Сексуальне виховання дитини

sex_eduAUGU

Сексуальне виховання дитини, на чому дуже наголошують документи Церкви, повинно відбуватися передовсім у родині[1]. Перенесення сексуального виховання до школи – це вираження певної поступки щодо загального занедбання цього обов’язку батьками.

У ранньому дитинстві тема людської сексуальності може розглядатися із дітьми обох статей як мамою, так і батьком. Натомість у міру підростання дитини батько повинен спочатку зайнятися сексуальним вихованням сина, а мама – дочки. Досвід учить, що такий діалог [стосовно сексуального виховання] розвивається краще, якщо хтось із батьків, який передає біологічну, почуттєву, моральну та духовну інформацію, є тієї самої статі, що й дитина або молода людина. Мами, які розуміють свою роль, емоції та проблеми своєї статі, мають особливий зв’язок із своїми дочками, а батьки – з синами. Отож слід поважати цей природний зв’язок[2]. Чоловічі розмови батька з сином і жіночі розмови мами з дочкою можуть бути великим даром для дитини, який допоможе їм уникнути деяких помилок молодості, за які їм часом треба гірко платити.

Взаємна любов батьків – фундамент сексуального виховання

Початкова «інформація», яку дитина отримує на тему людської любові та сексуальності, на тему її завдань і мети, це – подружнє життя батьків і родинне життя, яке вони будують разом із дітьми. Це вирішальна сфера. Будучи свідком взаємної любові батьків, дитина починає розуміти, чим є подружня любов і яке призначення людської статевості. Якщо батьки – добре подружжя, в якому існує взаємне віддання себе, жертовність і пошана, то дитина, ототожнюючись із цим життям, росте з переконанням, що подружня і батьківська любов – фундаментальна цінність людини, якій повинна підпорядковуватись сексуальна сфера і всі потреби та прагнення, зв’язані з нею.

Ідентифікуючись із батьком, син поступово вчиться, що означає бути хлопцем – мужчиною, чоловіком і батьком. Дочка, ідентифікуючись із мамою, вчиться бути дівчиною – жінкою, дружиною і мамою. Діти в своїх забавах грають ролі батьків, з якими ідентифікуються. Хлопці бавляться на чоловічий спосіб, граючи ролі своїх батьків, а дівчатка на жіночий спосіб грають ролі своїх матерів. Основна проблема сексуального виховання сьогодні – це часто відсутність у родині атмосфери взаємних стосунків, які могли би бути для дитини взірцем для наслідування.

Для сексуального виховання важлива присутність обох батьків. Формування власної сексуальної тотожності дівчини і хлопця відбувається через стосунки з обома батьками; з одного боку, через безпосередню ідентифікацію, тобто сина з батьком і дочки з мамою, з другого боку, через комплементарну ідентифікацію, тобто сина з мамою і дочки з батьком. Діти, беручи участь у взаємній любові батьків, прочитують роль жінки в житті мужчини і роль мужчини в житті жінки. Дівчина, яка була свідком неповаги або навіть брутальності батька по відношенню до мами, матиме великі труднощі в стосунках із мужчинами. А хлопець, мама якого була занадто владною або любила його дуже посесивною любов’ю, побоюватиметься глибоких стосунків із жінками.

Емоційний контакт дитини з батьками і сексуальне виховання

Інший фундаментальний чинник сексуального виховання дітей в родині – добрий емоційний контакт батьків із дитиною. Як сам статевий акт вимагає емоційного зв’язку, почуття безпеки й взаємної відповідальності за себе чоловіка та жінки, так і щира розмова про любов і сексуальність вимагає подібної атмосфери. Батько, який збудував клімат турботи, пошани і дружби зі своїми дітьми, не матиме труднощів у розмовах із ними на теми щодо їхнього психосексуального розвитку. Не мусить мати фахового психологічного чи сексологічного приготування, аби допомогти своєму синові як у дитинстві, так і в період дозрівання прийняти властиву і відповідальну поставу щодо статевості. У розмові з сином може користуватися добрими опублікованими матеріалами. Набагато важливішим від конкретної інформації, яку батько може передати синові, є само входження в цю тему в щирій, безпосередній розмові.

Інше вирішення – може трохи спрощене, але можливе – подарувати синові перед періодом дозрівання добру книжку про психосексуальний розвиток. Необхідну інформацію про людську статевість син може сам дочитати у відповідних публікаціях. Суттєве значення має не сама книжка (хлопець сам її може купити), а те, що отримав її від батька. Даючи книжку своєму синові, батько дарує йому також і всю інформацію, яка в ній міститься. Книжка про сексуальний розвиток, яку батько дарує синові, має символічний характер. Для сина це підтвердження, що свідоме й відповідальне зацікавлення своїм сексуальним розвитком – добра і важлива справа, яка вимагає делікатності, відчуття й відповідальності.

Батьки, купуючи своїм дітям книжку про психосексуальний розвиток, повинні добре перевірити, яке вирішення окремих етичних проблем (до прикладу, дошлюбних стосунків, абортів, нерозривності шлюбу, антиконцепції, мастурбації) там приймається. Батько чи мама не можуть давати дітям книжок, етика яких не відповідає моральним і релігійним переконанням їх самих і їхній дітей.

Необхідність сексуального виховання в родині

Незважаючи на дуже двозначну ситуацію, яка виникла в молодіжному середовищі, в засобах масової інформації й часом також у школі щодо сексуальності, батьки не повинні відмовлятися від сексуального виховання своїх дітей. Показуючи їм сексуальність як гарний Божий дар, з яким поєднані важливі й важкі життєві завдання, можуть зробити їх відпорними до двозначних впливів середовища ровесників або деяких дорослих осіб.

Шкільне сексуальне виховання часом затримується на рівні сексологічної інформації. Спосіб її переказування залежить не лише від фахового приготування, а й від рівня особистої культури та рівня емоційної й моральної зрілості вчителя. Сексуальне виховання – це завжди свідчення про особисте трактування справ, поєднаних із людською любов’ю та сексуальністю. Сексуальне виховання – це не лише передання інформації, а й формування постав і поведінки в царині людської любові та сексуальності.

Папська Рада до справ Родини заохочує батьків зайнятися вихованням своїх дітей з перших років життя в особистих розмовах. Беручи до уваги зміни, яких зазнають дочки і сини в своїх тілах, батьки зобов’язані дати їм детальніші пояснення щодо їхньої статевості, при чому з кожним разом – в атмосфері довіри й дружби – дівчата розмовляють про цю довіру зі своєю мамою, а хлопці – зі своїм батьком. Такі стосунки довіри й дружби треба будувати вже в перші роки життя[3].

Варто наголосити, що про справи, пов’язані з людською любов’ю і сексуальністю, можна розмовляти лише в атмосфері довіри й дружби. Якщо батьки не розмовляють із синами про їхнє сексуальне дозрівання, то ще й тому, що не збудували з ними зв’язку справжньої довіри і дружби. Якщо діти довіряють батькові й мамі, то самі просять їх дати відповіді на запитання і сумніви, які народжуються в них у цій царині. Окрім довіри до батька і мами необхідно мати внутрішню свободу щодо власної сексуальності. Ця свобода допомагає їм говорити про чоловічі й жіночі справи просто, природно, прозоро й водночас радісно.

Роки невинності

Папська Рада до справ Родини в документі Людська статевість наголошує в особливий спосіб на значенні двох періодів у сексуальному вихованні. Перший – від п’ятого року життя аж до періоду дозрівання називають роками невинності, другий – період дозрівання, тобто початковий етап юності. У цих двох періодах дитині необхідно допомогти формувати її сексуальну свідомість та постави і поведінку в цій царині. Синові необхідна особлива допомога батька, дочці – особлива допомога матері. Перший період характеризується спокійною поставою до життя. Хлопець перебуває у відносно спокійній стадії свого розвитку[4]. У цей період не можна вносити замішання через надмір інформації про сексуальність. До виразного фізичного розвитку статевості природньо, що зацікавлення дитини спрямовані до інших сфер життя. (…) Діти в цьому віці особливо не цікавляться проблемами статевості й бажають зустрічатися із дітьми цієї самої статі. (…) У цій фазі розвитку дитина у природний спосіб ставиться до свого тіла та його функцій. І хоча усвідомлює сексуальні відмінності між статями, але проявляє переважно мале зацікавлення дітородними функціями. Діти зацікавленні більше відкриванням чудес створіння і будуванням дитячої дружби[5].

Роки невинності – це властивий час на стабілізацію добрих стосунків із батьком[6]. Якщо батько занедбає у цей період побудову глибших емоційних зв’язків із сином, то надолуження втрат у пізніший період часом буває неможливим. Зацікавлення хлопця відкриванням чудес створіння – це дар для батька, на якому він може будувати спільні зацікавлення і дружбу з сином. Спільне хобі, праця в домашньому господарстві, контакт із природою, спорт, кінотеатр, спільний релігійний досвід, обговорення шкільних проблем – ці щоденні нагоди батько може використати для будування дружби з дитиною.

У період до фізичного дозрівання хлопці інтенсивно шукають причину, аби бути разом із батьком. Якщо батько сухий, замкнутий, уникає контактів із дитиною або знеохочує її авторитарною і грубою поведінкою, то син почувається розчарованим і зраненим. Перебування в присутності батька «в роки невинності» є великою потребою сина. Це важливий для хлопця час формування чоловічої свідомості. Якщо фізичне сексуальне дозрівання, яке надходить, хлопець має переживати без великих внутрішніх драм, то воно повинно застати його з ясним емоційним усвідомленням, що він мужчина. Це усвідомлення народжується передовсім у почуттєвих зв’язках із батьком. Активація дітородних функцій в період дозрівання сприймається тоді хлопцем як підтвердження очевидного факту його чоловічості.

У період до дозрівання батько повинен учити сина, що його хлоп’ячість, хоча повинна сприйматися як Божий дар, не є знаком вищості в стосунках з дівчатами, а викликом з боку Бога виконати деякі особливі завдання і взяти на себе відповідальність[7]. Перебуваючи разом із батьком, син спостерігає, у який спосіб батько виконує деякі особливі завдання і як бере на себе відповідальність. Контакт сина з батьком, позначений відкритістю, дружбою і довірою, захищає хлопця у цей період від надмірної агресивності й надмірного зосередження на своїй фізичній силі як підтвердженні власної хлоп’ячості[8].

Не менш важливий у цей період контакт батька з дочкою. І хоча її сексуальним вихованням повинна займатися передовсім мама, але роль батька через це не зменшується. Батько в стосунках з дочкою запевнює їй почуття безпеки і вчить приймати власну жіночість, прозорості в стосунках із мужчинами та позитивного ставлення до сексуальності. Саме в стосунках із батьком дівчина вчиться піклуватися про свою жіночість та розуміти хлопців, їхніх постав, поведінки й очікувань. Контакт дочки з батьком важливий особливо тоді, коли її стосунки з мамою трошки конфліктні. Батько може тоді грати роль посередника між дочкою і мамою.

Період дозрівання

У період дозрівання дуже важливо, аби підростаючим хлопцям, – пише Папська Рада до справ Родини, – допомагали в розумінні етапів фізичного та фізіологічного розвитку статевих органів ще до того, як вони отримають цю інформацію від своїх товаришів або від недобре наставлених осіб. Представлення фізіологічних фактів чоловічого дозрівання повинно відбуватися спокійно, позитивно і по суті, в контексті перспективи подружжя, родини й батьківства. Повчання, які даються підростаючим дівчатам чи хлопцям, повинні також містити (…) інформацію про соматичні та психологічні відмінності статей – до чого в більшості випадків спрямована цікавість[9]. Сам батько не мусить навчати сина про фізичний сексуальний розвиток. Батько не мусить почуватися зобов’язаним до розмов із сином на теми, пов’язані з його сексуальним дозріванням особливо тоді, коли має під цим оглядом якийсь опір[10].

Хто би не уділяв підростаючим хлопцям інформацію з царини сексуальної фізіології та психології, повинен слідкувати, щоб вона не була відірвана від етики й моральності[11]. Отож батьки повинні слідкувати за тим, які знання про людську сексуальність доходять до їхніх дітей, хто їх подає і якими методами. При необхідності батьки повинні доповнювати деяку інформацію, іншу спростовувати. Інформація і повчання батьків необхідні. В іншому випадку хлопці не змогли би пізнати статевої дійсності, йдеться про те, аби пізнали її у властивому світлі[12].

У період дозрівання сина роль батька не обмежується лише турботою про переказування йому властивої інформації з обсягу психосексуального дозрівання. Батько повинен також стати для сина дуже важливою точкою опори у формуванні його суттєвих понять і постав, які стосуються подружнього життя і батьківства. Саме під впливом батька син повинен формувати свій світ чоловічих цінностей, стосунки з жінками і поняття про сексуальне життя.

Якщо в період до дозрівання батько був для сина точкою опори у формуванні його чоловічої тотожності, то також у період дозрівання буде для нього важливою точкою опори у формуванні понять про людську любов і сексуальність. В період дозрівання, коли формується духовний і релігійний кістяк сина, батько повинен допомогти йому формувати його поняття про світ, людину, суспільне і релігійне життя. Беручи до уваги моральний релятивізм, з яким сьогодні зустрічається молодь, сильна релігійна і моральна опора в родинному домі здається певною виховною необхідністю. Роль батька під цим оглядом незамінна. Ніхто його не може під цим оглядом замінити. Інші дорослі особи – вихователі або душпастирі – можуть лише намагатися зміцнити зусилля батька або доповнити його занедбання під цим оглядом.

Батько повинен усвідомлювати загрози, пов’язані з психосексуальним дозріванням сина, і допомогти йому їх долати у цей період. Під час статевого дозрівання психічний і емоційний розвиток хлопця може розвивати схильності до еротичних фантазій і підкидати йому спокуси шукати сексуальний досвід. Батьки повинні бути біля дітей, коригуючи тенденції до використання статевості у гедоністичний та інструментальний спосіб. (…) У такий спосіб хлопці навчатимуться пошани до жінки[13]. Коригування поведінки сина щодо емоційних зв’язків та еротичної і сексуальної поведінки може здійснюватися лише в атмосфері довірливої і щирої розмови з ним.

Папська Рада до справ Родини також заохочує батьків, аби вчили хлопців у період дозрівання дисципліни й боротьби зі своїм егоїзмом. Недисциплінований хлопець (…) буде схильним до певної незрілості й до моральної слабкості в майбутньому, бо важко зберігати чистоту, якщо особа розвиває егоїстичні й невпорядковані звички і неспроможна (…) поважати інших[14]. І це батько повинен вводити атмосферу дисципліни в родинне життя та виховання дітей. Атмосфера дисципліни в доброму розумінні повинна поєднуватися з духом взаємної довіри, щирості й дружби. Найкраще заохочення до дисципліни для хлопця – дисципліна його батька.

Необхідність відчуття, делікатності та розсудливості

Звернімо увагу на ще одну рису зрілого сексуального виховання в родині: необхідність делікатності, розсудливості й відчуття. Вони необхідні як у розмовах із дітьми, так і у всіх жестах і всій поведінці батьків із собою і з дітьми. Діти не можуть бути свідками інтимних стосунків батьків. Натомість наповнені пошаною і делікатністю жести чулості батьків по відношенню одне до одного можуть бути для дітей важливим свідченням їхньої взаємної любові. Мимовільні тонкі еротичні й сексуальні враження, яких не шукають свідомо, до прикладу, в телебаченні, батьки повинні трактувати з великою свободою. Поважна, але спокійна й позначена свободою постава батьків до сексуальних справ буде для дітей прикладом, як вони повинні трактувати цю важливу сферу людського життя.

Батьки повинні знати, що сексуальність підлітка в період дозрівання дуже вразлива, крихка і делікатна. Будь-які насмішки, жарти або двозначні натяки у справах, які стосуються психофізичного розвитку дитини, особливо її сексуального розвитку і стосунків з протилежною статтю, для неї дуже дразливі й болісні. Найчастіше сприймаються як втручання в її інтимну сферу. Якщо повторюються, то можуть породжувати в дитини комплекси. Батьки повинні з великою пошаною і розторопністю ставитися до дітей в цей період. Неспокій і побоювання дитини, пов’язані з її дозріванням, слід трактувати серйозно. Батьки часом можуть допомогти дитині, розмовляючи з нею про її розгубленість відверто, щиро й довірливо.

Батько, як господар дому, повинен старатися запевнити своїм дітям максимум матеріальних умов, потрібних для захисту їхньої інтимності в поведінці, гігієні чи відпочинкові[15].

Захист від сексуального використання

Особлива небезпека для дітей як в період невинності, так і в період дозрівання сьогодні – сексуальні надуживання дорослими особами. І тому важливе завдання батька – захищати дитину від можливого сексуального використання. Папська Рада до справ Родини стверджує, що сьогодні нерідко трапляється сексуальне зґвалтування дітей. Батьки повинні захищати своїх дітей передовсім через виховання до скромності й обережності в стосунках із незнайомими; окрім того – надаючи їм властиву інформацію про сексуальність[16]. У багатьох європейських країнах преса часто пише про сексуальні надуживання щодо дітей. Майже кожного дня медіа повідомляють про зникнення дитини, про сексуальне атакування неповнолітніх, про нові викриття нелегальної продукції дитячої порнографії[17]. Така атмосфера страху до сексуального використання дитини панує сьогодні в багатьох країнах.

Декларація міжнародної конференції на тему сексуального використання дітей через проституцію і порнографію стверджує, що сексуальне використання дитини – злочин[18]. Робляться тоді зранення і кривди, які важко виразити й описати. Найчастіше їх уже неможливо виправити. Сексуальне використання дитини – вираження цинічного егоїзму, який жирує на довірі й невинності дитини. Діти падають жертвами сексуальних надуживань не лише з боку чужих, а й часом з боку найближчих членів родини, в тому числі також і незрілих і невідповідальних батьків. Сексуальне використання дітей в родині стається передовсім там, де надуживають алкоголем.

Найкращий захист для дитини від сексуального надуживання з боку дорослих – стосунки довіри й дружби з батьками і властиве сексуальне виховання. Надмірне зацікавлення сексуальними справами проявляють найчастіше діти, які не мають доброго зв’язку зі своїми батьками. Особливо хлопці, які не мають добрих стосунків із своїми батьками, часом шукають підтвердження своєї чоловічості в сексуальних забавах із ровесниками. До цього нездорового зацікавлення сексуальністю у дітей, особливо в хлопців у період дозрівання, звертаються педофіли. Вони шукають своїх жертв серед дітей, які по причині відсутності емоційного контакту з батьками емоційно загублені й безпорадні. Педофіли часто досконало відчувають, яку дитину легко залякати, обдурити пропозицією матеріальної користі або банальною пропозицією добре провести час, до прикладу, проїхатися у дорогому автомобілі.

Не люблені батьками діти, спраглі емоційного тепла й зацікавлення їхньою персоною, часом некритично приймають пропозиції зав’язати контакт. Почуваються особливими й шанованими, не здаючи собі справи з небезпеки й мотивів, якими керуються педофіли. І хоча обставини, в яких відбувається зустріч із педофілами, часто підозрілі з самого початку, але дитяча наївність і цікавість виявляються сильнішими. Якщо дитина вже перебуває у пастці сексуальної поведінки педофіла,то через несміливість, побоювання і, часом, – через паралізуючий страх, всупереч собі, піддається йому.

Діти, використані сексуально, не розуміють наслідків такого досвіду. Застрашені й засоромлені, бояться пізніше комусь сказати про цю болісну подію. Цинізм осіб, які сексуально використовують дітей, виражається також і в тому, що пробують звинувачувати їх і вмовити їм почуття провини за низький вчинок.

Перестороги щодо можливості надуживань і принижень, які батьки уділяють своїм дітям, ефективні особливо тоді, коли дитину з батьком пов’язує добрий емоційний зв’язок. Відвертість і щирість дитини з батьками, особливо батьком, спричинює, що дитина спонтанно ділитиметься із ним усім, що з нею трапляється. Тоді батько може прийти дитині на допомогу у випадку небезпеки. Довіра й дружба з дитиною призводить до того, що батько може чувати над нею. Перестороги батька щодо можливого сексуального використання повинні бути дуже делікатними й розторопними, аби не збуджувати в дитини надмірного страху в сексуальній сфері.

augustyddn

о.Юзеф Авґустин ТІ (переклад о.О.Кривобочка ТІ)

 

[1] Familiaris consortio, dz. cyt., 37.

[2] Ludzka płciowość: prawda i znaczenie, 66-67.

[3] Там само, 89.

[4] Ludzka płciowość. Prawda i znaczenie, 82.

[5] Там само, 78.

[6] Там само, 82.

[7] Там само, 85.

[8] Там само, 85.

[9] Там само, 91.

[10] Пор. там само, 91.

[11] Там само, 91.

[12] Там само, 93.

[13] Там само, 93.

[14] Там само, 86.

[15] Por. J. Augustyn, Integracja seksualna, Wydawnictwo WAM, wydanie III, Kraków 1998; J. Augustyn, Wychowanie seksualne w rodzinie i w szkole, Wydawnictwo M, Kraków 1997.

[16] Ludzka płciowość. Prawda i znaczenie, dz. cyt., 85.

[17] K. Grzybowska, Moralni zombi, „Rzeczpospolita”, 12-13 IV 1997, s. 17.

[18] Deklaracja międzynarodowej konferencji nt. Seksualnego wykorzystania dzieci przez prostytucję i pornografię, „L’Osservatore Romano”, wydanie polskie, 11\1992, s. 44-45.



Залишити відповідь