https://www.vatican.va/content/benedict-xv/it/apost_exhortations/documents/hf_ben-xv_exh_19150728_fummo-chiamati.html

ALLORCHÉ FUMMO CHIAMATI*

переклав о. Олег Кривобочок ТІ

неофіційний переклад для особистого вжитку

БЕНЕДИКТ XV

АПОСТОЛЬСЬКА АДГОРТАЦІЯ

КОЛИ МИ БУЛИ ПОКЛИКАНІ

До воюючих народів і їхніх правителів

Коли Ми були покликані, хоча без жодних заслуг, стати на Апостольському Престолі наступником лагідного Понтифіка Пія Х, святе і благословенне життя якого було вкорочене болем братовбивчої війни, яка спалахнула в Європі, то Ми також, звернувши трепетний погляд на закривавлені поля битв, відчули муку батька, який бачить свій дім зруйнованим і спустошеним страшною бурею. І, думаючи з невимовним співчуттям про наших молодих синів, яких смерть косила тисячами, Ми прийняли в своєму серці, розширеному любов’ю Христа, усю скорботу матерів і передчасно овдовілих жінок, і весь безутішний плач дітей, яких рано позбавили батьківської опіки. Ми, розділяючи тривожний страх незліченних родин і добре розуміючи доручені Нам обов’язки влади і довірену у такі сумні дні велику місію миру й любові, рішуче постановили присвятити Нашу працю і всю Нашу владу примиренню воюючих народів, і дали обітницю Божественному Спасителеві, Який хотів ціною Своєї Крові зробити всіх людей братами.
І Наші перші слова як Верховного Пастиря душ були звернені до Народів і їхніх Правителів. Але Нашу пораду, чуйну і наполегливу – як батька й товариша, – не вислухали! Наш біль збільшився, але мета не ослабла; Ми з повною довірою звернулися до Всемогутнього, який тримає в своїх руках серця підданих і царів, благаючи Його зупинити велике лихо. Ми хотіли, щоби до Нашої ревної та смиренної молитви приєдналися усі вірні; а щоби вона була більш ефективною, подбали, щоби вона супроводжувалася ділами християнської покути. Але сьогодні, у сумну річницю вибуху цього страшного конфлікту, чим палкіше Наше серце прагне закінчення війни, тим голосніше Наше батьківське волання про мир. Нехай це волання, долаючи страшний гуркіт гармат, дійде до Народів, які зараз воюють, і до їхніх Правителів, схиляючи одних і других до м’якших і спокійніших рішень!
В ім’я Пресвятого Бога, в ім’я нашого небесного Отця і Господа, ради благословенної Крові Ісуса – ціни відкуплення людини – Ми благаємо вас, поставлених Божим Провидінням правити воюючими народами, врешті припинити цю жахливу бійню, яка вже рік ганьбить Європу. На землі й на морях проливається кров братів! Найкрасивіші частини Європи, цього земного саду, всіяні трупами і руїнами, а там, де кипіла праця в майстернях і на полях, тепер страшно гримлять гармати і з нищівною люттю не жаліють ні сіл, ні міст, а всюди несуть бійню і смерть. Ви, які несете перед Богом і перед людьми величезну відповідальність за мир і за війну, послухайте Нашу молитву, послухайте батьківський голос Намісника Вічного і Найвищого Судді, перед яким вам доведеться дати звіт про свої публічні й індивідуальні діла.
Великі багатства, якими Бог-Творець наділив підвладні вам землі, дають вам можливість продовжувати війну, але якою ціною? Нехай скажуть тисячі молодих юнаків, які щодня гинуть на полях битв, нехай скажуть руїни багатьох міст і сіл, нехай скажуть тисячі пам’ятників, побудовані благочестям і генієм предків. І чи ці гіркі сльози, тихо пролиті в стінах домівок чи на сходах благаючих вівтарів, не говорять, що ціна цієї довготривалої війни занадто висока?
І нехай ніхто не говорить, що великий конфлікт не можна вирішити без застосування зброї. Відмовтеся від бажання взаємного знищення, подумайте добре, що народи не вмирають, а, пригнічені й поневолені, з болем несуть накладене на них ярмо, готуючись до реваншу і передаючи з покоління в покоління сумну спадщину ненависті й помсти.
Чому би зараз зі спокійним розумом не подумати про справедливі права й прагнення народів? Чому зі щирим бажанням не розпочати безпосередньо чи посередньо обмін думками, беручи до уваги, наскільки можливо, ці права і прагнення, і так покласти край цій страшній війні – як це робилося в інших ситуаціях? Благословенний той, хто перший підніме оливну гілку і простягне ворогу правицю, пропонуючи розумні умови миру. Рівновага у світі, добробут та забезпечений спокій націй ґрунтуються на взаємній доброзичливості та повазі до прав і гідності інших набагато більше, ніж на багатьох озброєних людях у кільці грізних фортець.
Це волання миру голосно виходить із Нашого серця у цей скорботний день; і Ми запрошуємо друзів миру в усьому світі допомогти Нам пришвидшити закінчення війни, яка за рік перетворила Європу на велике поле битви. Нехай милосердний Ісус через заступництво Своєї Скорботної Матері нарешті вчинить, щоб після цієї жахливої бурі настав спокійний і світлий світанок миру – образ Його Божественного Лику! Нехай скоро залунають гімни вдячності до Всевишнього, Дателя усякого добра, за примирення воюючих держав; нехай народи, зв’язані узами любові, повернуться до суперництва в науках, мистецтві, промисловості, і, відновивши царювання законності, вирішуватимуть свої розбіжності не вістрям шабель, а чесними й справедливими аргументами, вивченими з належним спокоєм і вдумливістю. Це буде найпрекрасніша і найславніша перемога!
Зі щирою вірою, що ці бажані плоди незабаром проростуть на дереві миру, щоб утішити весь світ, Ми уділяємо Апостольське Благословення тим, які належать до ввіреної Нам містичної вівчарні, і тим, які ще не належать до Римської Церкви, молячись, щоб Господь об’єднав їх з Нами узами досконалої любові.

Рим, Ватикан, 28 липня 1915.

БЕНЕДИКТ XV
________________________________________
*AAS 7 (1915) p.365-368.