По дорозі до Дамаску…

545373813
Чи ти колись задумувався над тим, що є вихідним пунктом християнства, принципом, котрий стоїть на початку чиєїсь віри? Чому раптом людина починає вірити, кардинально змінює своє життя так, що родичі, сусіди, друзі не можуть пізнати стару людину? Християнство – це релігія навернення, переосмислення, переображення, особиста метанойя. Усе, про що ми говоримо, усе на чому ми будуємо свою віру починається власне з цього революційного кроку, котрий водночас є лише відповіддю на Божий заклик. Навернення – це диво, яке трапляється, коли до загнившого серця людини входить Бог. А людина, у свою чергу, дозволяє Богові переобразити себе. Після цього життя вже ніколи не є таким самим. І не йдеться лише про навернення запеклих грішників чи атеїстів. Я можу ціле життя ходити до церкви, вірити в Бога, давати на тацу, співати у церковному хорі та стрибати у крижану воду на Йордан, але ніколи не пережити особистого навернення, не зустріти Христа у своєму житті.
Релігія – це одне, а навернення – це щось інше. Фарисеї були віруючими, християнські або ісламські бойовики також стверджують, що чинять свої паскудства в ім’я Бога (чи бога). Навернення змінює людину кардинально. Людина стає іншою, іншими стають її цінності. То, ким я був колись не перекреслює того, ким я є тепер. То, що ти робив, не заперечує того, що ти можеш робити… Людина може змінитися, людина може стати іншою, обрати інший керунок. Горбатого могила не виправить, кажуть в нашому народі. Могила може й не виправить, а ось Бог виправить… А для Бога, як ми знаємо з історії, немає нічого неможливого. Терорист може стати апостолом. Грішник – віруючим. По дорозі до Дамаску Савло став Павлом.
P.S. Нижче залишаю лінк з коротким фільмом “Шлях” (The Way) – сучасна історія про навернення Савла по дорозі до Дамаску…
asaokun1
В’ячеслав Окунь ТІ


Залишити відповідь