи резонують з мінливим церковним контекстом, включаючи рекомендації Синоду щодо впровадження та ранні послання Папи Лева XIV, що підтверджують синодальність та залучення до цифрової культури. Сесію структурували таким чином, щоб сприяти відкритому обговоренню, а робочий проєкт та порядок денний були надані заздалегідь, щоб забезпечити обґрунтований внесок усіх учасників.

Міждисциплінарне вивчення та культурне розмаїття

Структура консультацій Робочої Групи 3 уможливила проведення міждисциплінарного осмислення питань, пов’язаних з богослов’ям, церковним правом, цифровою культурою, пастирським служінням, освітою, євангелізацією та комунікаціями. Ця різноманітність була важливою для охоплення всієї складності присутності Церкви в цифровому середовищі та підтвердила важливість культурно чутливого та контекстуально обґрунтованого осмислення.

Синодальність як дорога розвитку

Цей процес показав цінність синодальної праці, зокрема коли маємо справу зі складністю і динамізмом цифрової культури. Нашу роботу зміцнили міждисциплінарні перспективи і голоси з усіх континентів. Разом вони допомогли нам краще зрозуміти можливості та виклики для місії Церкви в цифровому середовищі.

Ми побачили, що синодальність – це не лише метод, а й необхідний шлях для цифрової присутності Церкви. Слухання, діалог та спільне розпізнавання дали нам можливість сприймати цифрову культуру не просто як простір для спілкування, а як простір для сопричастя, супроводу та свідчення.

[1] Лев XIV, Звернення до католицьких цифрових місіонерів та інфлюенсерів, 29 липня 2025.

[2] Там само.

[3] Лев XIV, Звернення до Вищих Настоятелів Товариства Ісуса, 24 жовтня 2025.

[4] Див. Франциск, Лист до Його Еміненції кардинала Маріо Греча, 22 лютого 2024.

[5] Генеральний Секретаріат Синоду, Робочі групи для питань, порушених на І сесії XVI Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду Єпископів, які розглядатимуться у співпраці з дикастеріями Римської курії. План роботи, 14 березня 2024, секція 3: “Місія в цифровому середовищі”.

[6] Лев XIV, Звернення до Вищих Настоятелів…, цит.

[7] (1) Чого синодальна місіонерська Церква може навчитися з глибшого занурення в цифрове середовище? (2) Як можна більш систематично інтегрувати цифрову місію в життя Церкви та в її церковні структури, вивчаючи наслідки нового цифрового місіонерського фронтиру для оновлення існуючих парафіяльних та дієцезіальних структур? (див. ЗЗ, no. 17j) (3) Якої адаптації до цифрового середовища вимагає поняття юрисдикції, пов’язаної переважно з географічною територією? (4) Які є рекомендації чи практичні пропозиції щодо місії Церкви в цифровому середовищі? (5) Чи хотіли б ви поділитися іншими думками або передовим досвідом з цієї теми? Або, можливо, додати будь-які інші питання чи виклики, які слід розглянути в цьому процесі вивчення та роздумів?

[8] Див. Генеральний Секретаріат Синоду, Робочі групи щодо тем…, цит.

[9] Лев XIV, Звернення до католицьких цифрових місіонерів…, цит.

[10]Чудовий приклад цього – ініціатива «Будування мостів», започаткована у 2022 році між кількома ватиканськими офісами та університетами Північної та Південної Америки, де студентів запрошували взяти участь у синодальних сесіях слухання між континентами, що зрештою включало віртуальну розмову з Папою Франциском. Див. Папа заохочує студентів обох Америк будувати кращий світ, 24 лютого 2022, Vatican News, https://www.vaticannews.va/en/pope/news/2022-02/pope-encourages-students-from-the-americas-to-build-better-world.html.

[11] Див. Лев XIV, Звернення до членів Міжнародної молодіжної консультативної ради, 31 жовтня 2025.

[12] Синод прийняв та визнав цифрову місію частиною місії Церкви: «Локальні Церкви повинні заохочувати, підтримувати та супроводжувати тих, хто займається місією в цифровому середовищі» (ПД, no. 113).

[13] Звіт робочої групи вчених та експертів з пасторальних питань.

[14] Звіт робочої групи випускників «Поширення віри в цифровому просторі» для Робочої групи 3, 2024.

[15] «Соціальні мережі – це природний світ багатьох молодих людей. Входячи глибше в цифрове середовище, Церква має можливість краще зрозуміти сучасне покоління, яке народилося підключеним до Інтернету». Бразилія, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[16] США, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[17] Звіт робочої групи вчених та експертів з пасторальних питань.

[18] Звіт робочої групи випускників «Поширення віри в цифровому просторі» для Робочої групи 3, 2024.

[19] Філіппіни, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[20] Папська комісія із захисту неповнолітніх. Внесок у роботу Робочої групи 3.

[21] Вираз «цифрова місія» використовується для позначення всієї діяльності Церкви, пов’язаної з пастирською опікою, що здійснюється або безпосередньо в цифрових просторах (соціальні мережі), або в будь-який інший спосіб в сучасній культурі (до прикладу, гомілетика чи катехизація).

[22] Колумбія, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[23] Як визнав Синод, «Інтернет – як мережа зв’язків – пропонує нові можливості для кращого втілення синодального виміру Церкви» (ПД, no. 113).

[24] Цей термін використовується для позначення людей, які у якийсь спосіб виконують своє євангелізаційне завдання з певною специфікою та відданістю, зокрема в цифровому середовищі, і яких достатньо цінять, щоб вимагати особливої уваги з боку Церкви.

[25] Цей термін використовується для позначення «інфлюенсерів», які працюють як інфлюенсери у світі, але реалізують свій світогляд, своє життя та роботу як католики (аналогічно католицьким лікарям чи католицьким бізнесменам).

[26] ДИКАСТЕРІЙ ВІРОВЧЕННЯ І ДИКАСТЕРІЙ КУЛЬТУРИ ТА ОСВІТИ, Nota про взаємозв’язок між штучним інтелектом та людським інтелектом, 28 січня 2025, no. 39.

[27] Звіт робочої групи вчених та експертів з пасторальних питань.

[28] Нещодавній Ювілей цифрових місіонерів та католицьких інфлюенсерів зібрав участь приблизно 1380 місіонерів, які представляли 75 країн, що показало глобальне різноманіття та масштаб ініціатив у сфері цифрової євангелізації.

[29] США, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[30] Франція, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[31] Звіт робочої групи «Поширення віри в цифровому просторі».

[32] Там само.

[33] Папська комісія із захисту неповнолітніх…, цит.

[34] Звіт робочої групи «Поширення віри в цифровому просторі».

[35] Там само.

[36] Там само.

[37] Звіт робочої групи вчених та експертів з пасторальних питань.

[38] Група міжнародних лідерів, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[39] Звіт робочої групи вчених та експертів з пасторальних питань.

[40] Філіппіни, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[41] Там само.

[42] Папська комісія із захисту неповнолітніх…, цит.

[43] «Хоча цифрові медіа мають великий потенціал для покращення нашого життя, вони також можуть завдавати шкоди та травм через цькування, дезінформацію, сексуальну експлуатацію та залежність. Церковні освітні заклади повинні допомагати дітям і дорослим розвивати критично важливі навички для безпечного користування Інтернетом» (ПЗ, no.149).

[44] Звіт робочої групи «Поширення віри в цифровому просторі».

[45] iMisión, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[46] Папська комісія із захисту неповнолітніх…, цит.

[47] Лев XIV, Звернення до членів Фундації “Centesimus Annus Pro Pontifice”, 17 травня 2025.

[48] Лев XIV, Звернення до представників ЗМІ, 12 травня 2025.

[49] Бразилія, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[50] Домініканська Республіка, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[51] Італія, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[52] Звіт робочої групи «Поширення віри в цифровому просторі».

[53] Лев XIV, Звернення до членів Міжнародної молодіжної консультативної ради, 31 жовтня 2025.

[54] Аргентина, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».

[55] Там само.

[56] Звіт робочої групи «Поширення віри в цифровому просторі».

[57] Папська комісія із захисту неповнолітніх…, цит.

[58] Італія, підсумок відповідей, отриманих у рамках проєкту «Церква тебе слухає».