6–9 листопада 2024 року відбувся візит Генерала Товариства Ісуса о. Артуро Соси ТІ в Україну. Головною метою візиту стало відкриття і освячення «Простору надії» (Space of Hope), Єзуїтського центру духовного і психічного здоров’я, діалогу і комунікації у Чернівцях. Цей візит став першою такою подією в історії. Генерала супроводжували його асистенти, зокрема о. Томаш Кот ТІ та о. Дуглас Маркуйєр ТІ, а також представники місії і Єзуїтської Служби Біженців (JRS) з Європи.

Візит розпочався у Чернівцях, де 8 листопада відбулося освячення «Простору надії» (Space of Hope), метою якого є допомога і підтримка осіб, постраждалих від війни. Святу Месу з нагоди відкриття центру очолив архієпископ Мечислав Мокшицький. На Святій Месі були присутні єзуїти з України, Польщі та інших країн. У своїй проповіді архієпископ нагадав, що надія є одним з імен Бога. Після Меси відбулося освячення Центру. Під час своєї промови о. Артуро Соса ТІ торкнувся важкої ситуації українців у контексті триваючої війни. Він також висловив подяку всім, хто долучився до підготовки і роботи центру (текст усієї промови нижче). В урочистостях взяли участь представники місцевої влади.

Директором новоствореного Центру став о. Норберт Фреєк ТІ. Отець Олексій Бредєлєв, Настоятель української місії Товариства Ісусового, очолив місцеву Парафію Пресвятого Серця Ісуса та обійняв посаду заступника директора Центру.

У суботу, 9 листопада, о. Генерал разом зі співбратами вирушив до Львова. Візит розпочався символічною посадкою «дерева надії» у саду єзуїтів, яке має бути символом життя і надії. Опісля єзуїти відвідали Личаківське кладовище, де вшанували пам’ять українських воїнів, загиблих від початку російської агресії.

Візит до львівської резиденції JRS, що є прихистком для біженців, дав можливість ближче ознайомитися з діяльністю цієї організації, яка з 2008 року підтримує постраждалих від конфліктів. JRS утримує будинки для матерів з дітьми та допомагає біженцям з інтеграцією. Відвідувачі також мали можливість побачити виставку і благодійний аукціон робіт дітей з осередків JRS, кошти з якого було спрямовано на реабілітацію наймолодших.

Візит завершився літургією у візантійському обряді та братерською зустріччю, на якій ділилися вдячністю та надією на мир.

Більше (польською мовою): jezuici.pl

Промова Генерала о. Артуро Соси ТІ з нагоди відкриття “Центру Надії”

Ваша Екселенціє,
Преподобні Єпископи,
Шановні представники цивільної влади,
Дорогі гості,
Любі співбрати,

Ток хочу висловити щиру подяку за запрошення на відкриття єзуїтського Центру духовного і психічного здоров’я, діалогу і комунікації «Простір надії» (Space of Hope). Я вітаю цю нову ініціативу з великими сподіваннями і вдячний моїм співбратам за її створення.

Коли в лютому 2022 року, загострюючи війну, яка тривала з 2014-го, росія розпочала широкомасштабну агресію проти України, для багатьох людей у вашій країні почався дуже важкий період. Це стосується не лише тих, хто взяв на себе обов’язок захищати свою батьківщину від несправедливої та жорстокої агресії, часто ціною власного життя. Це також стосується багатьох цивільних, зокрема дітей і жінок, яких змусили залишити свої домівки та міста, шукаючи притулку навіть за межами своєї країни.

Усвідомивши величезність страждань мільйонів українців, Товариство Ісуса, завжди прагнучи йти з бідними, слабкими і відкинутими, мусило якомога швидше відповісти на цю ситуацію належною допомогою.

Завдяки зусиллям багатьох моїх співбратів, а особливо Єзуїтської служби біженців в Європі та численних партнерів цієї місії, вдалося в короткі терміни надати скоординовану допомогу, завдяки якій як в Україні, так і в сусідніх країнах — Польщі, Словаччині, Угорщині та Румунії, а також у більш віддалених — понад 100 000 осіб отримали підтримку та допомогу. Їм було забезпечено притулок, підтримку в освіті, інтеграцію в нове середовище, медичну допомогу чи юридичну підтримку. В Україні свої двері для біженців відкрили Центр Єзуїтської служби біженців у Львові та Реколекційний дім у Хмельницькому.

З часом ставало все більш очевидно, що, окрім негайної допомоги в екстрених ситуаціях, необхідна також довготривала допомога, аби зцілювати ті рани, які на перший погляд непомітні, але які ця війна завдала і, на жаль, продовжує завдавати багатьом людям.

Саме такою є мета Центру в Чернівцях, який ми зараз відкриваємо.

Назва «Простір надії» передає сутність місії центру: він покликаний бути місцем надії на тлі війни, яка приносить смерть, руйнування, загрозу суверенітету нації, залишає розбиті сім’ї, фізичні та психологічні травми, сум, гнів і часто ненависть до агресора.

Це Центр психологічної підтримки для жертв цієї війни, щоб вони змогли впоратися зі своїми емоціями та різноманітними травмами; це місце підтримки для тих, хто втратив близьких, хто пережив пекло фронту і бойових дій, щоб вони могли максимально відновитися і дивитися в майбутнє з надією.

Важливою складовою роботи Центру буде духовна допомога, щоб ті, хто зіткнувся зі злом війни, яке принесло їм величезні страждання, не піддалися йому, отримуючи силу від Бога.

Цей Центр має стати простором для діалогу, підтримуючи всі зусилля для досягнення справедливого миру, що зрештою приведе до примирення.

Нарешті, цей Центр має бути також місцем комунікації, місцем для зустрічей, розмов і донесення правди про війну та її руйнівні наслідки для людства.

Одним словом, місія цього Центру, як і всього Товариства Ісуса, полягає у проголошенні віри в Христа, розп’ятого і воскреслого, в якому Бог бажав примирити усе.

Інші осередки Товариства Україні — парафія тут, чи парафія в Хмельницькому зі своїм Реколекційним домом, Єзуїтська служба біженців у Львові, всі формаційні та реколекційні заходи, чи підготовка військових капеланів — особливо в умовах цієї війни — завжди мають бути вірними зобов’язанню віри, яке виражається у ділах справедливості і прагненні до примирення в Христі.

Хочу скористатися цією нагодою, щоб подякувати всім моїм співбратам, які від початку цієї війни щедро надавали допомогу, несли надію і зміцнення у вірі людям, яким вони служать.

Я не можу перерахувати всі ваші зусилля та ініціативи. Однак хочу згадати один факт, який дуже мене вразив, як і багатьох інших. У перші місяці цієї широкомасштабної агресії отець Михайло Станчишин добровільно виконував духовне служіння для тих, хто не міг покинути зони важких боїв у Харківській області. Хоча для цього потрібна видатна людська мужність, те, що нас справді надихає, — це наслідування Христа, який перейнявся долею покинутих, ставши пастирем для овець без пастиря.

Знаю, що мій співбрат не є винятком. Знаю, що в Україні є багато людей з рішучим серцем перед обличчям війни та з сильною вірою, здатною перемогти зло добром у Христі.

Нехай ця віра, сила якої — Христос, смиренний і воскреслий, стане натхненням для діяльності центру «Простір надії».

Нехай Він Сам благословить вас у цьому зусиллі, в якому все Товариство Ісуса об’єднується з вами.

«Простір надії», Єзуїтський центру духовного і психічного здоров’я, діалогу і комунікації оголошую відкритим.