Якщо хочу оцінити шлях, ритуал
або вірш, дивлюся на людину, ким
вона стала, зіткнувшись з ними.
Або слухаю як б’ється її серце.

А. де С.-Екзюпері

50 років чернечого життя в дусі Вправ: два рази – повних 30 днів і щороку – 8 днів дають мені можливість говорити про них у цілісному сприйнятті. Спираючись на текст Вправ, ігнатіянські Директиви і Боже Слово, яке пронизує всі Вправи, спробую відповісти на запитання: Що таке Вправи? Мета Вправ? Метод Вправ? Результати Вправ? Як вони перемінюють людське серце? 

Розпочну від слів ап. Павла з Послання до ефесян, які, на мою думку, є найкращим синтезом ВправБо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували (Еф. 2, 10). Апостол пише про фундамент, про створення в Христі й перемінення у Христа через з’єднання з Ним на усіх етапах Його і нашого в Ньому життя, і про обов’язок розпізнавати й вибирати добрі діла, які Бог для нас приготував, тобто нашого покликання чинити добро для прослави Божої Величі (пор. Еф. 1, 14). Це відбувається у Церкві, бо такий контекст Послання до ефесян і Вправ

І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця (Еф. 2, 17-18). Цей текст, зіставлений з 13-им правилом єдності з Церквою (ДВ. 365), говорить про необхідність переживати Вправи в Ісусі і в Святому Духові на хвалу Отця і для спільного добра, і завжди в Церкві. Дух Отця і Сина, Дух Обручника і Обручниці, Дух, який веде Божих дітей, є Духом, в якому приєднуємося до Сина і пізнаємо Ісуса, занурюючись у Його таїни. Так «попадемо в десятку» безпомилково, бо тримаємося Духа Христа і Церкви, Духа правди, любові й свободи в мирі, який є даром Христа і плодом Духа. 

Суть Духовних Вправ 

На них можна дивитися по-різному, але одне є певне: вони – результат екзистенціального досвіду Бога, який увійшов у життя Ігнатія Лойоли і заволодів його уявою, пам’яттю, розумом, волею й усіма здатностями розуміння, любові та служіння Тому, кого він побачив у видінні й полюбив понад усе (ДВ. 104). Він послав Ігнатія з місією допомагати всім створінням у їх поверненні до Творця і Спасителя, а тим самим – до джерела миру і щастя, через боротьбу й служіння, через самозречення у боротьбі й служінні. 

Текст Вправ, як і партитура музичного твору або запис балету, не для читання, а для «виконання», його треба грати або танцювати, і лише тоді об’явиться внутрішня правда, що несе в собі порядок, красу, спокій, і допоможе зазнати щастя. Якщо це правда, то висновки очевидні: 

Слід вшанувати текст, бо саме цей текст треба виконати, і чим правильніше, тим краще (bene et fideliter – добре і вірно). 

Той самий музичний твір можна виконати по-різному, так само текст Вправ необхідно пристосувати до потреб і можливостей реколектантів (принцип адаптації в подаванні та виконанні Вправ). 

Як до виконання партитури чи запису балету необхідно добре приготуватися, хотіти їх добре виконати, щоб пережити красу і радість, так само треба хотіти serio et instanter – (поважно і з зусиллям), bene et fideliter вивчити і виконати текст Вправ. Недбальство і посередність, неправильність і довільність не дадуть результатів – окрім знудження і розчарування. Погано виконаний твір не може подобатися і викликати радість. Краще його взагалі не виконувати. 

У виконання і пережиття Вправ необхідно увійти повністю – і тілом, і душею, бо Бог за посередництвом Вправ хоче заволодіти своїм створінням повністю – це фундаментальний принцип. У досвід любові – а саме цим повинні бути Вправи в усьому багатстві чотирьох тижнів – необхідно ввійти повністю. На це вказують усі поради і вказівки, анотації і зауваження св. Ігнатія, аби пережиття було повним і багатим, аби не було місць, які не торкнула Божа благодать. 

Перерахуймо аспекти цієї благодаті. Насамперед це благодать ініціації – втаємничення. У поверховість і посередність життя входить прагнення глибини і приєднання до Когось, хто виводить мене поза мене самого до таїни величі, добра, щастя – разом із іншими. Ініціація в таїну спасіння, в таїну Спасителя, в таїну співспасіння з Ним і з усіма створеними і відкупленими Ним. Це ініціація у спільноту спасіння і спасенних. Якщо не переживемо Вправ як ініціації, то це буде означати, що ми розминулися з ними, не схопили їх секрету й суті, не увійшли в глибину визволяючої любові Бога, в глибину людської гріховності, яка потребує спасіння і Спасителя, у глибину людської великодушності, яка прагне допомагати іншим у співспасінні. Таємниці життя Христа-Спасителя не відчиняться перед нами. Залишимось vulgus profanum – не втаємниченими, чужими і далекими від діла спасіння й освячення. 

Отож це й благодать навернення (conversio ) і відновлення (renovatio ). Якщо після 30-и чи 8-и днів не виходжу з Вправ більш наверненим і відновленим, якщо вибір або реформа життя не були для мене conversioet renovatio , більшим даром (maioroblatio ), то не були також ініціацією, а змарнованим часом… 

Якщо Вправи були виконані добре – як ініціація, навернення і відновлення, то ми отримали благодать трансформації (transformatio ). Все змінилося, стало новим, а ми стали іншими людьми. Вже не можемо жити без Ісуса Христа і без Святого Духа і не допомагати іншим, тому що стали людьми про-екзистенції – для Бога і для людей. Вже не можемо жити тільки для себе. 

Іншими словами – народжується щаслива людина, визволена від хвороби самотнього життя для себе в самолюбстві, визволена до помічної і служебної любові. Живе, любить, служить, адорує – стала людиною миру і щастя, переміненою людиною (transformatus ). Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове! (2 Кор. 5, 17). 

Досвід Духовних Вправ 

Чотири благодаті – ініціація, навернення, відновлення і трансформація – непомильні критерії добре поданих і добре виконаних Вправ. Без них маємо лише ерзац, якийсь – може і корисний – побічний ефект Вправ. Але краще цей ерзац і побічні ефекти не називати Вправами св. Ігнатія. 

Хочу додати ще два зауваження. Перше: Чому св. Ігнатій не передбачив регулярного повторення Вправ (поза третьою пробацією) і поза винятковими випадками, коли для покути і виправлення когось посилають ще раз робити їх? Бо був переконаний, що Вправи, виконані один раз із повними плодами вище описаних чотирьох благодатей, здійснюють таке втаємничення в Христа і в справу спасіння у Церкві, таке навернення, відновлення і трансформацію, що це вже залишається на все життя. Formati – по останніх обітах – за Ігнатієм – люди, які вже вкорінені й заґрунтовані в любов Христа назавжди. Про таких писав до св. Франциска Борджії, що вийшли з себе і перейшли в Бога. Назвав їх людьми, які в усьому шукають присутнього і діючого Бога. Тому вже не можуть жити без Нього, прагнуть щораз більше (magis ) допомагати Йому в справі спасіння і служити іншим як знаряддя спасительної любові. І тому не треба повторювати те, що в нас постійно живе і зростає. 

На жаль, життя із своєю тенденцією спадати, власна любов, пошуки себе самого, суперечні про-екзистенції виявилися сильнішими від ідеалу. І тому від часів Франциска Борджії ТІ, а дефінітивно – від часів Клавдія Аквавіви ТІ, у Товаристві існує обов’язок щорічних восьмиденних Вправ для всіх. У такий спосіб ми щороку рятуємося й відновлюємося, намагаючись робити те, що давні єзуїти лапідарно сформулювали так: Deformatareformare , reformataconformare (Christo ), conformataconfirmare (Passione ), confirmatatransformare (gratiaresurectionis ) – «Спотворене реформувати, реформоване сформувати (для Христа), сформоване зміцнити (Страсті), зміцнене трансформувати (благодать Воскресіння)». Це влучне окреслення плоду чотирьох тижнів Вправ

Друге зауваження. Варто згадати в короткому нарисі працю структураліста Роланда Барта про текст Вправ. Це добрий урок, як можна і потрібно читати цей текст, переживаючи його, що є необхідною умовою. Це водночас свідчить, як побачимо, про багатошаровість цього тексту і, щоб його асимілювати і пережити, необхідна наша співпраця в дусі другої і шостої вступних зауваг; це нагадує те, що ми говорили про партитуру музичного твору і про запис балету. 

Перший шар тексту – літературна форма, текст у книзі Вправ. Текст не має жодної літературно-мистецької цінності, його не варто читати ради нього самого, якщо не звернемося до глибшого шару. Текст сам по собі не претендує бути літературним твором, навіть у латинському перекладі Фрузія. 

Другий шар – Божа мова до людини, яка виконує Вправи: що Бог хоче мені сказати (пор. ДВ. 5, 15, 53, 98, 104, 147, 167)? Не переймаюся незграбністю і простотою тексту, а слухаю, роздумую і переживаю Божі слова до мене за посередництвом цього скромного тексту. Це дуже важливий шар, без якого не можна користуватися Вправами і йти далі – на глибину. Це слухання Божого слова, аналогічне до читання Святого Письма і роздумування над ним, що зауважив давній коментатор Вправ Фабій де Фабіус ТІ. 

Третій шар – моя відповідь Богові. Бог завжди говорить першим, я завжди другий – слухаю, роздумую, переживаю, реагую – відповідаю Богові. Всі розмови: «Що в кого на душі» – це третій шар. Якщо вони відсутні, то Вправи мертві, їх не варто виконувати (пор. ДВ. 6, 54). 

Четвертий шар – знову Божа мова до мене; мова, що підтверджує відповідь людини. До Бога належить перше і останнє слово – закликає і схвалює, заклик і підтвердження. Це дар утіхи, якою Бог підтверджує мій вибір або реформу життя, рішення й жертву. Я виходжу з Вправ, маючи в серці Боже слово, що підтверджує й зміцнює мене. 

Цей процес – діалектичне зростання і поглиблення мови Бога і людини відбувається у молитві на канві тексту. І тут царина вірності й адаптації тексту, царина звільнення від вузької буквальної інтерпретації і тупого повторювання, але також звільнення від самоволі й арбітражності, що веде до ілюзії та поверховності Вправ

Таке читання і переживання тексту в діалогу з Богом вимагає зосередження, уважності, готовності й розпізнавання – всього того, чого від реколектанта вимагає св. Ігнатій в тексті Вправ, постійно нагадуючи йому про magis щедрості та великодушності. 

Мета Духовних Вправ 

Мета Вправ іманентна, міститься в ініціації, наверненні, відновленні і трансформації, що відбуваються упродовж чотирьох тижнів Вправ. Мета Вправ – людина, з’єднана з Особою і таїнами Ісуса Христа, всім серцем навернена до Ісуса – покірного Слуги Ягве, слуги любові, яка створює і спасає через відродження у Христі й у Духові. Людина, відновлена в Христі, яка позбулася старої людини і живе вже не для себе, а для інших, людина про-екзистенції, яка, за Ігнатієм, є даром, допомогою і служінням (ДВ. 231). Іншими словами, мета Вправ – людина, видана в руки Бога (Директиви IV, 12, 20, 21), впорядкована не по своїй, а по Божій волі (ДВ. 1, 21) – з’єднанням з Ісусом Христом з допомогою Його Духа в Церкві (ДВ. 147, 365), великодушна і щедра – magis – у більшому служінні ближнім, а тим самим – для більшої Божої слави і для більшого спільного добра людей. 

Попереднє було для реколектантів. А що особливого для єзуїтів? 

За Ігнатієм, так сформована людина надається до Товариства Ісуса або повинна такою стати через вишкіл у школі Вправ. Щойно тоді варта називатися «сформованою» – formatus . Перед тим, як складе останні обіти і ввійде до категорії сформованих (formatorum ), формується і перевіряється (probatus ), чи настільки з’єдналася з Ісусом Христом і наслідує Його, що її можна допустити до останніх обітів. 

Іншими словами, мета Вправ у випадку покликання до Товариства Ісуса (говорю це до єзуїтів) – людина, сформована на образ і подобу Ісуса Христа, з’єднана з Його Особою і місією Спасителя в Церкві й у світі, ведена Святим Духом за допомогою Його дарів і плодів, і головно – через розторопну й розпізнавальну любов, яка прагне і вміє вибирати у всьому те, що є magis , для більшої Божої слави і для більшого добра людей. 

Метод Духовних Вправ 

Вважаю, на основі десятої вступної зауваги, що Ігнатій знав і цінив традиційне вчення про три дороги – очищення, просвічення і з’єднання, і на них збудував свої Вправи. Знаю, що три дороги і чотири тижні Вправ – проблема, над якою мучилися і мучаться старі й нові коментатори. 

Особисто я вважаю, що Ігнатій тримався трьох доріг. Він провадить нас через етапи очищення (via purgativa – перший тиждень), просвічення (via illuminativa – другий тиждень) і з’єднання, а ще краще – приєднання до Ісуса, згідно зі словами Царя: mecuminpoenaetmecumingloria – «…розділивши Мої страждання, розділити і Мою славу» (ДВ. 95), згідно зі словами ап. Павла в Посланні до Римлян: …коли тільки разом із Ним ми терпимо (третій тиждень), щоб разом із Ним і прославитись (четвертий тиждень)» (Рим. 8, 17). Отже третій і четвертий тиждень належать до viaunitiva – з’єднання страстей та смерті і воскресіння та слави. 

Це «разом із Ним» виразно говорить про з’єднання, про приєднання в обох вимірах страсних (третій тиждень) і славних (четвертий тиждень) таїн. Не бачу, щоб така інтерпретація етапів – тижнів Вправ суперечила текстові, була штучною або не брала до уваги процес проходження всієї педагогіки Вправ – від очищення через просвічення до приєднання до Спасителя, аби бути разом із Ним в Його страстях і в Його славі. 

Очищення і просвічення, тобто перший і другий тижні, приготовляють до входження в останній, подвійний, страсний і славний етап дороги Людського Сина, з яким прагнемо бути разом, бо вже в кожній ситуації, як страстей, так і слави, не можемо жити без Нього. Для мене бо життя – Христос (Фил. 1, 21), у страстях і в славі. 

Що ще можна сказати про метод Духовних Вправ? Це метод споглядання, любові та служіння (пор. ДВ. 53, 104, контемпляція про Заклик Царя ДВ. 91-100, контемпляція про Стяг Ісуса Христа ДВ. 43-147). Спочатку споглядання, зі споглядання народжується любов, з любові – прагнення віддатися повністю Господові, щоб допомагати Йому в виконанні Його місії. Це метод своєрідного arsamandi – мистецтва любові. 

Це також метод конфронтації і взаємності. Що Христос зробив для мене, що я зробив для Нього? – питаю в конфронтації з Розп’ятим (пор. ДВ. 53). Що Бог зробив для мене і як багато мені дав, і що я мушу дати й жертвувати Божій Величі (пор. ДВ. 234)? 

Це також метод педагогічної антиципації, вгадування наперед, через показування того, що захоплює й пробуджує прагнення осягнути його (ДВ. 5, 15, 104, 167). 

Особа Ісуса в Його таїнах є такою захоплюючою антиципацією. Нам далеко, щоб бути подібними до Нього, щоб з’єднатися й ототожнитися з Ним, але ми вже прагнемо цього, старанно просимо про це – приєднатися до Нього і прийняти нас під Його стяг в убожестві й покорі. 

Це метод розторопної любові (caritas discreta), де любов, що не знає меж у своєму пориві до magis , до того, що більше і вище, сама себе обмежує розторопним розпізнаванням і вибором того, що в конкретній теперішній ситуації є кращим для Божої слави і добра інших. 

Тут згадується секрет особовості св. Ігнатій, це noncoercerimaximo , contineritamenaminimodivinumest – не обмежуватися навіть тим, що найкраще, але вміститися у тому, що найменше – це божественна справа. Трансценденція пориву любові та іманенція розторопного реалізму – це одна з особливостей методу Вправ. Метод, який пробуджує великі прагнення і розторопні через розпізнавання вибори: «моє добре обдумане рішення» (ДВ. 98). 

Розторопна любов, на противагу як дикої екзальтованості почуттів і прагнень, так і поверхневої, приземленої і вигідної розторопності «синів цього світу» і «невірних управителів» (Лк. 16, 1-8). 

Метод повторень (repetitiones ), карбування глибоких слідів у свідомості людини, краще вкорінення і запам’ятовування поновним виконанням тої самої правди або таїни, щоб її краще «почути» і глибше в неї ввійти. 

Йдучи таким шляхом, через сумлінні зусилля ми отримаємо плід Вправ

Результат Духовних Вправ 

Св. Ігнатій Лойола, св. Франциск Ксаверій, бл. Петро Фавр, бл. Ян Бейзим – наочна відповідь, показана на живих прикладах людей, які свою любов, служіння, дар себе або святість, винесли з Духовних Вправ, людей, з’єднаних із Ісусом у Духові – для слави Отця, для добра людей. Цей вишкіл, це формування відбулося в Церкві. 

Відповіддю є також контемпляція adamorem – СПОГЛЯДАННЯ ДЛЯ ЗДОБУТТЯ ЛЮБОВІ. Увесь процес формування – ініціації – навернення – відновлення – трансформації – неухильно і щасливо веде до типу людини, описаної Ігнатієм в листі до Франциска Борджії ТІ: «Особи, які виходять з себе, щоб увійти в свого Творця і Господа, живуть у постійному зосередженні, внутрішній чуйності й утісі. Бачать, що Бог, наше Вічне Добро, присутній у всіх створіннях, дає їм існування й утримує їх у собі своїм безмежним буттям і своєю присутністю. (…) Також знаємо, що тим, хто всім серцем любить Бога, усе допомагає і сприяє до більших заслуг і до більшого з’єднання в гарячій любові зі своїм Спасителем і Господом, незважаючи на те, що створіння дуже часто перешкоджає справі, яку Господь хоче в ньому вчинити». 

Це саме св. Ігнатій пише в Конституціях Товариства Ісуса (288), де заохочує своїх духовних синів любити Бога Творця у всіх створіннях, а всі створіння – в Ньому – згідно з Його найсвятішою волею. Ці два тексти – відлуння СПОГЛЯДАННЯ ДЛЯ ЗДОБУТТЯ ЛЮБОВІ (пор. ДВ. 230-237). Ця контемпляція є вінцем Вправ і відкриттям дверей на все життя для пошуку, знаходження і любові Бога у всьому, і служіння йому з допомогою всіх створінь, які є дарами Його щедрої та безкорисливої любові. 

Якою є людина – результат Духовних Вправ? Відповідь дасть пророк Ісая: Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить! Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає (Іс. 26, 2-3). Це людина вірності, довіри, постійності, які сформовані Господом у мирі. 

Усі ці риси знаходимо у Вправах від фундаменту до СПОГЛЯДАННЯ ДЛЯ ЗДОБУТТЯ ЛЮБОВІ. Всі ці риси Бог в нас формує з допомогою Вправ. Ці риси – результат Вправ і їхній критерій. Риси, які ми прагнемо мати, але також риси, які вимагають від нас щось, тому що їх неможливо погодити з духом світу, з пожадливістю очей, тіла і гордістю життя. Це риси Князя Миру, вбогого, покірного і безкорисливого Ісуса з Двох Стягів і з третього ступеня покори; Агнця, який нищить гріх світу і обдаровує миром. 

Результатом Вправ є vita intensiva – інтенсивне життя в служебній любові, яка несе допомогу в мирі й внутрішній радості. Результатом Вправ є виховання людини до свободи дару з себе, до великодушного віддання себе Богові, щоби жити для Нього і для ближніх у про-екзистенції. 

Вправи вчать через видиме відчувати і відкривати Невидиме. Вчать у всьому бачити дар люблячого Бога і самому ставати даром. Вчать любити Божу волю, виконуючи яку ми знаходимо мир і спокій. 

———————————————————-

Мечислав Беднаж ТІ (1917-1993), реколекціоніст, письменник, поет, знавець ігнатіянської духовності, автор книжок і статей з історії духовності та аскетичних творів. Опублікував, між іншими, такі праці: Вибрані твори св. Ігнатія Лойоли; Бог віри і молитви; Прийди і віднови нас; Розторопна любов.