The Examen Prayer
Ignatian Wisdom for Our Lives Today
Timothy M. Gallagher, O.M.V.
переклав о. О. Кривобочок ТІ
(The Crossroad Publishing Company дала офіційний дозвіл виставити український переклад на сайт Єзуїтів в Україні на три роки)
Тімоті М. Галлагер OMV
ІСПИТ СУМЛІННЯ
ВОСЬМА ЧАСТИНА
ЗМІСТ
- П’ятий крок: віднова або постанова поправи
Погляд у майбутнє
Духовне зростання: день із Жанною
Вибір зобов’язань: день із Кевіном
Час замішання: день з Геленою
Практика п’ятого кроку: віднова
- П’ятий крок: віднова або постанова поправи
І це наше пробудження як передчуття всього,
що завтра може трапитися – що за чудові можливості!
Том Мертон
Погляд у майбутнє
Аналізуючи роздуми св. Ігнатія про духовний досвід за 12 березня 1544, відкриваємо постійну схему: св. Ігнатій дивиться назад, аби потім подивитися вперед. Усвідомивши досвід прожитого дня, Ігнатій отримує ясність щодо духовних виборів у майбутньому.
Роздумуючи про духовне спустошення, яке переживав цього дня після меси, він усвідомлює, що вимагав багато знаків і хотів, щоби йому їх дали в окресленому часі, або щодо кількості мес, які мав відслужити, що було би ради «його особистого задоволення», і бачить, у якому напрямку повинно йти його серце: «Щойно я відчув цю схильність і, з другого боку, бажання Бога, нашого Господа, то почав це помічати й робити зусилля, щоб зробити так, як подобається Богові, нашому Господові». Завдяки проникливій рефлексії над минулим досвідом св. Ігнатій може мудро вибрати духовну дорогу – згідно з Божою волею. Як пам’ятаємо, св. Ігнатій тоді помічає, що «помалу темрява почала від мене віддалятися, і почали котитися сльози».
Пізніше того самого дня до Ігнатія приходять нові думки: продовжити процес прийняття рішення, служити ще меси, аби подякувати Богові, відкласти закінчення цього процесу до вечора або знову сумніватися в слушності свого рішення про закінчення розпізнавання. Оскільки Ігнатій раніше вже роздумував над попереднім духовним досвідом і ясно ствердив, що слід закінчити цей процес, то однозначно відкидає ці спокуси. Відкидає кожне навіювання і залишається вірний світлу, яке отримав. Його розпізнання залишається непорушним, а в серці панує спокій.
Отож, якщо Ігнатій роздумує над попереднім духовним досвідом, то з думкою про майбутнє. Цей принцип зобов’язує в усій практиці іспиту сумління, яку нам пропонує автор Духовних Вправ.
——————————————————–
П’ятий крок іспиту сумління –
це молитва про духовний поступ.
———————————————————
Молячись першими чотирма кроками іспиту сумління, дивимося назад з перспективи даної хвилини (до прикладу, кінця дня) на духовний досвід прожитого дня. Ясніше бачимо дію Божої любові упродовж дня і помічаємо наші відповіді на події, які нам посилає. Тепер, під час п’ятого кроку, дивимося в майбутнє, думаючи про завтрашній день і переносячи світло попередніх кроків на те, що на нас чекає. У п’ятому пункті, як пише св. Ігнатій, «постановити собі, з Його ласки, виправитися» (ДВ 43).
Останній крок надає додаткового виміру і так багатій вже молитві іспиту сумління. До цього часу іспит сумління слугував рефлексії над прожитим днем. Тепер починає бути чудовим знаряддям майбутнього духовного зросту. П’ятий крок іспиту сумління – це молитва про духовний поступ.
Роздумуючи про завтрашній день, зазвичай маємо загальний образ того, що нас чекає. Переважно знаємо, де будемо, з ким будемо і чим будемо займатися. З попередніх кроків іспиту сумління ми вже винесли конкретне розуміння того, у який спосіб Божа любов кличе нас зростати. Під час п’ятого кроку зосереджуємося на конкретному усвідомленні завтрашнього дня, який сприймаємо таким, яким його сподіваємося і як хочемо відповісти на Божий заклик до розвитку: «з цією особою слід бути терпеливим; у цій ситуація потрібна витривалість і послідовність; у цій справі треба панувати над собою, якщо намагаюся бути справедливим по відношенню до всіх людей тощо»[1]. У такий спосіб, як і св. Ігнатій, постійно вчимося на власному досвіді, і наш досвід стає джерелом постійного духовного зросту. Тепер подам приклади, які допоможуть зрозуміти, як це виглядає на практиці.
Духовне зростання: день із Жанною
Жанна – одружена жінка, має троє малих дітей. Жінка віри, активна в своїй парафії. Подружжя міцне. Жанна має дві проблеми. Одна дитина має проблеми в школі, і Жанна з чоловіком не знають, як їй допомогти. Окрім того, на фірмі, де працює її чоловік, скоро будуть скорочення, і його робота під загрозою.
Кілька місяців тому знайома дала Жанні журнал, у якому публікують короткі роздуми до біблійних читань із меси на кожний день. Жанні ці роздуми сподобалися, передплатила цей журнал. Постійно його читає і вважає, що він їй допомагає. Якось вранці Жанна прочитала біблійні роздуми на сьогоднішній день. Євангеліє говорило про розмноження хлібів і риб (Мт. 14, 13-31), і Жанна знайшла в цьому втіху: Христос турбується про свій народ у потребі.
Після обіду Жанна їде забрати дітей зі школи. Приїхала завчасно. Чекає в машині й роздумує над тим, як турбується проблемами чоловіка й дитини. Згадує ранкові роздуми над Євангелієм, усвідомлює, що завдяки цим роздумам спокійніше ставиться до своїх проблем. Її серце підноситься до Господа, дякує Йому за дар сьогоднішнього читання і за короткий час цієї молитви.
Жанна бачить, що ця коротка рефлексія допомагає їй, і думає, як цю молитву продовжувати. Усвідомлює, що упродовж дня є багато таких хвилин очікування, які можна використати для подібних роздумів. Жанна вирішує використовувати їх, щоб ділитися з Ісусом пережитим досвідом і просити в Нього силу й світло. Коли діти виходять із школи, то вітає їх тепло, з глибоким спокоєм у серці.
Жанна молилася п’ятим кроком іспиту сумління просто й плідно. Дивилася назад, роздумуючи над сьогоднішнім пережитим досвідом, і завдяки цьому помітила, що може допомогти їй у майбутньому. Роздумуючи над тим, що вже сталося, краще зрозуміла вартість і сенс своїх щоденних роздумів і вирішила присвячувати їх короткій молитві іспиту сумління. Якщо витривало це робитиме й практикуватиме таку рефлексію постійно, то можна припустити, що отримає більше духовної користі.
Вибір зобов’язань: день із Кевіном
Кевін – диякон на останньому році навчання в семінарії. Любить Бога й щиро прагне духовно розвиватися. Вчиться добре і в навчанні випереджає своїх ровесників. Він дуже здібний, і тому його часто просять брати участь у різних справах у семінарії й на парафії, до якої його призначили дияконом. Він вважає це честю й охоче бере в цьому участь.
Кевін зазвичай виконує іспит сумління перед вечерею. Сьогодні, виконуючи іспит сумління, помічає, що останнім часом має проблеми з навчанням і у стосунках з іншими семінаристами. Знає, що він перевтомлений і що все, що робить, вимагає від нього більше зусиль і дає менше радості, ніж раніше. Кевін починає усвідомлювати, що багато обов’язків, які він на себе взяв, хоча самі по собі добрі, але заважають навчанню й щоденному життю в семінарії. Роздумує, чи добре робить, легко погоджуючись на всі пропозиції. Вирішує поговорити про це з духовним керівником і навчитися приймати рішення мудріше.
Кевін також молився п’ятим кроком іспиту сумління, отримавши при цьому духовну користь. Дивлячись назад, на минулий досвід, починає розуміти, що, маючи добрі наміри, переоцінив свої фізичні й емоційні можливості. Визнає, що якщо буде так продовжувати, то це принесе йому шкоду. Мудро вирішує поговорити про це з духовним керівником (ДВ 326). Можемо припустити, що завдяки цьому у майбутньому прийматиме кращі рішення.
Час замішання: день з Геленою
Гелена – черниця у віці п’ятдесят кілька років, працює в дієцезіяльному євангелізаційному осередку. Витривало молиться, її шанують у спільноті, вразлива до потреб інших людей. Кожного дня йде на роботу пішки і повертається міським транспортом. Три роки тому, коли Гелена почала працювати в євангелізаційному осередку, дійшла висновку, що час на роботу й з роботи використовуватиме на рефлексію і розмову з Господом про свої пережиття. Робила це регулярно. Ці моменти рефлексії допомогли їй краще зрозуміти любов, якою Бог обдаровує її упродовж дня, і стали важливою частиною щоденної молитви.
Три дні тому Гелена була у лікаря на рутинній перевірці. Завжди мала добре здоров’я, отож була зовсім неприготованою до того, що почула. Лікар знайшов у тілі пухлину і припустив, що вона може бути злоякісною. Відповідаючи на його запитання, Гелена згадала, що в її родині були випадки захворювання на рак. Лікар пояснив, що їй треба буде операція, назначив дату. Не міг її запевнити, що пухлина не злоякісна.
Наступного дня Гелена, як зазвичай, пішки пішла на роботу. Була пригнічена ситуацією і занепокоєна тим, що сталося. Само собі призналася, що боїться. По дорозі віддавала Господу всі свої страхи й неспокій. На роботі займалася щоденною працею. Ввечері, повертаючись автобусом додому, Гелена знову відкрила перед Богом своє серце, наповнене страхом, нездатне зрозуміти значення цієї зміни в житті.
Наступного дня вранці й ввечері Гелена ще раз відкрила Богові все, що лежало на серці. Неспокій і страх залишилися, але пригнічення зменшилося. Усвідомила присутність Бога, який її любить і супроводжуватиме в наступних тижнях.
Сьогодні Гелена знову йде на роботу пішки, роздумуючи перед Господом усе, що трапилося в її житті, і всі порухи серця. Усвідомлює, що тепер вона спокійніша, хоча страх не зник; починає розуміти, що спокій прийшов не від того, що минуло вже кілька днів. Коли лікар сказав їй про хворобу, то Гелена спочатку не знала, що і кому має розказати, звіритися, що хвора на рака. Коли вирішила відверто поговорити про це з співсестрами, то це їх зворушило, були занепокоєні, але тактовні – чого не сподівалася. Усвідомлення, що може розраховувати на їхнє зрозуміння й підтримку, додало їй сил. Дякує Богові за дар їхньої любові й вирішує надалі відкрито ділитися з ними інформацією про перебіг лікування. Підтримка з їхнього боку спонукає Гелену подзвонити до свого духовного керівника і попросити про частіші зустрічі в наступні тижні.
По дорозі на роботу Гелена також розмірковує про свою молитву в останні дні. Завжди молилася вранці. Але останні два дні були особливими. Під час ранкової молитва плакала і по-новому переживала люблячу присутність Господа. У той час, коли інші дивуються, що Гелена в стані вести нормальне життя і працювати, коли наближається день операції, вона знає, що найбільше сили може черпати з Бога, любов якого відчуває на молитві. Розуміє, що цими днями найважливішою справою для неї буде молитва. Вирішує поговорити з духовним керівником про те, як молитися у цих важких обставинах. Прийшовши на роботу, Гелена відчуває, що її серце наповнює спокій і довіра, які сильніші від страху, який переживає. Знає, що Бог її любить і буде на її стороні – під час операції й у всьому, що буде потім.
Гелена молиться іспитом сумління під час великого замішання і внутрішнього неспокою, щораз сильніше переживаючи присутність Бога в своїй кризі. Практика п’ятого кроку іспиту сумління у її випадку стає спасенною. Дивлячись назад на досвід останніх двох днів, Гелена вже здатна розпочати плідні духовні дії в наступних днях. Можемо сподіватися, що молячись іспитом сумління вранці й увечері, зростатиме в духовній мудрості, а її серце наповнить тривкий спокій.
У кожній з цих різних ситуацій, як і у випадку інших обставин, які можна тут привести, особи, досвід яких тут описано, завдяки молитовній рефлексії над минулим духовним досвідом зрозуміли, що слід робити в майбутньому. Важливість п’ятого кроку для духовного зростання очевидна.
Практика п’ятого кроку: віднова
П’ятий крок природно постає з попередніх кроків іспиту сумління і додає до них нову якість. Порада св. Ігнатія проста: дозвольмо, щоб минуле (від першого по четвертий кроки) кинуло світло на майбутнє (п’ятий крок). П’ятий крок дає нам інтуїцію любові, яка щоденно стремить до духовного зросту; у такий спосіб св. Ігнатій відповідає на тугу за духовним розвитком, яка непокоїть серця, які шукають Бога. Останній етап іспиту сумління – це місце на креативність у Бозі.
Як і попередні кроки, п’ятий крок зумовлює як ініціативу людини («постанова поправи»), так і дію Бога («з Божою благодаттю»). Яка духовна ініціатива найкраще веде до зросту? Що конкретно ми повинні зробити, готуючись до наступного дня? Як робити мудрі вибори, маючи перед собою стільки можливостей? Чи зможемо конкретно пережити віднову, до якої прямуємо? У п’ятому пункті, як і під час усього іспиту сумління, надіємося на багатство Божої благодаті. Довіряючи їй, віримо, як св. Павло, що «можемо все» (Фил. 4, 13). Тут ще раз виразно бачимо реляційний характер іспиту сумління – людина і Бог співдіють, стають партнерами зв’язку любові. Молячись п’ятим кроком, просимо про благодать ясно побачити, що слід робити згідно з Божою волею і про благодать плідно діяти наступного дня.
Часто п’ятий крок – хоча не завжди – стосуватиметься позірно малих виборів, настільки «малих», що інші можуть їх не помітити. Прикладом таких позірно малих виборів є рішення Жанни знайти час на коротку рефлексію, рішення Кевіна задуматися над кількістю прийнятих обов’язків, рішення Гелени змінити молитву в новій ситуації. Але більша частина нашого життя, також і духовного, проходить саме через такі «малі» події: тисячі виборів і дій, які формують кожний день і все життя. П’ятий крок своїм способом сприяє духовному поступу через багато таких «малих» подій, які вирішальні для нашого духовного життя.
Досвід показує, що витривале практикування п’ятого кроку дуже корисне для духовного розвитку. Завдяки ньому відкриваємо, куди Бог веде нас у мінливих обставинах життя і формує наші стосунки з іншими людьми. У такій молитві знаходимо голос Бога, який кличе нас до нових обов’язків. Завдяки п’ятому крокові починаємо розуміти сенс нових ситуацій – змін стану здоров’я, родинної чи професійної ситуації. Практикуючи його, зростаємо, змагаючись зі складними проблемами життя зі щораз більшим спокоєм і впевненістю; відкриваємо, що Бог сьогодні є для нас тим, ким Він колись був для свого мандруючого народу, коли він його в «хмарі» й «вогняному стовпі» (Вих. 13, 22), що є Богом, який вірно йде разом із нами, ведучи нас щораз інакше до сповнення обітниці, якою є наша надія.
[1] Див. David Townsend, S.J., “Finding God in a Busy Day”, Review for Religious 50 (1991): 59, ця стаття надихнула цей параграф.
