З 13 по 21 травня 2017 року в Яремчe відбулися Ігнатіанські Духовні вправи (2 тиждень) для сестер з різних згромаджень.
Ісус запитує Йоанових учнів, які пішли за Ним: “Чого шукаєте?” (Ів 1,38) Вслуховуючись в ці слова та вдивляючись у постать Господа кожна з учасниць намагалася знайти та виразити відповідь глибини свого серця.
Духовні вправи пройшли під проводом о. Махайла Станчишина, ТІ.
Одна з реколектанток, сестра Хризантія Попова, ЗСМ, поділилась написаними підчас реколекцій роздумами.
ЯКИЙ ТИ ГОСПОДИ?
Залишивши свої щоденні черпаки, пустилася дорогою з Княжич, в пошуках: «Який Ти, Господи?»
Залишила щоденні, щоб віднайти духовні, якими могла б зачерпнути води життя.
Залишила, бо хочу пізнати Тебе, щоб більше любити і наслідувати.
Тому, відкрий моє серце для Тебе, Господи! Відкрий моє вухо, щоб чути Твоє Слово! Направ ноги мої, щоб мандрувати з Тобою!
Господи, відкрий мої очі, щоб бачити Тебе, щоб пізнавати Тебе …
Який Ти?
На дорозі життя, Ти зустрів мене і покликав: «Ходи і подивися! Чого шукаєте?»
Господи, хочу Тебе заново шукати, здійснити цю мандрівку, щоб пригадати собі свою справжню батьківщину, щоб повернутися до мого дому, до дому Отця.
Як добре і як важливо вчасно побачити, що я пустилася дорогою, на якій нема Христа, зауважити Його відсутність і зі скорботою в серці шукати Його, щоб віднайти.
На дорозі життя є багато людей, яких питаючи про Христа, не завжди отримую відповідь, мало хто вказує мені шлях до Нього – не знаю де Він, не знаю нічого про Нього.
У пошуці Бога – не втрачаю надії, але Тебе шукаю пильно, Тебе душа моя прагне …
Основне звернути з місця свого блукання до місця, де перебуває Господь. Бо перебуваючи в земному, забуваємо про горішнє.
Тому увійшла в храм – храм присутності Бога і храм мого серця – місце слухання, місце спілкування, місце мудрості і пізнання.
Бо коли нема Тебе, то починається хаос, неміч, безсилля.
Без Твоєї присутності, мій храм сповнений пустотою і наповнюється пустотами.
Зайди в мій храм, Господи!
Ти відаєш про мене все, Ти знаєш, що є в мені, тому Господи, допоможи моєму невірству, потребую Твоєї присутності!
Який Ти, Господи?
Бачачи Твою вірність, відданість, любов – побачила свою невірність у нашій дружбі, на яку я так з радістю погодилася …
Але Ти не відкидаєш жодну людину, а шукаєш шлях до її очищення і зцілення …
Ти береш за руку і ведеш, не залишаєш на півдорозі, а ведеш до кінця.
Як сліпому відкриваєш мені очі, очі віри, щоб побачивши красу і велич Твою, йти за нею.
Як Лазаря виводиш мене з гробу гріха, з тенет смерті, бо я є той, кого Ти любиш.
Без Тебе, Господи, без Твоєї присутності, я дуже легко піддаюся хворобам. Без Тебе смерть чигає на моє життя. Обнявши Твої ноги і сльозами скрухи серця обтерши їх, хочу відповісти на Твою любов до мене …
Хочу бути поруч …
Тільки не відпускай мене …
Як Самарянку, просиш пити і не залишаєш мене біля криниці, до поки з мого джерела не потече вода надії. Виводиш мене на гору самотності і молитви, яка опромінює Твоєю славою.
Ідеш зі мною пустелею випробувань, щоб скріпити мою слабку віру.
Але з Тобою, Господи, ярмо бо моє любе і тягар мій легкий.
Який Ти, Господи?
Просвіти очі мого серця, щоб спізнали, щоб зрозуміли, до якої надії він нас кличе і яке багатство славної спадщини між святими і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили.
с. Хризантія Попова ЗСМ
