The Examen Prayer
Ignatian Wisdom for Our Lives Today
Timothy M. Gallagher, O.M.V.
переклав о. О. Кривобочок ТІ
(The Crossroad Publishing Company дала офіційний дозвіл виставити український переклад на сайт Єзуїтів в Україні на три роки)
Тімоті М. Галлагер OMV
ІСПИТ СУМЛІННЯ
ДЕВ’ЯТА ЧАСТИНА
ЗМІСТ
- Гнучкість
Іспит сумління конкретної людини
У свободі Духа
Креативна вірність
- Відкриття іспиту сумління
- Гнучкість
Душа, мандруючи за натхненням Духа,
пробуджена його преображаючою тінню,
стає таємничим посланням:
що була в Бозі ще до сотворення світу.
Джессіка Поверс
Іспит сумління конкретної людини
У попередніх розділах ми намагалися уважно розглянути кожний крок іспиту сумління. Розуміння тих кроків потрібне для молитви ігнатіянським іспитом сумління; потрібне, щоб правильно користуватися цим духовним засобом. Найважливіше те, що п’ять кроків іспиту сумління св. Ігнатія описують простір, у який входить наше серце, виконуючи християнський іспит сумління у всіх його можливих формах. Знаємо, що в цій практиці, як і у всіх формах молитви, ми залежні від благодаті, і тому про неї просимо. Роздумуючи над перебігом дня, наше серце відкриває конкретні знаки Божої любові й дякує за неї. Ми намагаємося зрозуміти, як відповідали на любов Господа, і просимо про прощення там, де це потрібно. Світло, почерпнуте з аналізу подій дня з Божою допомогою дає нам зрозуміти, що слід робити наступного дня, аби духовно зростати. П’ять кроків св. Ігнатія – це не штучна схема, а вираження того, що спонтанно випливає з наших сердець під час розмови з Богом, якою є іспит сумління[1].
Тепер, коли ми описали п’ять пунктів іспиту сумління, то перед нами постає кілька важливих питань: Як ними молитися на практиці? Чи слід їх виконувати послідовно? Чи послідовність завжди має бути однакова? Чи, виконуючи іспит сумління, ми не повинні пропускати жодного пункту? Чи кожному з них слід надавати однакове значення? Чи якийсь крок може бути важливішим від іншого? Чи ієрархія їх важливості постійна, чи може змінюватися? Як, врешті, ставлячи ці питання, роздумувати над практикуванням кожного з п’яти кроків у конкретній молитві іспиту сумління? Відповіді матимуть суттєвий вплив на нашу практику ігнатіянського іспиту сумління.
——————————————————–
Як на практиці молитися цими кроками?
Чи слід їх виконувати послідовно?…
Чи якийсь крок може бути важливішим від іншого?
———————————————————
Як ми вже бачили, послідовністю п’яти пунктів керує певна внутрішня логіка. Відчуття, що Бог нас любить (перший крок), становить для св. Ігнатія фундамент будь-якої молитви. Утверджені у цьому зв’язку, просимо Бога про світло й силу (другий крок) й роздумуємо про свою відповідь на цю любов (третій крок); ця рефлексія веде нас до рятівного досвіду прощення (четвертий крок). Вникаючи у перебіг подій і відповідей на них, прямуємо до поглиблення зв’язку з Богом в майбутньому (п’ятий крок). Можемо молитися іспитом сумління саме в цій послідовності, визнаючи, що ця молитва дуже плідна.
Послідовність важлива особливо на початку, коли вчимося виконувати іспит сумління. Тоді користуємося багатою духовною традицією, народженою досвідом великих святих; мудрість підказує, щоб ми, розпочинаючи молитовний шлях, дозволили цій традиції вчити нас. Коли вже вивчимо ці кроки, пізнаємо їх повністю та присвоїмо їхню структуру, тоді матимемо впевненість для пошуків власного способу молитви іспиту сумління.
Як довго триватиме період втаємничення? Коли можна бути певними, що присвоїли на практиці те, що св. Ігнатій вважав іспитом сумління? Коли наш іспит сумління насправді збагатиться нашою версією цієї молитви? Відповіді з’являтимуться під час практикування іспиту сумління і в порадах досвідчених духовних провідників.
В молитві іспиту сумління слід застосовувати загальне правило, яке св. Ігнатій сформулював стосовно молитви: «Якщо у якійсь частині вправи знайдемо те, що шукаємо, то треба затриматися у цьому місці, аж доки не сягнемо повного вдоволення, анітрохи не переймаючись тим, щоб рухатися далі» (ДВ 76). До цього правила можемо додати наступну пораду св. Ігнатія: «Адже душу живить та задовольняє не обсяг знань, а глибше розуміння певної дійсності і здатність відчувати внутрішню насолоду нею» (ДВ 2). Іспит сумління змінює нас найбільше тоді, коли в ньому звертаємо чуйну увагу на поклик Святого Духа, який випливає з усіх п’яти кроків, і в свободі йдемо за цим покликом, «не переймаючись тим, щоб рухатися далі», поки ним не наситимося.
Це ігнатіянське правило – це відповідь на задане запитання. Справжнім «духовним керівником» нашого іспиту сумління є Святий Дух, і ми повинні йти за його вказівками, якщо хочемо молитися плідно. Давид Таунсенд ТІ пише:
«Традиційно виділяємо п’ять аспектів чи моментів іспиту сумління і в різних обставинах одному чи кільком з них надаватимемо перевагу. Але це не тверда й обов’язкова схема, якої завжди слід дотримуватися. Кожному з них потрібно відводити стільки часу, скільки прагнемо й потребуємо»[2].
Для ілюстрації цієї тези приведу кілька прикладів.
У свободі Духа
Жонатий мужчина щовечора виконує іспит сумління. Сьогодні вони з дружиною розв’язали подружню проблему – що принесло їм неабияку радість. Цей чудовий дар і прагнення подякувати за нього Богові наповнює серце мужчини, коли він молиться іспитом сумління. Він добре зробить, якщо «спочине» в першому кроці іспиту сумління, «не переймаючись тим, щоб рухатися далі», допоки його серце «не насититься»; його іспит сумління сьогодні може полягати у вираженні любові до Того, хто обдарував його цим чудовим даром, і у відповіді серця, яке виразить вдячність. Добро такого іспиту сумління і духовна віднова з нього очевидні.
Молода жінка стоїть перед важливим вибором, який стосується її майбутнього. Рішення, яке прийме, матиме важливі наслідки для її життя. Упродовж дня переживає різні почуття, роздумуючи над різними можливостями, відчуває привабливість, опір, прагнення, страх. Хоче вибрати згідно з волею Бога, якого любить, але не бачить ясно, куди Господь хоче її вести. Виконуючи іспит сумління, може відчути особливе прагнення «спочити» на другому кроці, аби шукати світло й силу, потрібні для того, щоб зрозуміти порухи серця і помітити в них дію Святого Духа.
Священник на вчорашній зустрічі не міг порозумітися з однією жінкою, яка працює на парафії. Конфлікт виник не перший раз; він відчуває у собі зростання напруження, яке зменшує його бажання служити парафії. Досвід цієї зустрічі викликає особливу потребу зрозуміти це напруження й отримати від Бога ясність, яка дасть йому можливість з мудрістю й любов’ю вирішити цю проблему. Сьогодні він може відчувати потребу зосередитися на третьому кроці іспиту сумління і молитися за краще зрозуміння свого напруження, «не переймаючись тим, щоб рухатися далі», допоки його серце «не насититься» зрозумінням ситуації.
Практикуюча католичка, успішна в бізнесі, в який активно ангажується, бере участь у недільній святій месі в своїй парафії. Служить запрошений священник, який під час гомілії розповідає про свою працю з убогими. Його свідчення зворушує її. Усвідомлює, що рідко думала про потреби вбогих в інших країнах і в її рідному місті. Починає розмірковувати, чи Бог не хоче, щоб вона в якийсь спосіб заангажувалася в цю справу й допомагала потребуючим. Під час виконання іспиту сумління може відчувати бажання зупинитися на четвертому кроці й просити в Бога прощення за свою сліпоту і про силу для того, щоб проявляти свою любов убогим.
Мужчина завтра вилітає на зустріч з батьками, з близькою й далекою родиною. Знає, що зустріч з деякими родичами буде нелегкою і що потребуватиме чуйності й сили в Господові, аби проявляти до них любов так, як прагне. В іспиті сумління він може зосередитися на п’ятому кроці, роздумуючи перед Господом, як щиро проявляти родичам любов під час зустрічі.
Молячись іспитом сумління, можемо відчути, що Святий Дух підказує нам, щоб сьогодні ми звернули особливу увагу на один або кілька пунктів. Якщо так діється, то слід помітити цю підказку і згідно з нею керувати перебігом молитви. Якщо не відчуваємо потягу до якогось конкретного пункту, то можемо молитися ними послідовно, готові «затриматися у цьому місці, аж доки не сягнемо повного вдоволення» і «не переймаючись тим, щоб рухатися далі», поки «не наситимося».
Креативна вірність
Іспит сумління, як і кожна молитва, яку витривало практикуємо, з часом розвивається, поглиблюється і спрощується. Ця простота походить не з браку зрозуміння, а як плід терпеливого навчання і сумлінного практикування. Якщо розвиток справжній, то плодом такого спрощення буде не гірша, а краща якість іспиту сумління. Якщо особи справді розуміють іспит сумління і присвоїли його собі завдяки витривалому практикуванню, то їх молитва характеризуватиметься поставою, яку можемо назвати «креативною вірністю». Зміст іспиту сумління залишається тим самим, але виражається в особистий спосіб. Для унаочнення такого спрощення молитви приведемо кілька прикладів.
Одна особа говорить про іспит сумління: «Це не повинно бути складним. Йдеться про те, аби бути з Господом й запитувати: «Як я прожив сьогоднішній день? Чи був щасливим? Чи був сумним? Що трапилося? Що Ти хочеш мені показати? Як слід спланувати завтрашній день?». Ці прості запитання виражають суть іспиту сумління.
Реляційний характер іспиту сумління добре показують вислови: «Йдеться про те, щоб бути з Господом»; «Що Ти хочеш мені показати?» Молитва наповнена запитаннями до Господа про зростання, яке прагнемо: «Йдеться про те, аби […] запитувати: «Як я прожив сьогоднішній день? […] Що Ти хочеш мені показати? Як слід спланувати завтрашній день?» Ключову роль в іспиті сумління відіграє рефлексія над подіями прожитого дня: «Як я прожив сьогоднішній день? Чи був щасливим? Чи був сумним? Що трапилося? Що Ти хочеш мені показати?» Автор цих висловлювань звертає увагу як на зовнішні події («Що трапилося?»), так і на порухи серця («Чи був щасливим? Чи був сумним?») під час цих подій. У поданих висловлюваннях можна також помітити присутність четвертого крок; глибоку вразливість на стосунки з Богом мусить супроводжувати турбота про Його зцілююче прощення там, де воно потрібне. Врешті, поміркувавши над перебігом дня, автор активно виходить назустріч наступному дню: «Як слід спланувати завтрашній день?» Це іспит сумління того, хто знайшов свою форму цієї молитви, яка креативно вірна її суттєвому змісту.
Інша особа, яка віддавна практикує іспит сумління, виражає його ще стисліше: «Ввечері, виконуючи іспит сумління, стаю перед Господом і говорю: «Господи, допоможи мені пізнати цей день так, як Ти його знаєш. Допоможи мені побачити те, що Ти бачиш». Потім роздумую над перебігом дня». Також і в цих коротких фразах можна виділити суттєві аспекти іспиту сумління. В ньому видно головне усвідомлення зв’язку з Богом: «Ввечері, виконуючи іспит сумління, стаю перед Господом». У всій молитві проявляється прохання про зрозуміння, якого прохач не може осягнути сам: «Господи, допоможи мені пізнати… Допоможи мені побачити…» Просячи допомоги, молільник роздумує над перебігом дня, відтворюючи хронологію подій згідно з заохоченнями св. Ігнатія.
Подане свідчення натякає на подальші наслідки інсайту в перебіг подій. Пізнавши прожитий день так, як Господь його знає, серце відповість на Божий поклик, а молільник отримає ясність, потрібну для зростання наступного дня. Цей зв’язок, дуже багатий у своїй простоті, безпосередньо і посередньо виражає суть іспиту сумління[3].
Сімдесятирічний священник описує молитву, яку практикує щовечора перед сном:
«Розмовляю з Богом про пережитий день; розмовляю про те, що було, у чому я підвів Бога і ближніх, які благодаті отримав і як з ними повівся. Люблю розмовляти з Богом про людей яких зустрів особисто, в телефонних розмовах, емейлах, листах…
Потім роздумую про завтрашній день, якщо Бог дозволить мені його пережити. Згадую інтенції завтрашньої св. меси. Це може бути меса в намірі мого померлого співбрата з ордену єзуїтів, за родича, хворого на рак, за батьківщину в час кризи. Стаючи перед Богом, роздумую про мої політичні погляди, про мою суспільну й харитативну працю. Мушу визнати, що багато балакаю. Але часом Бог перериває мій монолог. Починаю бачити все ясніше. Усвідомлюю, що часом видаю швидкі судження, що в праці можу бути нечуйним. Помічаю нові способи мислення й дій, бачу, у який спосіб можу співдіяти з благодаттю, яку Бог дає своїй Церкві, особливо через її сакраментальне життя»[4].
У цьому свідченні також видно окремі пункти іспиту сумління. Його автор також знайшов особисту форму плідної практики цієї молитви.
Кількома словами: іспитом сумління слід молитися, пам’ятаючи про справжню природу цієї молитви (вірність), а потім беручи до уваги свої потреби й схильності (креативно). Креативність знаходить сильні докази в самому іспиті сумління, який вимагає властиво засвоїти всі його пункти: вдячність, прохання, рефлексію, прохання про прощення, постанову поправи – теоретично й практично. Завдяки цьому багатство цієї традиції стане життєдайним джерелом нашої молитви.
Як на початку дороги, так і на просунутих етапах засвоєння іспиту сумління допомогти може одна або кілька осіб, які супроводжують нас в духовній мандрівці. Це питання обговоримо в наступній частині книжки.
[1] «Якщо над цим поміркуємо, то побачимо, що ці п’ять кроків – це, насправді, п’ять послідовних етапів кожного динамічного акту особової любові; вони містять те, що завжди говоримо особі, яку справді любимо, в послідовності, в якій хочемо висловити своє визнання і прохання: 1. «Дякую…», 2. «Допоможи мені», 3. «Люблю тебе» («Справді люблю тебе, незалежно від моїх слабкостей і недолугих відповідей на твою любов»), 4. «Пробач», 5. «Будь зі мною». Marian Cowan CSJ, John Futrell SJ, Companions in Grace: A Handbook for Directors of the Spiritual Exercises of Saint Ignatius of Loyola, Institute of Jesuit Sources, St. Louis 2000, p. 34-35. Ці п’ять кроків, як пише Жорж Ашенбреннер ТІ, – це «п’ять вимірів християнської свідомості, сформованої Богом, і Його дія в серці, яке зростає в конфронтації з цим світом і з його дійсністю». George Aschenbrenner SJ, Consciousness Examen, “Review for Religious” 31 (1972), p. 16.
[2] David Townsend SJ, Finding God in a Busy Day, “Review for Religious” 50 (1991), p. 58. Жорж Ашенбреннер ТІ пише: «Немає ідеальних порад щодо часу, який слід відводити кожному з цих п’яти елементів іспиту сумління; скоріше це щоденне органічне вираження духовного настрою серця. Часом один із елементів абсорбує нас довше від інших, а часом переважає якийсь інший». George Aschenbrenner SJ. Consciousness Examen, p. 16.
[3] Жак Лєклєрк пише: «Маємо найпростіший метод – глянути на стан душі […] Що насправді зі мною діється? Чи Бог для мене найважливіший? Чи в своєму житті я керуюся любов’ю Бога? Щойно задаємося цими питаннями, довкола нас починають кружляти тіні, показуючи наші провини, через які не можемо стати тим, ким прагнемо стати. Наша рефлексія, яку можна би назвати спогляданням стану душі, нагадує про дорогу, якою слід йти, оживлюючи в собі прагнення повністю віддатися Богові». Jacques Leclercq, The Interior Life, P. J. Kenedy, New York 1961, p. 151. Автор вважає, що ця форма іспиту сумління контрастує з іспитом сумління св. Ігнатія. На мою думку, між ними немає суттєвих розбіжностей, а форма іспиту сумління – це питання нашого розвитку в його практикуванні.
[4] Frank Moan SJ, In Praise of Horizontal Prayer, “America” 192 (2005), p. 18-19.
