8 січня, одразу після Різдва Христового Східна Церква вшановує Пресвяту Богородицю, без котрої важко було би уявити собі народження Спасителя. Бог вибрав звичайну або надзвичайну жидівську дівчину, щоби через неї принести людям спасіння. Думаю, що вона своєю зовнішністю та звичаями не відрізнялася від пересічної єврейки тих часів, але для нас, християн, для мене особисто, вона має особливе значення. Від неї варто багато чого вчитися.
Коли роздумую над таємницею народження Ісуса Христа, про роль Марії у ній, перед моїми очима постає сцена Благовіщення з євангелія від Луки. Особливо останні слова цього фрагменту, коли ангел вже звістив Марії добру вістку, а та у свою чергу дала згоду – «І ангел відійшов від неї» (Лк 1, 38) На перший погляд, можна сказати, що ці слова нічого особливого не означають. Ангел зробив те що мав зробити та пішов собі геть. Марія, швидше за все, вже більше ніколи його не бачила. Але що вона відчувала у той момент, коли він зник? Саме появлення ангела напевно дуже її здивувало, налякало, збенетежило, може також заспокоїло, наповнило радістю, але після цього ангел відійшов від неї. Марія залишилась сама. Сам на сам з тим, що щойно почула та пережила. Порожнеча…
Часом думаю, що вона переживала, коли була вагітна Божим Сином, як готувалася до народження, як виглядали її будні. Можна собі уявити, що її сусіди та знайомі, швидше за все, не здогадувалися, що Йосиф не є батьком дитини, але все одно вони дивилися на неї криво, з підозрою, бо вона завагітніла перед тим, як вони одружилися з Йосифом. Безперечно їй було важко усвідомити усе, що з нею сталося. Важко зрозуміти, чому саме Бог вибрав її, щоби вона стала матір’ю Божого Сина – Богородицею. Зокрема той факт, що сім’я у стародавніх євреїв, як майже скрізь на Стародавньому Сході, була патріархальною. Єврейка належала батькові або чоловікові, їй відводилася роль домашньої прислуги. А тут Бог вибирає жінку та поручає їй велику місію – народити Спасителя. Народити без жодного чоловіка…
Це було щось надзвичайне, і нам це зараз важко зрозуміти, бо живемо трохи в іншій культурі. Для пересічного єврея часів Ісуса Христа, така вість, що жінка стане матір’ю Бога без участі жодного чоловіка була найбілш абсурдною та фантастичною новиною. Це видно на підставі початку євангелія від Матея. У тій культурі головну роль у народженні відігравав чоловік. Авраам був батьком Ісаака, Ісаак – Якова, Яків – Юди, Юда – Фареса, Фарес – Есрома і т.д. Щось дивовижне та нечуване! Якщо хтось хотів би пошукати найбільшого фемініста та борця за права жінок у тих часах, то ним безсумнівно був сам Господь Бог. З огляду на це у перших віках християнства вчені мужи провадили богословські дискусії, як називати Марію – Христородицею чи Богородицею. Ефеський собор визнав, що Марія народила Бога і Чоловіка в одній особі, тому ми називаємо її Богородицею. Що це означає? Що жінка, на котру більшість людей дивилося як на невдалу маму, виявилася найбільш вдалою мамою. Та, котру моглу каменувати, Церква визнала найвеличнішою жінкою, котра жила на землі. Цього варто від неї вчитися!
Якщо на Тебе дивляться, як найбільшого невдаху, не втрачай надії, Господь з найгіршої ситуації у твоєму житті може зробити чудо. Якщо Тобі здається, що твоє життя нічого не варте, що навколо тебе тільки зло і несправедливість, довірся Богу і молися. Він скерує стежки, котрими Ти ходиш, до себе.
Не втрачай Надії…
