християнство
Чи можна в християнстві виокремити об’єктивно суттєву частину і другорядну, без якої християнство нічого би не втратило? Думаю, що можна. До прикладу: Євангеліє. Що можемо вважати в ньому другорядним? Багато конкретних подій з життя Ісуса Христа. Якби вони не були описані або були іншими – зустрічі з іншими людьми, інші зцілення тощо, то це не змінило би суті Втілення, Доброї Новини, образу й місії Боголюдини. Все це можемо вважати другорядними речами. Такий об’єктивний і науковий підхід до Святого Письма.

Але є ще й інший підхід, суто суб’єктивний, і суб’єктивне розуміння чогось у Святому Письмі для мене може бути набагато важливішим, ніж об’єктивні богословські пояснення. Частина Святого Письма для мене залишається зачиненою книжкою, я там мало що розумію. Якщо би там щось поміняли, то воно не позначиться на моїй вірі – одна інформація в клітинах мозку заміниться іншою, і все. Але є тексти, які я глибоко пережив, можливо, що об’єктивно вони другорядні, але вони глибоко ввійшли в мене, змінили не тільки мій образ Бога, а й мій світогляд у цілому. І саме ці другорядні тексти насправді сформували мою віру – не на поверхневому інтелектуальному рівні, а на глибокому почуттєвому й підсвідомому. Якщо би ці тексти були іншими, то вони би на мене так не подіяли. Отож, для мене вони суттєві й дуже важливі.

Тепер перенесімо це на інші виміри християнства, хоча би культ. Людина все життя приходила до свого храму, молилася до своєї улюбленої ікони. І тут раптом усе змінюється. Парохом стає молодий євроксьондз, великий знавець мистецтва, знімає мою улюблену ікону й чіпляє на її місце копію загальновизнаного шедевру мистецтва. Тільки я, темне й затуркане створіння, бачу там не ікону, а якусь задницю. І чи мені легше від того, що це шедевр мистецтва? Це ніби другорядні речі, але для мене це не дрібниці, бо тепер я не маю до чого молитися.

Або вже повністю банальний образ. Перекручуємо годинники на годину вперед чи назад. Це дрібниці, але для корови, яку змушуватимуть доїтися на годину раніше чи пізніше, такі зміни у «вірі» – це дрібниці?
oleh
о.Олег Кривобочок, ТІ