17 матерів, 19 дітей і тиша серця серед дитячого галасу
З 24 травня по 1 червня 2025 року в монастирі отців Василіян у Брюховичах, що біля Львова, відбулися Ігнатіянські духовні вправи для матерів з України. Участь у восьмиденних реколекціях взяли 17 жінок, більшість із яких — багатодітні матері. Разом із ними були й найменші — 19 дітей, серед яких Терезці було лише три тижні. Дві матері перебували на пізніх термінах вагітності, одна з них уже народила після реколекцій. Реколекції відбулися під духовним проводом о. Михайла Станчишина ТІ.
Ці жінки стали живим свідченням глибокої місійності — готовності «бути з Ним» (Мр. 3, 14) навіть у складних обставинах війни, материнства й щоденних викликів. Їхня участь — це не просто духовна практика, а відкрите серце до Бога.
Молитва між плачем і усмішками
Слухати Бога, коли довкола дзвенять дитячі голоси, — непросто. Але навіть серед цього «галасу життя» матері змогли зануритися у тишу серця. Їхня присутність — це свідчення того, що живе прагнення Бога не залежить від зовнішніх умов. Ці реколекції стали справжнім «бенкетом для більшої Його слави», як висловився один зі священиків-духовників.
У цій дійсності Христа було більше, ніж у цілковитій тиші. Духовні вправи з дітьми — це 300% відчуття Божої присутності. Адже справжня аскеза — це молитися, коли на руках двоє дітей. Це — любов, випробувана дією.
Свідчення незламної віри
Ці матері не просто виховують дітей — вони формують майбутніх пастирів, які, можливо, колись підуть дорогою жертовності й служіння, як митрополит Андрей Шептицький чи кардинал Йосиф Сліпий. Їхня віра — це духовна незламність, яка так само важлива, як і незламність на передовій.
Реколекції стали місцем іспиту сумління — перед Христом Розп’ятим, як закликає святий Ігнатій Лойола:
Що я зробив для Христа? Що роблю для Нього? Що маю зробити?
Цей іспит пройшли не тільки матері, а й кожен, хто мав благословенну нагоду послужити їм.
Подяки та духовна спадщина
Особливу подяку висловлено сестрі Марті Воловець — за її плідну участь і духовну підтримку, а також отцю Артемію Новіцькому, ЧСВВ, який відкрив двері монастиря для цих незламних матерів. Подяка також усім братам Василіянам, які служили з гідністю, теплою турботою та великою любов’ю — наче княгиням та їхнім дітям.
Усі покликані до реколекцій — навіть ті, хто вдома молиться за учасників. У цьому винограднику Господньому мені велике щастя щоразу служити, — ділиться о. Михайло Станчишин ТІ.
