“Всемогутність Бога – в Його Милосерді”. Відповідь єзуїта відомому онкологу, який втратив віру

casalone

«В історії Бог не діє як юрист або чарівник, не беручи до уваги людської свободи або вирішуючи проблеми автоматично. Присутність Бога в історії виражається в Його солідарності з людьми, які страждають від зла».

Це одна з відповідей професора морального богослов’я при Папському богословському факультеті університету Південної Італії, колишнього медика, єзуїта Карло Казалоне, на аргументи проти існування Бога, представлені італійським онкологом Умберто Веронезі у нещодавно опублікованій книжці «Людське ремесло». У своїй книжці Веронезі, який виріс в католицькому середовищі і спершу ревно практикував віру, розповідає, що його зустрічі з війною і хворобами стали причиною поступової втрати віри: «Рак, так само як і Освенцім, став для мене доказом неіснування Бога».

Перед мікрофонами Ватиканського радіо о. Казалоне торкнувся самих причин віри: «Воля Бога не поширюється на зло, скоєне людьми. Це правильно, що в історії християнської думки часом існувала двозначність, яка схилялася на користь теорії вважати зло способом спокути: розглядати страждання як цінність, шлях позбавлення та доступу до спасіння. Однак це був неправильний шлях, який нікуди не приводив».

«У традиції християнської думки питання ставилося у вигляді дилеми, сформульованої в таких термінах: або Господь добрий, або Він всемогутній. Оскільки ми відзначаємо присутність безпідставного зла, то робимо висновок, що ці атрибути не можуть стояти разом, а потім доходимо висновку, що Бога не існує, до чого і прийшов Веронезі: якщо Бог не добрий, то Він не може бути Богом; якщо ж Він добрий, але не в змозі змінити стану речей, тоді Він — незначний і не має ніякого впливу на людські долі».

Як ці доводи привести до згоди? «Євангельське одкровення Ісуса — це новий погляд на дійсність», — зазначає о. Карло Казалоне. «Святе Письмо не питає, звідки береться зло, але ставить зворотнє питання: що робити перед лицем зла? Виникає нова влада Бога, і її найважливіша особливість, —  підкреслив о. Казалоне, — це співчуття, всеохопна солідарність, яку Ісус відкриває з боку Бога. Іншими словами, це — участь у тих стражданнях, які людина відчуває протягом свого життя, навіть тоді, коли вони стають матеріальним втіленням зла. Господь приймає це зло на себе, а не повертає його назад, множачи його і завдаючи страждання інших. Фактично влада Господня є іншою: вона належить благому Богові, і Його всемогутність полягає не у знищенні життя інших людей тому, що вони “погані”, а в Його милосерді».

Джерело



Залишити відповідь