Отець Педро Аррупе ТІ: Наближається беатифікація «другого засновника єзуїтів»

Сьогодні, 14 листопада 2024 року в Римі завершується дієцезіальний етап процесу беатифікації о. Педро Аррупе, генерала єзуїтів у 1965–1983 роках. Урочистості в Залі Примирення в Латеранському палаці очолить генеральний вікарій Римської дієцезії, кардинал-номінант Бальдассаре Рейна. Це черговий крок на шляху до беатифікації особистості, яку багато хто називає «другим засновником Товариства Ісуса».

Пряму трансляцію можна буде переглянути онлайн о 13:00.

Ким був о. Педро Аррупе?

Педро Аррупе народився 14 листопада 1907 року в Більбао, Іспанія. У 1927 році вступив до Товариства Ісусового. Вивчав філософію та теологію в Бельгії та Нідерландах, а священницькі свячення прийняв у 1936 році. У 1938 році розпочав навчання японістики в Хіросімі та працював у бідному районі Токіо. Через чотири роки став магістром новіціату єзуїтів у Хіросімі.

Хіросіма: Свідок трагедії та апостол милосердя

6 серпня 1945 року о. Аррупе став свідком атомного вибуху в Хіросімі. Разом із співбратами він організував у новіціаті лікарню, де, використовуючи свою медичну освіту, допомагав жертвам бомбардування. У своєму щоденнику він описав жахливі сцени: «Група молодих дівчат, вісімнадцяти- чи двадцятирічних, які трималися одна за одну, крокуючи дорогою… Йшли і йшли, безперервний потік чисельністю близько 150 тисяч осіб. Це дає певне уявлення про жахливу сцену, якою була Хіросіма».

О. Аррупе не обмежувався допомогою пораненим, які прибули до новіціату. Він знав, що в місті тисячі людей потребують допомоги. «[У] місті лежать 50 тисяч тіл, які, якщо їх не кремувати, спричинять страшну епідемію. Враховуючи ці обставини, священник не може залишатися за межами міста лише для того, щоб зберегти своє життя. Звичайно, коли кажуть, що в місті є отруйний газ, що вбиває, треба мати неабияку рішучість, щоб проігнорувати цей факт і увійти всередину. І ми це зробили. Ми почали споруджувати піраміди з тіл і поливати їх бензином, щоб спалити». Досвід Хіросіми глибоко вплинув на о. Аррупе і позначив його подальше служіння.

На чолі Товариства Ісусового

Після війни о. Аррупе продовжував працювати в Японії. У 1958 році він став першим провінціалом новоствореної японської провінції єзуїтів. 22 травня 1965 року його було обрано 28-м генералом Товариства Ісусового. Його обрання збіглося із завершенням Другого Ватиканського собору, який визначив нові напрямки для Церкви.

О. Аррупе, спираючись на свій досвід у Японії та дух Собору, повів єзуїтів до більшого залучення на користь бідних і маргіналізованих. Він наголошував на важливості «віри, яка породжує справедливість», і заохочував єзуїтів брати участь у соціально-політичних дискусіях, працювати на захист прав людини та соціальної справедливості. У цей час, зокрема, була заснована Єзуїтська служба допомоги біженцям (JRS), яка надає підтримку біженцям у всьому світі.

Шлях до беатифікації

У 1981 році, після повернення з подорожі по Азії, о. Аррупе переніс інсульт через мозковий тромбоз. У 1983 році, після втручання Папи Івана Павла ІІ у керівництво Товариства, було обрано його наступника, о. Кольвенбаха. Перед обличчям хвороби, яка дедалі погіршувалася, він все більше віддавав себе в руки Божі, аж до смерті в Римі 5 лютого 1991 року.

У 1995 році його тіло було перенесено до церкви Іль-Джезу в Римі, де також похований засновник Товариства Ісуса св. Ігнатій Лойола. У 2013 році Папа Франциск віддав шану о. Аррупе біля його гробниці.

Процес беатифікації о. Аррупе розпочався у 2019 році в Римі. Було зібрано численні докази, зокрема свідчення понад 70 свідків із Рима, Мадрида та Японії. Також проаналізовано тисячі сторінок неопублікованих писань о. Аррупе, переважно його листування з періоду його керівництва орденом. Після завершення дієцезіального етапу справу буде передано до Конгрегації у справах канонізації у Ватикані, де розпочнеться так звана римська фаза, яка включатиме, зокрема, підготовку документу «Positio», що містить детальний життєпис кандидата на беатифікацію. Остаточне рішення про беатифікацію ухвалить Папа.

О. Педро Аррупе – це постать, яка справила величезний вплив на Товариство Ісуса та Церкву. Його життя було позначене глибокою вірою, прагненням до справедливості та милосердям. Завершення дієцезіального етапу процесу беатифікації – це важливий крок на шляху до проголошення «другого засновника єзуїтів» блаженним.