о. О. Кривобочок ТІ
Культурологи серед різноманітних розподілів культур виділяють культуру провини і культуру сорому. Культура провини – це зосередження індивіда на собі, на відповідності свого життя зі своїми переконаннями і цінностями, тут важливо – що я сам думаю про себе, ким себе вважаю. Культура сорому – це зосередження індивіда на соціумі, в якому він живе, на переконаннях і цінностях більшості членів суспільства, тут важливо – що про мене думають інші, я себе вважаю тим, ким мене вважає суспільство.
Погляньмо на два літературні твори з різних культур та епох.
Бгагават-Гіта. Арджуна відмовляється брати участь у битві з внутрішніх переконань. Крішна подає йому 5 доказів, щоб він змінив свою думку і рішення. Ці докази на різних рівнях: богословському, етичному, філософському, антропологічному. Можемо побачити аналогію з 5 доказами св. Фоми Аквінського на існування Бога. Прийняття якихось доказів на поверхневому, розумовому рівні – це індоктринація, яка не змінює людину якісно або суттєво. Лише інтеріоризація, присвоєння на внутрішньому рівні змінює людину – це метаноя. Що й відбувається з Арджуною. Це культура провини.
Іліада. Ахіллес відмовляється брати участь у битві. Які мотиви? Він – національний герой. Агамемнон образив його перед усім військом, знеславив. Ахіллес ображений і зосереджений на своїй образі. Є винний, образа на якого засліпила Ахіллеса, він не думає про наслідки своєї відмови у ширшому політичному контексті. До Ахіллеса приходять три славні грецькі мужі переконати його вступити в бій з троянцями. Він відмовляється. Можемо побачити аналогію з друзями праведного Йова. Різні контексти в усіх вимірах, але однакові людські обмеження, нездатність вийти за межі свого обмеженого кругозору, кожний має свою правду, свої пояснення та докази. Нарешті Ахіллес змінює рішення й вступає в битву. Які мотиви? Вбили його найкращого товариша. Він хоче помститися. Зміна зовнішніх виборів не змінює Ахіллеса внутрішньо. Зміна рішення – це зміна винного. Це культура сорому.
Християнство в теорії – це культура провини. Побачити свою провину, гріх в духовних вправах св. Ігнатія Лойоли в глибокому розумінні, а не на поверхні етики – це побачити свої переконання та цінності в світлі Божого Слова, тобто побачити себе самого так, як мене бачить Бог. Результат такого досвіду – молитва митаря: «Боже, милостивий будь мені, грішному». Але на рівні культури або свідомості провини ми не можемо перебувати весь час. Виходимо з цього досвіду і входимо в культуру або свідомість сорому. І жива духовність – це коливання між свідомістю або станом свідомості провини і сорому. Досвід стану провини, а за ним – досвіду благодаті – це ідеал, до якого прагнемо постійно повернутися, але обмеження людської екзистенції постійно виводять нас із цього стану в стан свідомості сорому – залежності від соціуму й шукання винних.
Бог не лайкнув під жертвою Каїна. Каїн знайшов і покарав винного. Наша сучасна християнська культура та свідомість – збирання лайків і шукання винних, існування на поверхні свого «я», підміна віри як постійної конфронтації з Таїною на зовнішній комсомольський активізм, життя сурогатами та фаст-фудами релігії.
