MAIOREM HAC DILECTIONEM
переклав о. Олег Кривобочок ТІ
неофіційний переклад для особистого вжитку
АПОСТОЛЬСЬКИЙ ЛИСТ
У ФОРМІ «MOTU PROPRIO»
ВЕРХОВНОГО ПОНТИФІКА
ФРАНЦИСКА
БІЛЬШОЇ ЛЮБОВИ
ПРО САМОПОСВЯТУ
«Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Йо. 15, 13) (переклад Огієнка).
На особливу увагу та пошану заслуговують християни, які ревніше наслідували вчення Господа Ісуса, добровільно й свобідно віддавали своє життя за інших і заради цієї мети витривало йшли на смерть.
Безсумнівно, що героїчна жертва життя, яку надихає і підтримує любов, виражає справжнє, повне і зразкове наслідування Христа, і тому варта захоплення, яке спільнота вірних зазвичай зберігає для тих, хто добровільно прийняв мученицьку смерть або героїчно вправлявся в християнських чеснотах.
Спираючись на позитивну думку, висловлену Конгрегацією у справах визнання святих, яка на своєму пленарному засіданні 27 вересня 2016 ретельно вивчила питання, чи заслуговують ці християни на беатифікацію, постановляю, щоб були дотримані наступні норми:
ART. 1
Пожертва життя – це новий випадок у iter (процесі) беатифікації та канонізації, відмінний від випадків мучеництва та героїчних чеснот.
ART. 2
Пожертва життя, щоби бути справжньою і дієвою для беатифікації Слуги Божого, повинна відповідати наступним критеріям:
- a) свобідна і добровільна пожертва життя і героїчне прийняття propter caritatem (з любові) неминучої і швидкої смерті;
- b) зв’язок між пожертвою життя і передчасною смертю;
- c) вправляння, принаймні у звичайному ступені, у християнських чеснотах перед пожертвою життя і аж до смерті;
- d) існування репутації святості та чудес, принаймні після смерті;
- e) необхідність для беатифікації чуда, яке сталося після смерті Слуги Божого і за його заступництвом.
ART. 3
Проведення дієцезіяльного або єпархіального розслідування та складення відповідного Positio (звіту) регулюється Апостольською Конституцією Divinus perfectiones Magister від 25 січня 1983 в Acta Apostolicae Sedis Vol. LXXV (1983, 349-355) та Normae servandae in inquisitionibus ab Episcopis facendis in Causis Sanctorum від 7 лютого того ж року в Acta Apostolicae Sedis Vol. LXXV (1983, 396-403), за винятком наступних пунктів.
ART. 4
Positio про пожертву життя повинно відповісти на dubium (сумнів): An constet de heroica oblatione vitae usque ad mortem propter caritatem necnon de virtutibus christianis, saltem in gradu ordinario, in casu et ad effectum de quo agitur (Чи узгоджується це з героїчною пожертвою життя з любові аж до смерті та з християнськими чеснотами, принаймні у звичайному ступені, у даному випадку й наслідках, про який йде мова).
ART. 5
Наступні пункти вищезгаданої Апостольської Конституції змінюються наступним чином:
Art. 1:
«Дієцезіяльним єпископам, єпархам та іншим особам, які мають такі самі повноваження, у межах власної юрисдикції, або ex officio, або на прохання окремих вірних чи зареєстрованих спільнот та їхніх представників, потрібно вивчити життя, чесноти, пожертву життя або мученицьку смерть і репутацію святості, ймовірні чуда і, якщо необхідно, давній культ Слуги Божого, якого просять канонізувати».
Art 2.5.:
«Вивчення ймовірних чудес необхідно проводити окремо від вивчення чеснот, пожертву життя або мученицької смерті».
Art. 7.1.:
«Вивчати доручені справи потрібно разом із зовнішніми співробітниками і готувати звіт про чесноти, пожертву життя або мученицької смерті».
Art 13.2.:
«Якщо під час засідання ствердять, що справу вивчили згідно з нормами права, то доручать її одному з доповідачів, який за допомогою зовнішнього співробітника складе звіт про чесноти, пожертву життя або мученицьку смерть – згідно з правилами агіографічної критики».
ART. 6
Наступні пункти вищезгаданих Normae servandae in inquisitionibus ab Episcopis facendis in Causis Sanctorum змінюються наступним чином:
Art. 7:
«Справа може бути недавньою або давньою; вона називається недавньою, якщо мучеництво, чесноти або пожертву життя Слуги Божого можна підтвердити усними свідченнями очевидців; давньою ж вона є тоді, якщо свідчення про мучеництво чи чесноти ґрунтуються лише на письмових джерелах».
Art. 10.1 °:
«Як у недавніх, так і в давніх справах, біографію Слуги Божого, яка має якесь історичне значення, якщо така існує, або інший точний, хронологічно впорядкований звіт про життя і діяння Слуги Божого, його чесноти, пожертву життя або мученицьку смерть, репутацію святості і чуда, не опускаючи нічого, що здається протилежним або менш сприятливим для справи».
Art. 10.3 °:
«Тільки в недавніх справах список осіб, які можуть допомогти висвітлити правду про чесноти, пожертву життя, мученицьку смерть Слуги Божого, репутацію святості, чуда, і також осіб, які мають протилежну думку».
Art. 15, a:
«Прийнявши звіт, єпископ повинен передати промотору правосуддя або іншому фахівцеві весь матеріал, зібраний до цього моменту, щоб він міг сформулювати питання, потрібні для пошуку і відкриття правди про життя Слуги Божого, його чесноти, пожертву життя або мучеництва, репутацію святості».
Art. 15, b:
«У давніх справах, однак, питання повинні стосуватися лише репутації святості, пожертви життя або мучеництва, що існують до теперішнього часу, а також, якщо існує, культ Слуги Божого, який виник в пізніші часи».
Art. 19:
«Для того, щоб довести факт мучеництва, чи героїчні чесноти, чи пожертву життя, а також підтвердити чуда Слуги Божого, який належав до інституту богопосвяченого життя, значна частина свідків повинна не належати до інституту, хіба що з огляду на особливе життя Слуги Божого це не є неможливим».
Art. 32:
«Розслідування чудес слід проводити окремо від розслідування чеснот, пожертви життя або мученицької смерті, і згідно з наступними правилами».
Art. 36:
«У церквах заборонені будь-які урочисті святкування або панегірики на честь Слуг Божих, святість життя яких ще перебуває на стадії вивчення. Крім того, навіть поза церквами слід також утримуватися від будь-яких дій, які могли б ввести вірних в оману, що проведене єпископом вивчення життя Слуги Божого, його чеснот або мученицької смерті чи пожертви життя, несе з собою впевненість у тому, що Слуга Божий буде колись канонізований».
Усе, про що я говорив у цьому Апостольському Листі у формі Motu proprio, наказую дотримуватися повністю, незважаючи на будь-які протилежні думки, хоч би й варті уваги, і постановляю оприлюднити через публікацію в «L’Osservatore Romano», щоб воно набуло чинності в день оприлюднення, а згодом включити до Acta Apostolicae Sedis.
Рим, базиліка Святого Петра, 11 липня, п’ятий рік Нашого Понтифікату.
ФРАНЦИСК
