Ходиш до церкви? Віриш і любиш Бога, котрого не бачиш і водночас обурюють тебе переселенці у власній країні або сотні тисяч сирійських біженців (або якщо хочеш – дармоїдів) на вокзалі в Будапешті чи Відні? Таких Христос називав лицемірами.
Якщо залишаєшся байдужим на зло навколо тебе – береш на свої плечі відповідальність за нього.
Якщо бачиш терпіння людини і проходиш повз неї – в тебе немає серця. Воно з каменя. Воно перестало битися вже давно.
Бо той хто несправедливо страждає – немає кольору шкіри, не приналежить до жодної релігії і не має жодних політичних поглядів – він страждає.
Усе що він має це лише його власне горе і надія збудувати краще майбутнє.
Щоби це побачити не треба бути побожним католиком, православним чи мусульманином. Не треба закінчувати кращих вітчизняних чи закордонних універів. Вистарчить розплющити очі, щоб зауважити страждання навколо себе.
Вячеслав Окунь, ТI
