PASTORAL ATTENTION TO TRADITIONAL RELIGIONS
переклав о. О. Кривобочок ТІ
неофіційний переклад для особистого вжитку
ПАПСЬКА РАДА В СПРАВАХ МІЖРЕЛІГІЙНОГО ДІАЛОГУ
ПАСТОРАЛЬНА УВАГА ДО ТРАДИЦІЙНИХ РЕЛІГІЙ
Лист Папської Ради в справах Міжрелігійного Діалогу
до Голів Конференцій Єпископів
Азії, Америки та Океанії
ЗМІСТ
ПРИРОДА ТРАДИЦІЙНИХ РЕЛІГІЙ
- Що мається на увазі під «традиційними релігіями»?
- Елементи традиційних релігій
- Деякі основні цінності традиційних релігій.
- Темрява в традиційних релігіях.
- Традиційні релігії в період змін.
ПІДСТАВИ ДЛЯ ПАСТОРАЛЬНОЇ УВАГИ ДО ТРАДИЦІЙНИХ РЕЛІГІЙ І ДІАЛОГУ З НИМИ
- Традиційні релігії конституюють релігійний контекст, у якому живе або жила значна кількість людей.
- Інкультурація для кращого проголошення
- Діалог
БОГОСЛОВСЬКІ РЕФЛЕКСІЇ
ДІЯЛЬНІСТЬ КОНФЕРЕНЦІЙ ЄПИСКОПІВ
Ваші Еміненції/ Екселенції,
- Ідея написання листа про необхідність приділяти більше пастирської уваги традиційним релігіям виникла під час останнього Пленарного засідання Папської Ради в справах міжрелігійного діалогу (ПРМД) (листопад 1992). Оцінка праці ПРМД включала дискусію про діалог з послідовниками традиційних релігій. Лист на цю тему до голів Конференцій Єпископів Африки і Мадагаскару вже був написаний (березень 25, 1988 – Bulletin 1988/XXIII/2).
Ми розуміли, що оскільки традиційні релігії присутні в різних формах не лише в Африці, а й в Азії, Америці та Океанії, було б корисно звернути увагу Конференцій Єпископів цих континентів на важливість пастирської уваги до традиційних релігій та потребу обміну думками та досвідом у цій царині.
ПРИРОДА ТРАДИЦІЙНИХ РЕЛІГІЙ
- Що мається на увазі під «традиційними релігіями»?
Під традиційними релігіями ми маємо на увазі ті релігії, які, на відміну від великих релігій, що поширилися в багатьох країнах і культурах, залишилися у своєму первісному соціально-культурному середовищі. Термін «традиційний» не стосується чогось статичного або незмінного, а радше позначає цю локалізовану матрицю.
Ще немає консенсусу щодо єдиної назви, яку слід використовувати для позначення цих релігій. Деякі назви (до прикладу, язичництво, фетишизм) несуть негативне значення і, крім того, насправді не описують зміст цих релігій. У наші дні навіть такий термін як анімізм більше не є загальноприйнятим. В Африці ці релігії зазвичай називають «традиційними африканськими релігіями (African Traditional Religions)»; в Азії їх називають «племінними релігіями (Tribal Religions) та народними релігіями (Folk Religions)»; в Америці – «природними релігіями (Native Religions) та афроамериканськими релігіями (Afro-American Religions)»; в Океанії – «корінними релігіями (Indigenous Religions)».
- Елементи традиційних релігій
Традиційні релігії загалом мають виразну віру в Єдиного Бога, у Верховну Істоту, яку називають Великим Духом, Творцем, Великим, Могутнім Духом, Божественним, Трансцендентним, тим, хто живе вгорі, Небом тощо.
Вони також вірять у інші істоти, вищі за людей, але нижчі за Верховну Істоту. Їх можуть називати духами, а деякі фахівці з традиційних релігій іноді називають їх «божествами» або «богами» з маленької літери. Померлі дорослі родичі, тобто предки, також є об’єктами вірувань.
Культ або поклоніння в традиційних релігіях спрямоване, як правило, до духів і предків, а іноді й до Бога. Це виражається в молитві, особливо в родині, у поклонінні у святилищах та спільних жертвоприношеннях. Страх перед злими духами чи предками мотивує багато актів поклоніння.
Вважається, що минулі покоління дали моральний кодекс, який схвалили духи та предки, а іноді й Бог. Зазвичай традиційні релігії не претендують на богонатхненність своїх книжок. Вони також не структуровані в теоретичні богословські чи філософські твердження.
Їхній багатий зміст та цінності частіше зустрічаються в їхніх культах, історіях та прислів’ях, і передаються через поведінку, звичаї та моральний кодекс. Рідко трапляється, щоб традиційна релігія розпочиналася від засновника.
- Деякі основні цінності традиційних релігій.
У багатьох традиційних суспільствах існує сильне почуття сакрального. Релігія настільки проникає в життя, що часто суто релігійні елементи важко відрізнити від місцевих звичаїв. Влада вважається сакральною, а не світською інституцією. Члени традиційних релігій приділяють велику увагу землі. Вони шанують життя та святкують його важливі етапи: народження, вступ у доросле життя, шлюб, смерть. Вони мають сильне почуття родини, любов до дітей, повагу до старших, зв’язок з предками. Символізм важливий для інтерпретації невидимого світу та стосунків з ним людини. Очевидно, що вони люблять ритуали.
- Темрява в традиційних релігіях.
Традиційні релігії також мають свої негативні елементи, до прикладу: неадекватні уявлення про Бога, забобони, страх перед духами, ганебні моральні практики, відмова від близнюків (у деяких місцях), навіть випадки людських жертвоприношень.
- Традиційні релігії в період змін.
В минулому традиційні релігії були єдиним цілим з культурами людей, які їх сповідували. Ці народи мали спільне словництво для релігії, звичаїв і культури. Все це об’єднувало їхні суспільства.
Зустріч з християнством, з іншими релігіями, з західною культурою, і особливо із сучасною наукою, технологіями та урбанізацією, вплинула на ці суспільства та їхні традиційні релігії. Тим не менш, вплив традиційних релігій залишається сильним, особливо в моменти кризи.
ПІДСТАВИ ДЛЯ ПАСТОРАЛЬНОЇ УВАГИ ДО ТРАДИЦІЙНИХ РЕЛІГІЙ І ДІАЛОГУ З НИМИ
- Традиційні релігії конституюють релігійний контекст, у якому живе або жила значна кількість людей.
Багато новонавернених у християнство походять з традиційних релігій. Це стосується не лише тих Церков, де Євангеліє проповідувалося лише упродовж останнього століття, але й країн, де Церква існує вже багато століть. Багато з цих новонавернених живуть у культурах та середовищах, що перебувають під впливом цих релігій. Це підтверджується фактом, що в деякі важливі моменти свого життя (такі як хвороба, небезпека, шлюб, народження дитини, похорон родича) вони вдаються до практик своїх традиційних релігій, до молитовних будинків, цілителів, чаклунів, «пророків» чи ворожок.
Слід зазначити, що в Латинській Америці нащадки людей, завезених як раби з Африки в XVI та XVII століттях, не втратили всього, що належить релігії та культурі їхніх предків. Серед великої різноманітності афроамериканських культів деякі дуже близькі до своїх первісних форм, такі як Кандомбле в Баїї (Бразилія), а інші синкретичні, як на Гаїті, Кубі та Ямайці.
Корінні американці, які стали християнами, хочуть залишатися справжніми корінними американцями. Святіший Отець підбадьорював їх у своїх промовах у санктуарію Святої Анни де Бопре в Канаді 10 вересня 1984 та у Фініксі, штат Аризона, 14 вересня 1987. Він так само заохочував корінних австралійців або аборигенів Австралії в Аліс-Спрінгс 29 листопада 1986. Варто також згадати дві нещодавні зустрічі Святішого Отця з корінними американцями та афроамериканцями в Санто-Домінго 12 жовтня 1992.
Усе це ясно вказує на те, що глашатай Євангелія повинен приділяти велику увагу традиційним релігіям та культурам, які з ними пов’язані. Християнство повинно впливати на все життя та формування цілісної особистості, а не на те, щоб люди жили паралельним життям на різних рівнях. Зустріч Євангелія з культурою, включаючи її релігійний аспект, повинно робити ретельний відбір і розпізнавати, що не завжди легко.
- Інкультурація для кращого проголошення
Церква поважає релігії та культури народів і при зустрічі з ними бажає зберегти все шляхетне, істинне та добре в цих релігіях та культурах. Чим кращим буде розуміння традиційних релігій, тим краще християнство буде проголошуватися. Папа Йоан Павло ІІ стверджує в Енцикліці Redemptoris Missio: «Процес залучення Церкви до вивчення, знання культури народів вимагає довшого часу. Тут не йдеться лише про зовнішнє пристосування, бо окультурення «означає внутрішню зміну справжніх культурних цінностей через їх інтеграцію в християнстві та вкорінення християнства в різних культурах». Тому це глибокий і цілісний процес, який стосується як християнського послання, так і роздумів та конкретної діяльності Церкви» (RM, 52).
Елементи як релігії, так і культури, на яку вона впливає, можуть збагатити катехизацію та літургію і в ній досягти свого завершення. Потрібно ретельно вивчати і виявляти елементи, які християнство може прийняти або адаптувати, облагородити та очистити, а також елементи, які слід відкинути (LG 13), постійно звертаючи увагу на небезпеку синкретизму.
З тими, які бажають стати християнами, і з тими, хто вже навернувся з традиційної релігії, діалог слід проводити в найширшому сенсі, а саме як пастирський підхід до традиційної релігії, щоб представити Євангеліє Господа нашого Ісуса Христа найвідповіднішим чином, щоб Церква могла глибше вкорінитися в цей народ. У зв’язку з цим, під час нещодавньої зустрічі в Санто-Домінго, Святіший Отець звернувся до представників афроамериканського походження: «Євангелізація не руйнує ваших цінностей, а втілюється в них; це їх консолідує та зміцнює. Це провокує зростання насіння, посіяного Божим Словом, яке було у світі як «справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину» (Йо. 1, 9), перш ніж стати тілом, щоб спасти та зібрати все в собі» (GS 57) (Звернення Святішого Отця до афроамериканців, Санто-Домінго, 12 жовтня, 1992).
- Діалог
З послідовниками традиційних релігій, які ще не бажають стати християнами, діалог слід проводити у звичайному сенсі зустрічі, взаєморозуміння, поваги, відкриття зерен Слова в цих релігіях та спільного пошуку Божої волі.
Тут діалог слід розуміти з огляду на його різні форми (див. Діалог і проголошення 42). Особливо важливими в контексті традиційних релігій будуть «діалог життя» та «діалог дії», або співпраця в галузі цілісного людського розвитку.
Щодо цього діалогу залишається кілька проблем. У деяких випадках ці релігії містять таємні елементи, і відкритий контакт є небажаним. В інших випадках відсутність структур ускладнює організований діалог.
Не слід також ігнорувати неоднозначність цього діалогу. Для нерозбірливих людей це іноді може виглядати як знак схвалення цих релігій. Однак у всіх випадках потрібні повага та відкритість. Діалог з послідовниками традиційних релігій – це прояв милосердя, яке не знає кордонів.
БОГОСЛОВСЬКІ РЕФЛЕКСІЇ
- ІІ Ватиканський Собор рекомендує серйозні богословські студії для покращення євангелізації (AG 22). Пасторальна увага до традиційних релігій, яку цей лист прагне заохотити, є кроком у напрямку цих глибоких богословських роздумів.
- Вивчаючи традиційні релігії та культури, а також розмірковуючи над тим, як християнство може забезпечити бажаний душпастирський підхід, слід пам’ятати про деякі ключові доктринальні моменти, а саме: об’явлена природа послання, яке Христос нам приніс, центральна роль Ісуса Христа, незамінна роль Біблії та Традиції, єдність Церкви, роль наступника Петра у сопричасті локальних Церков з Церквою Рима та між собою. Все це створює необхідні умови, в яких багатство традиційних релігій може повністю розкритися. Важливо забезпечити єдність католицької віри в усьому світі, навіть якщо спосіб її вираження може відрізнятися в різних народів і культур.
ДІЯЛЬНІСТЬ КОНФЕРЕНЦІЙ ЄПИСКОПІВ
- Оскільки це вивчення та подальші душпастирські дії є справді важливими для апостольської діяльності Церкви, а також з огляду на делікатний характер цього завдання, головна відповідальність у цій сфері покладається на Конференції Єпископів кожної країни або регіону.
- Як уже було зроблено у такий похвальний спосіб кількома Конференціями Єпископів, було б доречно, щоб кожна Конференція Єпископів призначила невелику групу компетентних та кваліфікованих людей, які бажають займатися цією темою у тісній співпраці з Конференцією Єпископів та, через неї, з компетентними дикастеріями Святого Престолу. Екуменічна співпраця у цій царині також заохочується. Так само було б доцільно сприяти вивченню традиційних релігій як частини програми навчання в семінаріях, церковних інститутах та чернечих навчальних закладах.
- Насамкінець я хотів би наголосити на готовності Папської Ради в справах міжрелігійного діалогу підтримувати, заохочувати та співпрацювати з майбутніми ініціативами, спрямованими на краще розуміння відповідного пастирського підходу. Водночас ПРМД готова виступати в ролі центру обміну знаннями та інформацією між Конференціями Єпископів, якщо вони надішлють нам, коли це буде можливо, інформацію про вже проведені або триваючі дослідження, відповідні публікації, імена експертів та все інше, що може сприяти плідній співпраці.
21 листопада, 1993
Франциск Кардинал Арінсе
Президент
Єпископ Мішель Л. Фіцджеральд, M.Afr.
Секретар
