Товариство Ісуса (українська абревіатура ТІ, англ. SJ/ The Society of Jesus) – це чернечий орден Католицької Церкви, знаний також як орден єзуїтів, був заснований баском Ігнатієм Лойолою (1491-1556) і затверджений Папою Павлом ІІІ у 1540 р. Розвиток Товариства був надзвичайно динамічним, значно збагативши Церкву. Вже на Тридентському соборі (16 ст.) єзуїти проявили себе як видатні діячі.
Від самого початку єзуїти усвідомлювали важливість роботи з молоддю і засновували все нові й нові школи, які відповідали високим стандартам свого часу. Мережа їхніх закладів охоплювала не лише Європу, а й інші континенти. Перший товариш святого Ігнатія, святий Франциск Ксаверій, став символом місіонерства. Щоб здобути прихильність інших народів, єзуїти намагалися вразити їх своїми математичними та астрономічними знаннями, які особливо цінувалися в Китаї. Прикладами є Ян Миколай Смогулецький, який познайомив китайців з системою Коперника і логарифмами, та Ян Адам Шалль фон Белл, уродженець міста Ниса в Сілезії, президент Імператорської математичної академії в Пекіні в 1645 році. Жваву місіонерську діяльність розгорнули єзуїти в Латинській Америці. Вони працювали серед чорношкірих рабів, як, наприклад, Пітер Клавер, який став рабом рабів і героїчно служив негритянським братам, заступаючись за них.
Значну славу Товариству принесла Республіка Гуарані (16 ст.) в Південній Америці, перша і єдина країна, яка втілила в життя ідеал: “Від кожного за здібностями, кожному за потребами”.
Розповсюдившись по всьому світу, єзуїти залишили свій слід у галузі лінгвістики, розробляючи граматики для потреб місіонерів, зокрема японської, китайської та санскритської мов. Єзуїт Лоуренс Гервасій Пандуро, наприклад, проаналізував 307 малайських діалектів і склав 40 граматик, поклавши початок порівняльній граматиці. Орден дав науковців у всіх галузях знань, великих богословів, докторів Церкви (Петро Канізе і Роберт Беллармін), 44 святих і 137 блаженних. Не останню роль відіграли єзуїти в Польщі. Привезені до Бранево кардиналом Станіславом Гозієм у 1564 році, вони відкрили тут першу в країні семінарію. Подальший розвиток інституцій відбувався швидко. Єзуїти засновували школи в центрах політичного та культурного життя. Понад 60 єзуїтських колегіумів, увінчаних Віленською академією, становили більшу частину вищої та середньої освіти в Польщі у 17-18 століттях.
Єзуїти підняли на вищий рівень не лише богословські науки, але й світські знання. Кароль Малаперт і Марцін Почобут збагатили астрономічні знання своїми дослідженнями; Міхал Бойм намалював карти Китаю, які цінуються і сьогодні; Гжегож Кнапський і Кароль Ширвід зробили внесок у мовознавство своїми словниками; Мацей Сарбєвський був не лише відомим поетом, який писав латиною, але й заклав основи теорії літератури; Бартоломей Вонсовський і Станіслав Сольський започаткували польську архітектурну літературу; математик Адам Коханський (1631-1700) був у великій пошані у найвидатніших вчених Європи того часу (включаючи Готфріда Лейбніца та Анастазі Кірхера), з якими він підтримував наукове листування.
У 1773 році Папа Климент XIV під тиском ворожого до Церкви і Товариства двору Бурбонів розпустив орден. Касаційний декрет, однак, не був оприлюднений на землях, приєднаних до Російської імперії в результаті першого поділу Польщі, і там Орден продовжував свою діяльність аж до його відновлення в 1814 році. Товариство Ісуса продовжує безперервно діяти донині, наближаючи людей до того способу життя, який описав святий Ігнатій: «Заради більшої слави Божої».
13 березня 2013 року аргентинський єзуїт Хорхе Маріо Бергольйо ТІ, був обраний першим Папою-єзуїтом, прийнявши ім’я Франциск.
