https://www.vatican.va/content/francesco/es/apost_constitutions/documents/20220319-costituzione-ap-praedicate-evangelium.html

 

PRAEDICATE EVANGELIUM

 

переклав о. О. Кривобочок ТІ

неофіційний переклад для особистого вжитку

 

Папа Франциск

 

АПОСТОЛЬСЬКА КОНСТИТУЦІЯ

 

ПРОПОВІДУЙТЕ ЄВАНГЕЛІЮ

 

ПРО РИМСЬКУ КУРІЮ

І ЇЇ СЛУЖІННЯ ЦЕРКВІ В СВІТІ

 

 

ЗМІСТ

 

I. Передмова

Місіонерське навернення Церкви

Церква – таїна сопричастя

Служіння примату і Колегія Єпископів

Служіння Римської Курії

Кожний християнин – учень-місіонер

Значення реформи

ІІ. Принципи та критерії служіння Римської Курії

Поняття Римської Курії

Душпастирський характер діяльності Курії

Принципи діяльності Римської Курії

Структура Римської Курії

Повноваження та процедури куріальних відомств

Зустрічі керівників куріальних відомств

Служіння Римської Курії локальним Церквам

Візити ad limina Apostolorum

Регламент

ІІІ. Загальні норми (arts. 1 – 43)

IV. Державний Секретаріат (arts. 44 – 52)

Відділ загальних справ

Відділ з питань зв’язків з державами та міжнародними організаціями

Відділ у справах дипломатичного персоналу Святого Престолу

V. Дикастерії

Дикастерій у справах євангелізації (arts. 53 – 68)

Дикастерій Віровчення (arts. 69 – 78)

Дикастерій у справах харитативного служіння (arts. 79 – 81)

Дикастерій для Східних Церков (arts. 82 – 87)

Дикастерій Божественного культу і дисципліни Святих Таїнств (arts. 88 – 97)

Дикастерій у справах визнання святих (arts. 98 – 102)

Дикастерій у справах єпископів (arts. 103 – 112)

Дикастерій у справах духовенства (arts. 113 – 120)

Дикастерій у справах інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя (arts. 121 – 127)

Дикастерій у справах мирян, сім’ї і захисту життя (arts. 128 – 141)

Дикастерій сприяння єдності між християнами (arts. 142 – 146)

Дикастерій у справах міжрелігійного діалогу (arts. 147 – 152)

Дикастерій у справах культури і освіти (arts. 153 – 162)

Дикастерій сприяння інтегральному людському розвитку (arts. 163 – 174)

Дикастерій з інтерпретації законодавчих текстів (arts. 175 – 182)

Дикастерій у справах комунікації (arts. 183 – 188)

VI. Органи судочинства

Органи судочинства (art. 189)

Апостольська Пенітенціарія (arts. 190 – 193)

Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури (arts. 194 – 199)

……..Трибунал Римської Роти (arts. 200 – 204)

VII. Фінансові структури

……..Рада з економічних питань (arts. 205 – 211)

……..Секретаріат у справах економіки (arts. 212 – 218)

……..Адміністрація майна Святого Престолу (arts. 219 – 221)

……..Офіс Генерального Аудитора (arts. 222 – 224)

……..Комісія у справах зарезервованих питань (arts. 225 – 226)

……..Комітет з питань інвестицій (art. 227)

VIII. Офіси

……..Префектура Папського Дому (arts. 228 – 230)

……..Служба Папських літургійних церемоній (arts. 231 – 234)

……..Камерленго Святої Римської Церкви (art. 235 – 237)

IX. Юристи (arts. 238 – 240)

Список юристів Римської Курії

Корпус юристів Святого Престолу

X. Інституції, пов’язані зі Святим Престолом (arts. 241 – 249)

XI. Перехідна норма (art. 250)

 

 

I. ПЕРЕДМОВА

 

  1. Проповідуйте Євангелію (див. Мр. 16, 15; Мт. 10, 7-8) – це завдання Господь Ісус довірив своїм учням. Це завдання «є першим служінням, яке Церква може виконати щодо кожної людини й усього людства в сучасному світі»[1]. Вона до цього покликана: проголошувати Євангеліє Божого Сина, Господа Христа, і заохочувати всі народи слухати й увірувати (див. Рим. 1, 1-5; Гал. 3, 5). Церква виконує своє завдання передовсім тоді, коли словом і ділом свідчить про милосердя, яке сама отримала безкоштовно. Наш Господь і Учитель дав цьому приклад, коли вмив ноги учням і сказав, що вони будуть щасливі, якщо чинитимуть так само (див. Йо. 13, 14-17). У такий спосіб «спільнота євангелізаторів приєднується до щоденного життя інших ділами і жестами, скорочує відстань, похиляється аж до приниження – якщо є така необхідність – і приймає людське життя, торкаючи терпляче тіло Христа в людях»[2]. Отож, Божий Люд виконує заповідь Господа проголошувати Євангеліє та опікуватися найслабшими, хворими та стражденними братами й сестрами.

 

Місіонерське навернення Церкви

 

  1. Мета «місіонерського навернення» Церкви[3] – відновити Церкву на образ місії любові Христа. Отож, Його учні й учениці покликані бути «світлом світу» (Мт. 5, 14). У такий спосіб Церква відображає спасенну любов Христа – Світла світу (див. Йо. 8, 12). Вона сама стає більш сяючою, коли несе людям надприродний дар віри, світло, «що веде нас у часі» та служить Євангелію, щоби це світло «збільшувалося, освічувало теперішність і стало зіркою, яка показує горизонт нашої дороги в часах, коли людина особливо потребує світла»[4].
  2. Реформа Римської Курії вписується у місіонерську природу Церкви. Так було в часи, коли прагнення реформ відчували дуже гостро, як у XVI ст., коли Сикст V (1588) видав Апостольську Конституцію Immensa aeterni Dei, і в XX ст., коли Пій X (1908) видав Апостольську Конституцію Sapienti Consilio. Після ІІ Ватиканського Собору Павло VI на виразне бажання Отців Собору[5] Апостольською Конституцією Regimini Ecclesiae universae (1967) ввів у життя реформу Курії. Пізніше Йоан Павло ІІ оприлюднив Апостольську Конституцію Pastor bonus (1988) для сприяння сопричастю в усьому організмі Церкви.

Продовжуючи ці дві недавні реформи і дякуючи за великодушне і компетентне служіння багатьох працівників Курії в останні роки Римському Понтифіку та Вселенській Церкві, ця нова Апостольська Конституція пропонується для кращого узгодження актуального служіння Курії з дорогою євангелізації, якою Церква йде в сучасному світі.

 

Церква – таїна сопричастя

 

  1. Для реформи Римської Курії важливо брати до уваги і цінити інший аспект таїни Церкви: її місія так тісно з’єднана з сопричастям, що можна сказати, що її мета: «Щоб усі люди пізнали і пережили “нове” єднання: воно увійшло до світової історії через Сина Божого, котрий став чоловіком»[6].

Це життя сопричастям надає Церкві синодальний характер, вона стає Церквою взаємного слухання, «в якій кожний може чогось навчитися. Вірний Люд, Колегія Єпископів, Єпископ Рима: одні слухають інших і всі вслухаються в Святого Духа, «Духа істини» (Йо. 14, 17), щоби пізнати, що Він «говорить Церквам» (Одк. 2, 7)[7]. Цю синодальність Церкви розуміємо як «“спільну подорож” Божої вівчарні шляхами історії назустріч Христу Спасителю»[8]. Це місія Церкви, сопричастя ради місії, яке само є місійним.

Оновлення Церкви та Римської Курії повинно відображати цю фундаментальну взаємність, щоб спільнота вірян могла наблизитися, наскільки це можливо, до досвіду місіонерського сопричастя, яке переживали апостоли з Господом під час Його земного життя (див. Мр. 3, 14), а після П’ятидесятниці, під дією Святого Духа, переживала перша спільнота в Єрусалимі (див. Ді. 2, 42).

 

Служіння примату і Колегія Єпископів

 

  1. Серед дарів Святого Духа для служіння людям виділяються апостоли, яких Господь вибрав і встановив як постійну «групу» на чолі з Петром[9]. Цим апостолам Він доручив місію, яка триватиме до кінця світу. З цією метою вони встановили наступників[10], щоби, як Петро та інші апостоли з волі Господа заснували апостольську Колегію, так і сьогодні в Церкві, ієрархічно організованій спільноті[11], Римський Понтифік, наступник Петра і єпископи, наступники апостолів, були об’єднані в одне єпископське тіло, до якого єпископи належать в силу сакраментального рукопокладення і через ієрархічне сопричастя з главою Колегії та її членами, тобто з самою Колегією[12].
  2. ІІ Ватиканський Собор навчає: «Колегіальне єднання виявляється також у стосунках кожного єпископа з партикулярними Церквами та вселенською Церквою. Римський Архиєрей, як наступник Петра, є постійним і видимим началом та основою єдності – як єпископів, так і множества вірних. А кожний з єпископів є видимим началом та основою єдності у своїх партикулярних Церквах, які сформовано на образ вселенської Церкви і в яких перебуває та з яких складається одна й єдина вселенська (catholica) Церква. Тому єпископи представляють кожен свою Церкву, а всі разом з Папою – всю Церкву в сув’язі миру, любові та єдності»[13].
  3. Важливо наголосити, що завдяки Божому Провидінню з бігом часу апостоли та їхні наступники засновували різні Церкви у різних місцях, які об’єднувалися в різні групи, особливо древні патріарші Церкви. Створення Конференцій Єпископів в Латинській Церкві – це недавня форма, в якій communio Episcoporum виражається в служінні communio Ecclesiarum, основаному на communio fidelium. Отже, без шкоди для влади єпископа як пастиря довіреної йому локальної Церкви, Конференції Єпископів, включаючи їхні регіональні та континентальні об’єднання, разом з відповідними ієрархічними структурами Східних Церков, сьогодні конституюють один із найважливіших засобів вираження та служіння церковному сопричастю в різних регіонах, разом із Римським Понтифіком, гарантом єдності віри та сопричастя[14].

 

Служіння Римської Курії

 

  1. Римська Курія служить Папі, який, як наступник Петра, є постійним і видимим началом та основою єдності – як єпископів, так і множества вірних[15]. В силу цього зв’язку діяльність Римської Курії також органічно поєднана з Колегією Єпископів, з кожним єпископом, з Конференціями Єпископів і з їхніми регіональними та континентальними об’єднаннями, з ієрархічними структурами Східних Церков, які мають велике душпастирське значення та виражають емоційне та ефективне сопричастя між єпископами. Римська Курія не стоїть між Папою і єпископами, а служить обом у формі, властивій їхній природі.
  2. Увага, яку нинішня Апостольська Конституція приділяє Конференціям Єпископів і, відповідно, ієрархічним структурам Східних Церков, має на меті збільшити їхнє значення[16], але не для того, щоб вони виконували посередницьку роль між Римським Понтифіком і єпископами, а щоб були у їхньому повному розпорядженні. Повноваження, які їм надаються цими нормами, виражають колегіальний вимір єпископського служіння і, опосередковано, зміцнюють церковне сопричастя[17], наповнюючи змістом спільне виконання деяких душпастирських функцій для добра вірних їхніх народів або певних територій[18].

 

Кожний християнин – учень-місіонер

 

  1. Папа, єпископи та інші рукопокладені служителі – не єдині євангелізатори в Церкві. Вони знають, «що Христос поставив їх не для того, щоб вони покладали тільки на себе всю спасительну місію Церкви у світі»[19]. Кожний християнин в силу Хрещення є учнем-місіонером «у тій мірі, в якій зустрівся з любов’ю Бога в Ісусі Христі»[20]. Цього не можна ігнорувати під час оновлення Курії, реформа якої повинна брати до уваги участь мирян, навіть на керівних і відповідальних посадах. Їхня присутність та участь також суттєва, бо вони співпрацюють для добра всієї Церкви[21] і, з огляду на їхнє сімейне життя, знання суспільних стосунків і віру, яка веде їх до відкриття Божих доріг у світі, вони можуть зробити вагомий внесок, особливо коли йдеться про підтримку сім’ї та пошану до цінності життя й створіння, про Євангеліє як закваску дочасної дійсності, про розпізнавання знаків часу.

 

Значення реформи

 

  1. Римську Курію можна по-справжньому реформувати тільки тоді, коли почнеться внутрішня реформа, завдяки якій ми зробимо нашу «парадигму духовності Собору», виражену у «стародавній історії про доброго самарянина»[22], особи, яка звертає зі своєї дороги і наближається до напівмертвої людини, яка не з його народу і яку він навіть не знає. Тут йдеться про духовність, джерелом якої є любов Бога, який перший нас полюбив, коли ми ще були вбогими і грішними, і який нагадує, що наш обов’язок – служити братам як Христос, особливо найбільш потребуючим, і щоби обличчя Христа бачити в обличчі кожної людини, особливо тої, яка страждає (див. Мт. 25, 40).
  2. Отож, має бути ясно, що «реформа – не мета сама в собі, а засіб для сильного християнського свідчення, для ефективнішої євангелізації, для сприяння більш плідній екуменічній атмосфері і для заохочення до конструктивнішого діалогу з усіма. Реформа, якої дуже прагнула більшість кардиналів під час генеральних конгрегацій перед конклавом, повинна краще висвітлити ідентичність самої Римської Курії, покликаної допомагати наступнику Петра здійснювати верховну душпастирську функцію для добра і служіння Вселенської Церкви і локальних Церков. Ця праця зміцнює єдність віри і сопричастя Божого Люду, і також підтримує місію Церкви в світі. Звичайно, що осягнути цю мету нелегко: це вимагає часу, рішучості й, передовсім, співпраці всіх. Для цього ми повинні, перш за все, довіритися Святому Духові, справжньому провідникові Церкви, і просити в молитві дар автентичного розпізнавання»[23].

 

II. ПРИНЦИПИ ТА КРИТЕРІЇ СЛУЖІННЯ РИМСЬКОЇ КУРІЇ

 

Щоб зробити можливою та ефективною душпастирську місію Римського Понтифіка, яку він отримав від Христа Господа і Пастиря у турботі про всю Церкву (див. Йо. 21, 15 ss.), і щоби підтримувати і культивувати зв’язок між Петровим служінням і служінням усіх єпископів, Папа «при здійсненні найвищої, повної та безпосередньої влади над усією Церквою, […] послуговується відомствами [дикастеріями] Римської курії, які з огляду на це виконують свої обов’язки від його імені та його авторитетом для блага Церков і для служіння Священних Пастирів»[24]. У такий спосіб Курія служить Папі і єпископам, які «разом з наступником Петра […] правлять домом Бога живого»[25]. Курія здійснює це служіння єпископам у їхніх локальних Церквах, поважаючи їхню відповідальність як наступників апостолів.

  1. Служіння місії Папи. Римська Курія – це передовсім інструмент служіння наступнику Петра, щоби допомагати йому бути в місії «постійним і видимим началом та основою єдності – як єпископів, так і множества вірних»[26], і також допомагати єпископам, локальним Церквам, Конференціям Єпископів та їхнім регіональним і континентальним об’єднанням, ієрархічним структурам Східних Церков та іншим інституціям і спільнотам Церкви.
  2. Співвідповідальність у сопричасті. Ця реформа пропонує, в дусі «оздоровлюючої “децентралізації”»[27], залишити в компетенції єпископів право вирішувати в рамках «їхнього власного служіння як учителів» і як пастирів[28] ті питання, які вони добре знають[29] і які не порушують єдність доктрини, дисципліни та сопричастя Церкви, діючи завжди з співвідповідальністю, яка є плодом і вираженням тієї специфічної mysterium communionis, якою є Церква[30].
  3. Служіння місії єпископів. У контексті співпраці з єпископами допомога, яку їм пропонує Курія, полягає, перш за все, у визнанні та підтримці їхньої праці для проголошення Євангелія та утвердженні Церкви, у наданні своєчасних порад, у заохоченні до душпастирського навернення, яке вони підтримують, у підтримці їхнього євангелізаційного імпульсу й пастирських та пріоритетних опцій для бідних, захисту неповнолітніх та вразливих осіб, а також у кожному внеску на користь людської родини, єдності та миру; одним словом, у їхніх ініціативах, щоб народи могли мати щедре життя у Христі. Служіння Курії місії єпископів і communio відбуваються також у братерському дусі через виконання нагальних завдань, підтримку і зміцнення взаємного чуйного і ефективного сопричастя між наступником Петра і єпископами.
  4. Підтримка локальних Церков, їхніх Конференцій Єпископів і ієрархічних структур Східних Церков. У всьому світі Католицька Церква охоплює багато народів, мов, культур і також має в своєму розпорядженні досвід ефективної євангелізації, який не можна втратити. Римська Курія, яка служить добру загального communio, здатна, завдяки присутності Церкви в світі, зібрати і опрацювати багатство знань і досвіду найкращих ініціатив і творчих пропозицій, які стосуються євангелізаційної праці локальних Церков, Конференцій Єпископів, ієрархічних структур Східних Церков і способів відповіді на проблеми і виклики як творчих пропозицій. Збираючи цей досвід у вселенському масштабі, Церква ділиться ним з локальними Церквами, Конференціями Єпископів та ієрархічними структурами Східних Церков, щоб допомогти їм. Для такого обміну та діалогу важливим інструментом є візити ad limina Apostolorum та звіти, які подають єпископи.
  5. Вікарний характер Римської Курії. Кожна установа Курії виконує свою місію в силу повноважень, отриманих від Римського Понтифіка, від імені якого вона діє з вікарною владою, здійснюючи його munus (обов’язки) примату. З цієї причини кожний вірний може очолити дикастерій чи інший орган, беручи до уваги конкретні компетенції, владу управління і функції цих органів.
  6. Духовність. Римська Курія сприяє сопричастю Церкви з Господом лише через плекання стосунків усіх своїх членів з Ісусом Христом, з внутрішньою ревністю підтримуючи Божі плани та дари, які Святий Дух дає своїй Церкві, та через працю над покликанням до святості всіх охрещених. Тому потрібно, щоби всі інституції Курії, які служать Церкві-таїні, були з’єднані з досвідом завіту з Богом, вираженим у спільній молитві, духовному оновленню і постійному целебруванні Євхаристії. Так само, на основі зустрічі з Ісусом Христом, члени Курії виконують своє завдання з радісним усвідомленням того, що вони є учнями-місіонерами на служінні всьому Божому Людові.
  7. Особиста і професійна доброчесність. Обличчя Христа відображається у різних обличчях Його учнів, які своїми дарами служать місії Церкви. Тому працівників Курії вибирають серед єпископів, священників, дияконів, членів інститутів богопосвяченого життя, товариств апостольського життя і мирян, які вирізняються духовним життям, добрим душпастирським досвідом, скромним життя, любов’ю до вбогих, духом сопричастя і служіння, компетентністю в довірених їм справах, здатністю розпізнавати знаки часу. Слід звернути особливу увагу на вибір і формацію персоналу, на організацію праці й особистий та професійний розвиток кожного.
  8. Співпраця між дикастеріями. Сопричастя і участь повинні бути характерними рисами внутрішньої праці Курії та її відомств. Римська Курія повинна щораз краще служити сопричастю життя та постійній єдності душпастирів Вселенської Церкви. Тому керівники дикастерій періодично зустрічаються з Римським Понтифіком індивідуально або разом. Регулярні зустрічі сприяють прозорості та досягненню консенсусу в обговоренні робочих планів дикастерій та їх реалізації.
  9. Міждикастерні та внутрішньодикастерні зустрічі. Міждикастерні зустрічі, які виражають сопричастя і співпрацю в Курії, займаються темами, які стосуються різних дикастерій. Державний Секретаріат повинен скликати ці зустрічі, бо він виконує функцію папського Секретаріату. Сопричастя і співпраця також проявляються у відповідних періодичних засіданнях членів дикастерія: пленарних, консультативних і конгресів. Цей дух повинен також надихати зустрічі єпископів з дикастеріями, незалежно від того, чи відбуваються вони індивідуально, чи колективно, як це відбувається під час візитів ad limina Apostolorum.
  10. Вираження вселенськості. Вселенськість Церкви повинна відображатися у виборі кардиналів, єпископів та інших працівників. Всі, запрошені працювати в Римській Курії, є знаком сопричастя і солідарності з Римським Понтифіком з боку єпископів і настоятелів інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя, які посилають до Римської Курії кваліфікованих працівників, які походять із різних культур.
  11. Зменшення кількості дикастеріїв. Потрібно було зменшити кількість дикастеріїв, об’єднуючи ті, які займалися подібними питаннями або взаємодоповнювалися, чітко визначити їхні функції, щоби уникнути дублювання обов’язків та покращити їхню працю.
  12. Реформа, якої прагнув Павло VI, повинна передовсім забезпечити, щоби в самій Курії і в усій Церкві іскра божественної любові могла «запалити принципи, доктрини та завдання, які Собор визначив і які, запалені любов’ю, можуть справді оновити думки, діяльність, звичаї та моральну силу, радості та надії, які були метою Собору»[31].

 

III. ЗАГАЛЬНІ НОРМИ

 

Поняття Римської Курії

 

Art. 1

 

Римська Курія – це установа, яку Римський Понтифік зазвичай використовує для виконання свого найвищого душпастирського служіння та своєї вселенської місії у світі. Вона служить Папі Римському, наступнику Петра, та єпископам, наступникам апостолів, згідно зі способом, властивим природі кожного з них, виконуючи свої функції в євангельському дусі, працюючи для добра та сопричастя, для єдності та побудови Вселенської Церкви, та піклуючись про потреби світу, в якому Церква покликана виконувати свою місію.

 

Душпастирський характер діяльності Курії

 

Art. 2

 

Оскільки всі члени Божого Люду, кожен відповідно до свого стану, беруть участь у місії Церкви, то ті, хто служить у Римській Курії, працюють у ній відповідно до своїх знань, компетенцій і душпастирського досвіду.

 

Art. 3

 

Працівники Римської Курії та інших відомств, пов’язаних зі Святим Престолом, виконують душпастирське служіння, підтримуючи місію Римського Понтифіка та єпископів у їхніх обов’язках перед Вселенською Церквою. Таке служіння слід заохочувати і здійснювати з найвищим почуттям співпраці, співвідповідальності та поваги до компетентності інших.

 

Art. 4

 

Душпастирський характер служіння Курії живиться і збагачується особливою духовністю, яка ґрунтується на взаємному внутрішньому зв’язку між Вселенською Церквою і локальними Церквами.

 

Art. 5

 

Своєрідність пастирського служіння Римської Курії вимагає, щоб кожна людина усвідомила своє покликання до зразкового життя в Церкві та світі. Це вимагає від кожного бути дуже відповідальним учнем-місіонером, давати приклад зречення, побожності, гостинності та служіння кожному, хто до нього приходить.

 

Art. 6

 

Окрім служіння в Римській Курії священнослужителі повинні, коли це можливо і без шкоди для цього служіння, займатися душпастирством, так само як і члени інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя, а миряни повинні працювати у своїх спільнотах чи в інших церковних закладах відповідно до здібностей і можливостей кожного з них.

 

Принципи діяльності Римської Курії

 

Art. 7

 

§1. Для належного функціонування кожного відомства Римської Курії важливо, щоб, окрім відданості та доброчесності, працівники були також кваліфікованими. Це вимагає професіоналізму, тобто компетентності й навичок у сфері їхньої діяльності. Професіоналізм формується та набувається з часом, через досвід, систематичне навчання, але належні кваліфікації потрібні вже з самого початку.

§2. Різні відомства Римської Курії, згідно зі своєю природою і повноваженнями, повинні забезпечити постійний вишкіл своїх кадрів.

 

Art. 8

 

§1. Діяльність кожного відомства Римської Курії завжди повинна надихатися критеріями раціональності та функціональності, реагувати на ситуації, що виникають з часом, та адаптуватись до потреб Вселенської Церкви та локальних Церков.

§2. Функціональність, спрямована на забезпечення найкращого та найефективнішого служіння, вимагає, щоби працівники Римської Курії були готові виконувати свою роботу, коли це потрібно.

 

Art. 9

 

§1. Кожний дикастерій, відомство чи офіс, виконуючи своє конкретне служіння, повинен, з рації самої місії, в якій він бере участь, робити це разом з іншими дикастеріями, відомствами чи офісами у дусі співпраці, відповідно до своїх повноважень і у постійній взаємозалежності та співпраці.

§2. Ця співпраця повинна також бути у кожному дикастерію, відомстві чи офісі, де кожен відіграє свою роль таким чином, щоб робота кожного сприяла дисциплінованому та ефективному функціонуванню, незважаючи на культурні, мовні та національні відмінності.

§3. Параграфи §§1 і 2 стосуються також Державного Секретаріату з властивою йому специфікою як папського Секретаріату.

 

Art. 10

 

Кожний дикастерій, відомство чи офіс в своїй діяльності повинні регулярно та сумлінно використовувати інструменти, передбачені цією Апостольською Конституцією, такі як конгрес, звичайні та пленарні сесії. Також потрібно регулярно проводити зустрічі керівників дикастерій і міждикастерні зустрічі.

 

Art. 11

 

Бюро праці Апостольської Столиці займається всім, що стосується трудової діяльності працівників Римської Курії та пов’язаними з цим питаннями, відповідно до своєї компетенції, з метою захисту прав працівників, згідно з принципами соціальної доктрини Церкви.

 

Структура Римської Курії

 

Art. 12

 

§1. До складу Римської Курії входять Державний Секретаріат, дикастерії та відомства, які юридично рівні між собою.

§2. Під терміном «куріальні відомства» мається на увазі відомства Римської Курії, згадані у §1.

§3. Офіси Римської Курії – це Префектура Папського Дому, Офіс літургійних церемоній Верховного Понтифіка та Камерленго Святої Римської Церкви.

 

Art. 13

 

§1. Кожне куріальне відомство має префекта або еквівалентну особу, відповідну кількість членів, одного або кількох секретарів, які допомагають префекту, одного або кількох заступників секретарів у підлеглому порядку, до яких додаються різні працівники та консультанти.

§2. Куріальне відомство, в силу своєї особливої природи або спеціальних норм, може мати структуру, відмінну від описаної в §1.

 

Art. 14

 

§1. Куріальне відомство очолює префект або еквівалентна особа, яка керує цим відомством і представляє його.

§2. Секретар у співпраці з одним або кількома заступниками допомагає префектові вести справи куріального відомства і керувати працівниками.

§3. Працівники, які в міру можливості мають походити з різних частин світу, щоби Римська Курія відображала вселенськість Церкви, повинні вибиратися з духовенства, членів інститутів богопосвяченого життя, товариств апостольського життя і мирян, які вирізняються потрібним досвідом, знаннями, підтвердженими відповідними документами, чеснотами і розсудливістю. Їх потрібно вибирати за об’єктивними і прозорими критеріями, вони повинні мати достатній стаж душпастирської діяльності.

§4. Придатність кандидатів до відповідних посад потрібно належним чином перевіряти.

§5. Під час вибору духовних осіб потрібно зберігати, наскільки це можливо, рівновагу між дієцезіальними чи єпархіальними священниками і членами інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя.

 

Art. 15

 

Члени куріальних відомств призначаються з числа кардиналів, які проживають як в Urbe, так і за його межами, до яких додають, як особливих фахівців у відповідних питаннях, деяких єпископів, особливо дієцезіальних та єпархіальних, а також, залежно від характеру дикастерія, деяких священників та дияконів, деяких членів інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя, а також деяких миряни.

 

Art.16

 

Консультанти куріальних відомств та офісів призначаються з числа вірних, які вирізняються знаннями, перевіреними кваліфікаціями та розсудливістю. Визначати та підбирати їх слід, наскільки це можливо, за критерієм вселенськості.

 

Art. 17

 

§1. Префект або еквівалентна особа, члени, секретар, заступник секретаря та інші високопосадовці, які обіймають посади керівників офісів чи виконують рівнозначні функції, фахівці, консультанти призначаються Римським Понтифіком на п’ятирічний термін.

§2. Префект і секретар, досягши віку, встановленого Загальним Регламентом Римської Курії, повинні подати прохання про відставку Римському Понтифіку, який його розгляне і прийме рішення з урахуванням усіх обставин.

§3. Члени куріальних відомств після досягнення вісімдесятирічного віку втрачають свої повноваження. Ті, які в куріальному відомстві виконують якість інші завдання, припиняючи їх виконувати, також перестають бути членами Курії.

§4. Як правило, після п’яти років духовні особи та члени інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя, які працювали в куріальних відомствах та офісах, повертаються до душпастирської праці у своїх дієцезіях та єпархіях або до своїх інститутів чи товариств. Якщо керівництво Римської Курії вважатиме за доцільне, то їхнє служіння можна продовжити ще на п’ять років.

 

Art. 18

 

§1. У разі вакансії на Святому Престолі всі керівники та члени куріальних відомств втрачають свої посади. Виняток становлять Великий Пенітенціарій, який продовжує займатися своїми звичайними справами, представляючи Колегії Кардиналів ті з них, які потрібно передати на розгляд Римського Понтифіка, і Елемозінарій Його Святості, який продовжує займатися благодійною діяльністю за критеріями, які використовувалися під час понтифікату, залишаючись у підпорядкуванні Колегії Кардиналів аж до обрання нового Римського Понтифіка.

§2. Під час вакансії на Святому Престолі секретарі займаються управлінням куріальних відомств лише в справах звичайного адміністрування. Упродовж трьох місяців після обрання Римського Понтифіка він повинен затвердити їх на посадах.

§3. Майстер Папських літургійних церемоній виконує функції, передбачені нормами для вакантного Святого Престолу і вибору Римського Понтифіка.

 

Art. 19

 

Кожне куріальне відомство та офіс має власний поточний архів, в якому отримані документи та копії надісланих документів реєструються і безпечно зберігаються в установленому порядку.

 

Повноваження та процедури куріальних відомств

 

Art. 20

 

Повноваження куріальних відомств зазвичай визначаються на основі справ, якими вони займаються. Але можливо визначати компетенції також на інших підставах.

 

Art. 21

 

Кожне куріальне відомство в межах своїх повноважень:

  1. займається справами, які за своєю природою або згідно з правом належать до компетенції Святого Престолу;
  2. займається справами, довіреними йому Римським Понтифіком;
  3. розглядає питання і проблеми, які виходять за межі компетенції окремих дієцезіальних і єпархіальних єпископів та єпископських структур (конференцій єпископів чи ієрархічних структур Східних Церков);
  4. розглядає найважчі сучасні проблеми, щоби душпастирська діяльність Церкви була відповідною, узгодженою і ефективною, завжди беручи до уваги повноваження локальних Церков, Конференцій Єпископів, їхніх регіональних і континентальних об’єднань та ієрархічних структур Східних Церков;
  5. сприяє, підтримує та заохочує ініціативи та пропозиції на благо Вселенської Церкви;
  6. розглядає та за потреби вирішує проблеми, з якими вірні, користуючись своїми правами, звертаються безпосередньо до Святого Престолу.

 

Art. 22

 

Будь-який конфлікт юрисдикцій між дикастеріями та між ними та Державним Секретаріатом потрібно передати на розгляд Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури, хіба що Римський Понтифік прийме інше рішення.

 

Art. 23

 

Кожне куріальне відомство займається справами, які належать до його юрисдикції, згідно з загальним правом, правом Римської Курії та власними нормами, завжди застосовуючи право об’єктивно канонічно, звертаючи увагу на справедливість, добро Церкви і спасіння душ.

 

Art. 24

 

Римський Понтифік приймає керівників куріальних відомств або їхніх заступників у встановленій ним формі, щоби вони регулярно і часто звітували про поточні справи, діяльність і програми.

 

Art. 25

 

Керівник дикастерія, якщо не передбачено інакше, зобов’язаний скликати конгрес, до складу якого входять він сам, секретар, заступник секретаря та, на розсуд керівника дикастерія, всі або частина посадових осіб:

  1. розглядати конкретні справи та ухвалювати рішення відразу або пропонувати представити справу на розгляд звичайної чи пленарної сесії, або на міждикстерну нараду, або на розгляд Римського Понтифіка;
  2. передавати консультантам або фахівцям справи, які вимагають особливого вивчення;
  3. розглядати клопотання про повноваження та рескрипти, відповідно до компетенцій дикастерія.

 

Art. 26

 

§1. Члени дикастерій збираються на звичайні та пленарні сесії.

§2. На звичайні сесії з поточних або частих питань достатньо скликати членів дикастерія, які проживають в Urbe.

§3. На пленарну сесію скликають усіх членів дикастерія. Вона повинна відбуватися що два роки, хіба що Ordo servandus дикастерія передбачає довший час, і завжди після того, як Римського Понтифіка було поінформовано. Пленарні сесії зарезервовані для питань і справ, які, з огляду на повноваження дикастерія, мають велике значення. Їх також потрібно скликати для розгляду загальних справ і тих, які обиратиме керівник дикастерія.

§4. Під час планування праці сесій, особливо пленарних, які вимагають присутності всіх членів, для раціоналізації поїздок використовувати відеоконференції та інші достатньо конфіденційні та безпечні засоби зв’язку для забезпечення ефективної спільної праці незалежно від фізичної присутності членів в одному місці.

§5. Секретар бере участь у всіх сесіях з правом голосу.

 

Art. 27

 

§1. Консультанти та еквівалентні їм особи повинні вивчити довірену їм справу й представити свою думку, як правило, в письмовій формі.

§2. За потреби та відповідно до повноважень дикастерія консультанти – усі або деякі з них, враховуючи їхні компетенції – можуть скликатися колективно для розгляду конкретних питань та висловлення своїх думок.

§3. В окремих випадках для консультацій можна запрошувати навіть людей, які не входять до числа консультантів, але вирізняються особливою компетентністю та досвідом у предметі обговорення.

 

Art. 28

 

§1. Справи, що належать до компетенції кількох дикастерій, розглядатимуться цими дикастеріями спільно.

§2. Керівник дикастерія, до якого був перший запит, скликає зустріч ex officio або на прохання іншого зацікавленого дикастерія, щоби розглянути різні точки зору й прийняти рішення.

§3. За потреби питання слід винести на спільну пленарну сесію причетних до справи дикастерій.

§4. На засіданнях головує керівник дикастерія, який скликав сесію, або секретар, якщо в сесії беруть участь тільки секретарі.

§5. Для розгляду справ, які стосуються різних компетенцій і потребують взаємних і частих консультацій, якщо це потрібно, керівник дикастерія, який перший зайнявся цією справою або до якого прийшов перший запит, за попередньою згодою Римського Понтифіка створює спеціальну міждикстерну комісію.

 

Art. 29

 

§1. Куріальне відомство, яке готує загальний документ, перед тим як подати його Римському Понтифіку, передає текст іншим причетним куріальним відомствам для отримання зауважень, поправок та пропозицій, щоби покращити документ і після порівняння різних думок і оцінок досягти узгодженого застосування цього документа.

§2. Документи або заяви з питань, що стосуються відносин з державами та іншими суб’єктами міжнародного права, потребують nihil obstat Державного Секретаріату.

 

Art. 30

 

Куріальне відомство не може видавати загальні закони або декрети, що мають силу закону, а також не може відступати від приписів чинного універсального права, за винятком особливих і конкретних випадків і за схваленням в особливій формі Римського Понтифіка.

 

Art. 31

 

§1. Імперативна норма: у важливих або надзвичайних справах нічого не можна робити до того, як керівник куріального відомства не повідомить про це Римського Понтифіка.

§2. Рішення та резолюції щодо питань першої необхідності повинні подаватися на затвердження Римському Понтифіку, за винятком справ, для яких куріальному відомству надано особливі повноваження, та і за винятком постанов Трибуналу Римської Роти та Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури, виданих у межах їхніх повноважень.

§3. Щодо особливих повноважень, наданих кожному куріальному відомстві, префект або еквівалентна особа зобов’язаний періодично перевіряти та оцінювати разом з Римським Понтифіком їхню ефективність, життєздатність, компетенції в межах Римської Курії та придатність для Вселенської Церкви.

 

Art. 32

 

§1. Звернення ієрархів отримують, розглядають та вирішують відповідно до закону компетентні у цій справі куріальні відомства. У разі сумнівів щодо визначення юрисдикції, питання вирішує Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури.

§2. Справи, які потрібно розглядати в судовому порядку, передаються до компетентних судів.

 

Art. 33

 

Куріальні відомства співпрацюють, відповідно до своїх повноважень, з Генеральним Секретаріатом Синоду згідно з положеннями спеціального законодавства самого Синоду, який ефективно співпрацює з Римським Понтифіком, згідно з методами, встановленими ним або такими, що будуть встановлені, у важливих для добра всієї Церкви питаннях.

 

Зустрічі керівників куріальних відомств

 

Art. 34

 

§1. Для кращої узгодженості та прозорості роботи Курії, за наказом Римського Понтифіка, керівники куріальних відомств періодично збираються для спільного обговорення планів праці різних відомств та їх реалізації; для координації спільної роботи; для надання та отримання інформації та розгляду питань першочергового значення; для представлення ідей та пропозицій; для прийняття рішень, які запропонують Римському Понтифіку.

§2. Зустрічі скликає і координує Державний Секретаріат за погодженням з Римським Понтифіком.

 

Art. 35

 

Якщо Римський Понтифік вважатиме за доцільне, то найважливіші питання загального характеру, які вже розглядалися на зустрічах керівників куріальних відомств, можуть також розглядатися кардиналами, зібраними на консисторії, згідно з власним правом.

 

Служіння Римської Курії локальним Церквам

 

Art. 36

 

§1. У найважливіших справах куріальні відомства повинні співпрацювати з локальними Церквами, Конференціями Єпископів, їхніми регіональними об’єднаннями та ієрархічними структурами Східних Церков.

§2. При потребі документи загального характеру, що мають важливе значення, або ті, що мають особливе значення для окремих Церков, повинні готуватися з урахуванням думок Конференцій Єпископів, їхніх регіональних і континентальних об’єднань та залучених ієрархічних структур Східних Церков.

§3. Куріальні відомства повинні відразу підтверджувати отримання запитів від локальних Церков, ретельно та уважно їх розглядати і якомога швидше відповідати.

 

Art. 37

 

У справах, що стосуються локальних Церков, куріальні відомства повинні консультуватися з папськими представниками, які виконують там свої функції, та повідомляти їх, а також Конференції Єпископів та ієрархічні структури Східних Церков про прийняті рішення.

 

Візити ad limina Apostolorum

 

Art. 38

 

Згідно з традицією та нормами канонічного права, душпастирі кожної локальної Церкви у встановлений час здійснюють візит ad limina Apostolorum.

 

Art. 39

 

Такі візити мають особливе значення для єдності та сопричастя в житті Церкви, оскільки виражають найвищий момент у стосунках душпастирів кожної локальної Церкви, кожної Конференції Єпископів та кожної ієрархічної структури Східних Церков з Єпископом Рима. Дійсно, приймаючи своїх братів у єпископстві, Римський Понтифік обговорює з ними питання, що стосуються добра Церков та душпастирської функції єпископів, утверджуючи та підтримуючи їх у вірі та любові. У такий спосіб зміцнюються узи ієрархічного сопричастя і проявляється як вселенськість Церкви, так і єдність Колегії Єпископів.

 

Art. 40

 

§1. Душпастирі кожної локальної Церкви, які зобов’язані взяти участь у візиті, повинні ретельно та старанно підготувати його, подаючи Святому Престолу у визначений термін детальний звіт про стан своєї дієцезії чи єпархії, включаючи звіт про її фінансове та майнове становище.

§2. Звіт повинен бути стислим, ясним, точним і конкретним описом справжньої ситуації локальної Церкви. Також звіт повинен містити оцінку допомоги, отриманої від куріальних відомств, і виражати очікування від самої Курії щодо подальшої спільної праці.

§3. Для полегшення обговорень душпастирі локальних Церков до детального звіту повинні додати синтез основних тем.

 

Art. 41

 

Візит складається з трьох основних частин: паломництво до гробниць Верховних Апостолів, зустріч з Римським Понтифіком, дискусії в дикастеріях і в органах системи правосуддя Римської Курії.

 

Art. 42

 

§1. Префекти чи еквівалентні особи, секретарі відповідних дикастерій і органів системи правосуддя повинні старанно готуватися до зустрічей з душпастирями локальних Церков, Конференцій Єпископів та ієрархічних структур Східних Церков, уважно вивчаючи їхні звіти.

§2. Зустрічаючись з душпастирями, згаданими в §1, префекти чи еквівалентні особи, секретарі відповідних дикастерій і органів системи правосуддя у відвертому та сердечному діалозі повинні давати їм поради, підбадьорювати їх, давати пропозиції та слушні вказівки, щоб сприяти добру та розвитку всієї Церкви, дотриманню загальної дисципліни, отримуючи, в свою чергу, від тих самих душпастирів пропозиції та вказівки для щораз ефективнішого служіння.

 

Регламент

 

Art. 43

 

§1. Щодо процедури, то, не порушуючи норм чинних кодексів, принципів та критеріїв, викладених у другій частині, та норм, поданих у цій Апостольській Конституції, потрібно дотримуватися Загального Регламенту Римської курії, належним чином затвердженого Римським Понтифіком. Цей Регламент – це сукупність загальних норм, які регулюють дисципліну та порядок ведення справ у Курії та, де виразно вказано, в установах, пов’язаних зі Святим Престолом.

§2. Кожне куріальне відомство та кожний офіс повинен мати власний Ordo servandus, тобто власні норми, затверджені Римським Понтифіком, згідно з якими слід розглядати справи.

 

 

IV. ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАРІАТ

 

Art. 44

 

Державний Секретаріат, як папський Секретаріат, допомагає Римському Понтифіку виконувати його найвищу місію.

 

Art. 45

 

§1. Державний Секретаріат очолює Державний Секретар.

§2. Державний Секретаріат складається з трьох Відділів: Відділ загальних справ, яким керує заступник за допомогою радника; Відділ з питань зв’язків з державами та міжнародними організаціями, яким керує його секретар за допомогою помічника і помічника з питань багатостороннього співробітництва; Відділ у справах дипломатичного персоналу Святого Престолу, яким керує секретар у справах Папських Представництв за допомогою помічника.

 

Відділ загальних справ

 

Art. 46

 

Відділ загальних справ займається безпосередньо питаннями щоденного служіння Римського Понтифіка; займається справами, які виходять за межі звичайної компетенції куріальних відомств та інших інституцій Святого Престолу; сприяє координації дій між дикастеріями, відомствами і офісами, не порушуючи їхню автономність. Він займається зв’язками з дипломатичним корпусом держав при Святому Престолі.

 

Art. 47

 

В його обов’язки також входить:

1° готувати і видавати Апостольські Конституції, Декреталії, Апостольські Листи, листи та інші документи, доручені йому Римським Понтифіком;

2° займатися публікацією актів та публічних документів Святого Престолу в офіційному бюлетені Acta Apostolicae Sedis;

3° подавати Дикастерію у справах комунікації вказівки щодо інформації про офіційні документи Римського Понтифіка та діяльність Святого Престолу;

4° зберігати свинцеву печатку і перстень Рибака.

 

Art. 48

 

До цього Відділу також належить:

1° займатися періодичними зустрічами керівників куріальних відомств та виконанням прийнятих рішень;

2° займатися всіма документами, що стосуються призначень, здійснених або затверджених Римським Понтифіком, префекта або еквівалентної особи, членів, секретаря, заступника чи заступників та радників куріальних відомств та офісів, установ, пов’язаних зі Святим Престолом або афілійованих з ним, а також дипломатичного персоналу;

3° підготовка документів, що стосуються папських нагород;

4° збирати, координувати та публікувати статистику, що стосується життя Церкви в усьому світі.

 

Відділ з питань зв’язків з державами та міжнародними організаціями

 

Art. 49

 

Відділ з питань зв’язків з державами та міжнародними організаціями займається справами, які потрібно обговорювати з відповідними цивільними органами влади.

До нього належить:

1° дбати про дипломатичні та політичні відносини Святого Престолу з державами та іншими суб’єктами міжнародного права, вирішувати спільні справи для добра Церкви та громадянського суспільства, також шляхом укладення конкордатів та інших міжнародних угод, беручи до уваги думку зацікавлених єпископських органів;

2° представляти Святий Престол у міжнародних міжурядових організаціях та на багатосторонніх міжурядових конференціях, звертаючись за потреби за допомогою до компетентних дикастерій та відомств Римської Курії;

3° надавати nihil obstat щоразу, коли якийсь дикастерій або відомство Римської Курії має намір опублікувати декларацію або документ, що стосується міжнародних відносин або відносин з цивільною владою.

 

Art. 50

 

§1. За особливої потреби і за дорученням Римського Понтифіка цей Відділ, після консультацій з компетентними дикастеріями Римської Курії, вирішує питання, що стосуються забезпечення діяльності локальних Церков, їхнього створення, змін, а також їхньої організації.

§2. В інших випадках, зокрема там, де діє конкордат, цей Відділ займається справами, які слід вирішувати разом із цивільною владою.

 

Art. 51

 

§1 Цей Відділ має свою Раду, яка займається конкретними справами.

§2 За потреби Відділ може створити постійні комісії для розгляду конкретних справ або загальних питань, що стосуються різних континентів та конкретних географічних регіонів.

 

Відділ у справах дипломатичного персоналу Святого Престолу

 

Art. 52

 

§1. Відділ у справах дипломатичного персоналу Святого Престолу займається справами, що стосуються осіб, які працюють на дипломатичній службі Святого Престолу, зокрема умовами їхнього життя та праці, а також їхньою постійною формацією. Для виконання своїх обов’язків секретар відвідує штаб-квартири Папських Представництв, скликає та головує на зустрічах, пов’язаних з їх забезпеченням.

§2. Відділ співпрацює з президентом Папської Церковної Академії у відборі та підготовці кандидатів на дипломатичну службу Святого Престолу та підтримує контакти з дипломатичним персоналом у відставці.

§3. Відділ тісно співпрацює з Відділом загальних справ і з Відділом з питань зв’язків з державами та міжнародними організаціями, які, відповідно до своїх конкретних сфер, також займаються питаннями, що стосуються папських представників.

 

 

V. ДИКАСТЕРІЇ

 

Art. 53

 

Дикастерій у справах євангелізації

 

§1. Дикастерій служить справі євангелізації, щоб Христа, світло народів, пізнавали і свідчили про Нього словом і ділом, а Його містичне Тіло, яким є Церква, розбудовувалося. Дикастерій відповідає за основні справи в питаннях євангелізації у світі та за створення, супровід та підтримку нових локальних Церков, не порушуючи юрисдикцію Дикастерія для Східних Церков.

§2. Дикастерій складається з двох Відділів: Відділ із фундаментальних питань євангелізації у світі та Відділ із питань першої євангелізації та нових локальних Церков на територіях, що знаходяться під його юрисдикцією.

 

Art. 54

 

Дикастерій з питань євангелізації очолює безпосередньо Римський Понтифік. Кожним із двох Відділів дикастерія керує заступник префекта в імені Римського Понтифіка, і отримує допомогу згідно з art. 14 §2.

 

Відділ із фундаментальних питань євангелізації у світі

 

Art. 55

 

§1. Цей Відділ відповідає за вивчення, у співпраці з локальними Церквами, Конференціями Єпископів, ієрархічними структурами Східних Церков, інститутами богопосвяченого життя та товариствами апостольського життя, фундаментальних питань євангелізації та розвитку ефективного проголошення Євангелія, визначаючи відповідні форми, інструменти та мову.

§2. Цей Відділ заохочує до роздумів над історією євангелізації та місіонерської діяльності, зокрема у їхньому зв’язку з політичними, соціальними та культурними подіями, які формували та впливали на проповідь Євангелія.

 

Art. 56

 

§1. Цей Відділ через вивчення і обмін досвідом підтримує локальні Церкви у процесі інкультурації Доброї Новини Ісуса Христа в різних культурах та етнічних групах і в справі євангелізації, звертаючи особливу увагу на народну побожність.

§2. Пропагуючи та підтримуючи народну побожність, цей Відділ в особливий спосіб піклується міжнародними святинями, відповідає за створення міжнародних святинь та затвердження їхніх статутів відповідно до канонічних норм, і, у співпраці з дієцезіальними та єпархіальними єпископами, Конференціями Єпископів та ієрархічними структурами Східних Церков, сприяє органічній душпастирській опіці над святинями як рушіями постійної євангелізації.

 

Art. 57

 

В світлі політичних, соціальних і культурних викликів Відділ:

1° сприяє євангелізації через розпізнавання знаків часу і вивчення суспільно-економічних умов та середовищ, в яких проголошується Євангеліє;

2° вивчає і сприяє оновленому внеску Євангелія в зустріч з культурами і з усім, що стосується підтримки людської гідності та релігійної свободи. У тісній співпраці з локальними Церквами, Конференціями Єпископів та ієрархічними структурами Східних Церков він сприяє та заохочує поширення та впровадження норм Магістеріуму Церкви щодо зустрічі Євангелія з різними культурами. Оскільки євангелізація передбачає фундаментальний вибір для бідних, то цей Відділ займається організацією Всесвітнього Дня Бідних;

3° допомагає та підтримує ініціативи дієцезіальних і єпархіальних єпископів, Конференцій Єпископів та ієрархічних структур Східних Церков в справі проголошення Євангелія.

 

Art. 58

 

§1. Відділ відповідає за катехизацію, допомагаючи локальним Церквам звіщати Євангеліє Ісуса Христа воцерковленим охрещеним; також тим, хто хоч і проявляє певну віру, але недостатньо знає її основи; тим, хто відчуває потребу поглибити і вдосконалити отримані знання; тим, хто відійшов від віри або не сповідує її.

§2. Відділ забезпечує належну катехизацію та відповідну катехитичну формацію згідно з нормами Магістеріуму Церкви. Відділ також надає обов’язкове підтвердження Святого Престолу для катехизмів та катехитичних матеріалів і за згодою Дикастерія Віровчення.

 

Art. 59

 

§1. Оскільки кожний член Божого Люду в силу Хрещення – учень-місіонер Євангелія, то Відділ підтримує зростання цього усвідомлення і відповідальності, щоб кожний ефективно працював у місіонерській праці у щоденному житті через молитву, свідчення та діяльність.

§2. Євангелізація здійснюється, зокрема, через проголошення божественного милосердя, через різні способи й форми. Це завдання в особливий спосіб виконують Місіонери Милосердя, яких Відділ підтримує, допомагає їхній формації та пропонує критерії душпастирської діяльності.

 

Art. 60

 

§1. У контексті євангелізації Відділ підтримує і просуває релігійну свободу у всіх соціально-політичних сферах у реальних ситуаціях світу. Тому також співпрацює з Державним Секретаріатом.

§2. Як допомогу в євангелізації, Відділ заохочує та підтримує, у співпраці з Дикастерієм у справах міжрелігійного діалогу і Дикастерієм у справах культури і освіти, згідно з повноваженнями цих дикастеріїв, зустрічі й діалог з послідовниками інших релігій та невіруючими людьми.

 

Відділ із питань першої євангелізації та нових локальних Церков

 

Art. 61

 

Цей Відділ підтримує проголошення Євангелія та поглиблення віри на територіях першої євангелізації і займається всіма питаннями, що стосуються як встановлення кордонів церковних структур та їх зміни, так і їх забезпечення, а також виконує інші завдання, подібні до тих, які виконує Дикастерій у справах єпископів у сфері своїх повноважень.

 

Art. 62

 

Цей Відділ, згідно з принципом справедливої автономії, підтримує нові локальні Церкви в справі першої євангелізації та розвитку, співпрацюючи з локальними Церквами, Конференціями Єпископів, інститутами богопосвяченого життя, товариствами апостольського життя, асоціаціями, церковними рухами, новими спільнотами і організаціями, які допомагають Церкві.

 

Art. 63

 

Відділ співпрацює з єпископами, Конференціями Єпископів, інститутами богопосвяченого життя та товариствами апостольського життя у підтримці місіонерських покликань священників, членів інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя і мирян, а також у формуванні дієцезіального духовенства та катехитів на територіях, підпорядкованих дикастерію, не обмежуючи повноваження інших дикастерій у таких сферах як: інституційна формація священнослужителів, вищі навчальні заклади, освіта та культура.

 

Art. 64

 

§1. Відділ сприяє обміну досвідом як між новими локальними Церквами, так і між ними та Церквами, які існують довший період часу.

§2. Відділ супроводжує інтеграцію нових локальних Церков, заохочуючи інші Церкви підтримувати їх з солідарністю та по-братерському.

§3. Відділ забезпечує та організовує курси початкової і постійної формації для єпископів та еквівалентних їм осіб на територіях, що перебувають під його юрисдикцією.

 

Art. 65

 

Для підсилення місіонерської співпраці Відділ:

1  супроводжує нові локальні Церкви на шляху до економічної автономії, допомагаючи створювати відповідні для цього умови;

2  допомагає створити фонди для підтримки нових локальних Церков та підготувати компетентний персонал для їх збору та співпраці з іншими локальними Церквами;

3  сприяє створенню адміністративних та контрольних органів для використання ресурсів та перевірки якості інвестицій у нові локальні Церкви та їхні об’єднання;

4  підтримує нові локальні Церкви в управлінні персоналом.

 

Art. 66

 

Відділ займається усім, що стосується п’ятирічних звітів та візитів ad limina Apostolorum локальних Церков, довірених його опіці.

 

Art. 67

 

§1. Відділу із питань першої євангелізації та нових локальних Церков довірили Папські Місійні Товариства: Папське товариство поширення віри, Папське товариство св. Петра Апостола, Папське дитяче місійне товариство і Папський місійний союз, як інструменти для сприяння місіонерській відповідальності кожної охрещеної особи та підтримки нових локальних Церков.

§2. Управління фінансами на місіонерську працю та їх справедливий розподіл доручено помічнику секретаря Відділу з титулом президента Папських місійних товариств.

 

Art. 68

 

Фінанси, виділені місіям, видаються спеціальним офісом, який очолює заступник секретаря Відділу, він зобов’язаний звітувати перед Секретаріатом у справах економіки.

 

Дикастерій Віровчення

 

Art. 69

 

Дикастерій Віровчення допомагає Римському Понтифіку та єпископам проголошувати Євангеліє в усьому світі, зберігає та захищає цілісність католицької доктрини про віру й мораль на основі депозиту віри, поглиблює розуміння нових питань.

 

Art. 70

 

Дикастерій складається з двох Відділів: доктринального та дисциплінарного, кожний з яких координує секретар, який допомагає префекту в конкретній сфері своїх повноважень.

 

Art. 71

 

Доктринальний Відділ заохочує і підтримує вивчення і роздуми над розумінням віри і звичаїв, а також над розвитком богослов’я в різних культурах у світлі правильної доктрини і викликів часу, щоб у світлі віри відповідати на питання і проблеми, які виникають з прогресом науки і розвитком цивілізацій.

 

Art. 72

 

§1. Щодо заходів, які слід вживати для захисту віри та моралі, щоб зберегти їхню цілісність від помилок, незалежно від способу їх поширення, Доктринальний Відділ діє у тісному контакті з дієцезіальними та єпархіальними єпископами як індивідуально, так і зібраними на Конференціях Єпископів або локальних соборах, а також з ієрархічними структурами Східних Церков, які виконують свою місію справжніх учителів та вихователів віри, в силу якої вони зобов’язані охороняти її та сприяти її цілісності.

§2. Ця співпраця особливо актуальна щодо дозволів на викладання богословських дисциплін, на які Відділ видає свою думку, не порушуючи юрисдикції Дикастерія у справах культури та освіти.

 

Art. 73

 

Для захисту правд віри та цілісності звичаїв Доктринальний Відділ:

1  вивчає твори та ідеї, які видаються суперечними чи шкідливими для правильної віри і моралі, шукає діалогу з їхніми авторами і пропонує відповідні засоби захисту згідно з власними нормами;

2  спростовує помилки й небезпечні вчення, які поширюються серед християн.

 

Art. 74

 

Доктринальний Відділ, через Офіс до справ подружжя, вивчає, як юридично, так і фактично, все, що стосується privilegium fidei (привілею віри).

 

Art. 75

 

Документи, що публікуються іншими дикастеріями, відомствами та офісами Римської Курії щодо доктрини віри та моралі, потрібно спочатку подавати до Доктринального Відділу, який через обговорення та узгодження допоможе прийняти відповідне рішення.

 

Art. 76

 

§1. Дисциплінарний Відділ, через Офіс дисциплінарних справ, розглядає правопорушення, що належать до повноважень Дикастерія, та вивчає їх в рамках юрисдикції, наданої йому Найвищим Трибуналом Апостольської Сигнатури, оприлюднює і накладає канонічні покарання згідно з загальним і власним правом, не порушуючи юрисдикції Апостольської Пенітанціарії.

§2. За правопорушенні, згадані в §1, Відділ, за дорученням Римського Понтифіка, судитиме отців-кардиналів, патріархів, легатів Святого Престолу, єпископів, а також інших фізичних осіб відповідно до канонічних норм.

§3. Відділ сприяє відповідним формаційним ініціативам, які Дикастерій пропонує ординаріям та фахівцям з канонічного права, щоб сприяти правильному розумінню та застосуванню канонічних норм, пов’язаних зі сферою їхніх повноважень.

 

Art. 77

 

У складі Дикастерія створили Папську Біблійну Комісію та Міжнародну Богословську Комісію, які очолюють префекти. Кожна з них діє відповідно до власних затверджених норм.

 

Art. 78

 

§1. У складі Дикастерія створено Папську Комісію із захисту неповнолітніх, завдання якої – надавати Римському Понтифіку поради, вказівки і пропонувати відповідні ініціативи для захисту неповнолітніх та вразливих осіб.

§2. Папська Комісія допомагає дієцезіальним і єпархіальним єпископам, Конференціям Єпископів та ієрархічним структурам Східних Церков, настоятелям інститутів богопосвяченого життя, спільнотам апостольського життя та їхнім конференціям розробляти відповідні стратегії та процедури, давати норми для захисту неповнолітніх та вразливих осіб від сексуального насильства та належного реагування на таку поведінку духовенства, членів інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя і відповідно до канонічних норм та з урахуванням вимог цивільного права.

§3. Члени Папської Комісії призначаються Римським Понтифіком на п’ятирічний термін і обираються з-поміж духовенства, членів інститутів богопосвяченого життя, товариств апостольського життя і мирян різних національностей, які вирізняються своїми знаннями, перевіреними здібностями та душпастирським досвідом.

§4. Папську Комісію очолюють делегований президент і секретар, призначені Римським Понтифіком на п’ятирічний термін.

§5. Папська Комісія має своїх працівників і функціонує відповідно до затверджених власних норм.

 

Дикастерій у справах харитативного служіння

 

Art. 79

 

Дикастерій у справах харитативного служіння, відомий також як Апостольська Елемозінарія, є особливим виявом милосердя, опікується бідними, вразливими та відкинутими, підтримує їх в усіх частинах світу та допомагає їм в ім’я Римського Понтифіка, який особисто надає допомогу у випадках особливої потреби або інших потреб.

 

Art. 80

 

Дикастерій, під керівництвом префекта, Елемозінарія Його Святості, у контакті з іншими дикастеріями, компетентними у цій справі, реалізує турботу та солідарність Римського Понтифіка як Пастиря Вселенської Церкви з тими, хто живе в умовах злиднів, маргіналізації чи бідності, а також у випадку великих катастроф.

 

Art. 81

 

§1. Дикастерій відповідає за отримання, пошук та збір добровільних пожертв на благодійні справи, які Римський Понтифік роздає найбільш нужденним.

§2. Елемозінарій Його Святості також має право уділяти Апостольське благословення за допомогою документів, належним чином засвідчених на пергаменті.

 

Дикастерій для Східних Церков

 

Art. 82

 

§1. Дикастерій займається особами і справами, які стосуються Східних Церков sui iuris.

§2. Оскільки деякі з цих Церков, особливо древні патріарші Церкви, мають давню традицію, то Дикастерій, за потреби, після консультацій із зацікавленими дикастеріями, вирішуватиме, які питання внутрішнього управління можна залишити їхнім вищим органам влади, відступаючи від норм Кодексу Канонів Східних Церков.

 

Art. 83

 

§1. Згідно з правом, членами Дикастерія є: патріархи, верховні архієпископи Східних Церков sui iuris і префект Дикастерія сприяння єдності між християнами.

§2. Якщо можливо, то консультантів і працівників слід вибирати з-поміж вірних східного обряду різних Церков sui iuris і з-поміж вірних латинського обряду.

 

Art. 84

 

§1. До юрисдикції Дикастерія належать усі питання, що стосуються Східних Церков і які потрібно передавати Святому Престолу: структура та організація Церков; функції навчання, освячення та управління; осіб, їхнього статусу, прав та обов’язків. Дикастерій також займається всіма питаннями щодо п’ятирічних звітів і візитів ad limina Apostolorum.

§2. Беручи до уваги §1, специфічні та виключні повноваження Дикастерія Віровчення, Дикастерія у справах визнання святих, Дикастерія з інтерпретації законодавчих текстів, Апостольської Пенітенціарії, Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури та Трибуналу Римської роти залишаються незмінними.

§3. Щодо справ, які стосуються вірних Латинської Церкви, Дикастерій, за потреби, повинен проконсультуватися з компетентними в цих справах дикастеріями стосовно вірних Латинської Церкви, перш ніж щось вирішувати.

 

Art. 85

 

Дикастерій уважно стежить за спільнотами вірних Східних Церков, які живуть на території Латинської Церкви. Він забезпечує їхні духовні потреби через візитаторів, а також, наскільки це можливо, через їхню власну ієрархію, де цього вимагають кількість вірних та обставини, консультуючись з Дикастерієм, відповідальним за створення локальних Церков на тій самій території.

 

Art. 86

 

У регіонах, де здавна переважають східні обряди, апостольська та місіонерська діяльність залежать виключно від цього Дикастерія, навіть якщо її здійснюють місіонери Латинської Церкви.

 

Art. 87

 

Дикастерій співпрацює з Дикастерієм сприяння єдності між християнами в справах, які стосуються зв’язків зі Східними некатолицькими Церквами; з Дикастерієм у справах міжрелігійного діалогу і з Дикастерієм у справах культури і освіти в справах, які стосуються їхніх повноважень.

 

Дикастерій Божественного культу і дисципліни Святих Таїнств

 

Art. 88

 

Дикастерій Божественного культу і дисципліни Святих Таїнств сприяє священній літургії відповідно до оновлення, здійсненого ІІ Ватиканським Собором. В його компетенцію входить усе, що, згідно з нормами права, входить у компетенцію Святого Престолу щодо регулювання, утвердження священної літургії та забезпечення дотримання всіма вірними законів Церкви та літургійних норм.

 

Art. 89

 

§1. Дикастерій відповідає за підготовку, перегляд та оновлення типових видань богослужбових книг.

§2. Дикастерій підтверджує переклади літургійних книг народними мовами та надає recognitio на їхню адаптацію до місцевих культур, схвалену Конференціями Єпископів. Дикастерій також надає recognitio календарям, текстам власних Мес і Літургії Годин локальних Церков, інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя, апробованих компетентною владою.

§3. Дикастерій допомагає дієцезіальним єпископам і Конференціям Єпископів сприяти, за допомогою ефективних і відповідних засобів, літургійному душпастирству, зокрема целебрації Євхаристії та інших Таїнств та літургійних дій, щоби вірні щораз активніше брали в них участь. Дикастерій разом з Конференціями Єпископів запрошує до роздумів про можливі форми інкультурованих літургій та підтримує їх контекстуалізацію.

 

Art. 90

 

§1. Дикастерій займається дисципліною Таїнств та юридичними наслідками їх важного та законного здійснення, і сакраменталіями, не порушуючи компетенції Дикастерія Віровчення.

§2. Дикастерій розглядає та уділяє індульти і диспензи, які виходять за компетенції дієцезіальних єпископів.

 

Art. 91

 

Дикастерій організовує і періодично проводить Міжнародні Євхаристійні Конгреси і допомагає в проведенні Національних Євхаристійних Конгресів.

 

Art. 92

 

Дикастерій займається різними аспектами літургійного життя:

1º сприяє літургійній формації на різних рівнях, зокрема через міжрегіональні конгреси;

2º підтримує комісії та заклади, створені для поширення літургійного душпастирства, музики, співу та сакрального мистецтва;

3º створює міжнародні асоціації для виконання цих завдань і затверджує їхні статути.

 

Art. 93

 

Дикастерій займається регулюванням та дисципліною священної літургії, встановлюючи відповідні норми для використання літургійних книг до ІІ Ватиканського Собору.

 

Art. 94

 

Дикастерій відповідає за захист культу священних реліквій, затвердження небесних заступників і надання храмам титулу Малої Базиліки.

 

Art. 95

 

Дикастерій співпрацює з дієцезіальними єпископами для покращення культового вираження народної побожності християнського люду згідно з нормами Церкви і в гармонії зі священною літургією, нагадуючи про її принципи і даючи орієнтири для їх плідної реалізації в локальних Церквах.

 

Art. 96

 

Дикастерій допомагає єпископам у їхньому служінні модераторів, промоутерів та опікунів усього літургійного життя ввіреної їм Церкви, надаючи вказівки та пропозиції для правильної літургійної формації, щоб запобігати будь-яким зловживанням та усувати їх.

 

Art. 97

 

Для кращого виконання своїх завдань Дикастерій, окрім своїх членів та консультантів, співпрацює та регулярно зустрічається з єпископськими комісіями з літургійних питань різних Конференцій Єпископів та з міжнародними комітетами з перекладу літургійних книг мовами, спільними для кількох народів, а також ретельно оцінює внесок у літургійні питання інститутів вищих церковних студій.

 

Дикастерій у справах визнання святих

 

Art. 98

 

Дикастерій у справах визнання святих займається, згідно з встановленою процедурою, всіма справами, що стосуються беатифікації та канонізації.

 

Art. 99

 

§1. Дикастерій видає спеціальні норми й допомагає вказівками й порадами дієцезіальним і єпархіальним єпископам, які відповідають за дані справи.

§2. Дикастерій розглядає акти вже вивчених справ, перевіряючи, чи процедура була проведена відповідно до норм, і висловлює судження по суті самих справ, щоб представити їх Римському Понтифіку.

 

Art. 100

 

Дикастерій контролює застосування норм, що регулюють управління фінансами у цих справах.

 

Art. 101

 

Дикастерій встановлює канонічну процедуру для перевірки і підтвердження автентичності священних реліквій та їхнього зберігання.

 

Art. 102

 

Дикастерій надає титул Учителя Церкви святому після отримання думки Дикастерія Віровчення щодо його видатного вчення.

 

Дикастерій у справах єпископів

 

Art. 103

 

Дикастерій у справах єпископів займається усіма справами щодо заснування та забезпечення локальних Церков і здійснення єпископських функцій в Латинській Церкві, не порушуючи юрисдикції Дикастерія у справах євангелізації.

 

Art. 104

 

Дикастерій, після збору необхідної інформації та у співпраці з єпископами та Конференціями Єпископів, вирішує питання створення локальних Церков та їхніх об’єднань, їх поділу, об’єднання, ліквідації та інших змін, а також питання, що стосуються створення військових ординаріатів та створення персональних ординаріатів для англіканських вірних, які вступають у повне сопричастя з Католицькою Церквою в межах території конкретної Конференції Єпископів, після консультацій з Дикастерієм Віровчення та Конференцією Єпископів.

 

Art. 105

 

§1. Дикастерій займається всім, що пов’язано з номінацією дієцезіальних і титулярних єпископів, апостольських адміністраторів і, загалом, забезпечення локальних Церков. Дикастерій виконує це, беручи до уваги пропозиції локальних Церков, Конференцій Єпископів, Папських Представництв, і після консультацій з членами президії відповідної Конференції Єпископів і митрополитом. У цей процес у відповідний спосіб залучають також членів Божого Люду зацікавлених дієцезій.

§2. Дикастерій, у згоді з Конференціями Єпископів та їхніми регіональними і континентальними об’єднаннями, визначає критерії для відбору кандидатів. Ці критерії повинні враховувати різні культурні потреби та періодично переглядатися.

§3. Дикастерій також займається питаннями відставки єпископів згідно з канонічними нормами.

 

Art. 106

 

Щоразу, коли потрібні переговори з цивільним урядом щодо створення або зміни складу локальних Церков та їхніх об’єднань, а також щодо забезпечення діяльності локальних Церков, Дикастерій продовжуватиме роботу лише після консультацій з Відділом з питань зв’язків з державами та міжнародними організаціями Державного Секретаріату та зацікавленими Конференціями Єпископів.

 

Art. 107

 

§1. Дикастерій надає єпископам різноманітну допомогу для правильного й плідного виконання їхніх душпастирських функцій.

§2. У випадках, коли для належного виконання єпископських функцій потрібне спеціальне втручання, а митрополит або Конференція Єпископів не можуть вирішити проблему, то Дикастерій, за потреби, за взаємною згодою з іншими компетентними дикастеріями, повинен організувати братерські або апостольські візити, оцінити результати та запропонувати Римському Понтифіку рішення, які вважає доцільними.

 

Art. 108

 

Дикастерій займається усім, що пов’язано з візитами ad limina Apostolorum довірених йому локальних Церков. З цією метою він розглядає звіти, надіслані єпископами-ординаріями, відповідно до art. 40, допомагає єпископам під час їхнього перебування в Urbe, своєчасно організовує зустрічі з Римським Понтифіком, паломництва до папських базилік та інші зустрічі; нарешті, після завершення візиту Дикастерій надсилає у письмовій формі висновки та пропозиції відповідним локальним Церквам та Конференціям Єпископів.

 

Art. 109

 

§1. Дикастерій, не порушуючи юрисдикції Дикастерія у справах євангелізації, займається формацією нових єпископів з допомогою єпископів, що володіють перевіреною мудрістю, розсудливістю і досвідом, і також фахівців із різних регіонів Вселенської Церкви.

§2. Дикастерій періодично пропонує єпископам можливість постійної формації та курсів підвищення кваліфікації.

 

Art. 110

 

Дикастерій діє у дусі служіння і тісної співпраці з Конференціями Єпископів і їхніми регіональними та континентальними об’єднаннями. Він співпрацює з ними в справі проведення місцевих синодів, створення Конференцій Єпископів та recognitio їхніх статутів. Дикастерій отримує акти і декрети цих інституцій, розглядає їх, консультується із зацікавленими дикастеріями і надає декретам необхідне recognitio. Врешті, він втілює в життя норми канонічного права щодо церковних провінцій і регіонів.

 

Art. 111

 

§1. При Дикастерію створено Папську Комісію з питань Латинської Америки, яка вивчає теми, пов’язані з життям та розвитком її локальних Церков, і перебуває в розпорядженні зацікавлених дикастеріїв в силу своєї компетенції, і також консультує їх та надає їм фінансову допомогу.

§2. Комісія також відповідає за відносини між міжнародними та національними церковними установами, що працюють для регіонів Латинської Америки, та куріальними установами.

 

Art. 112

 

§1. Очолює Комісію префект Дикастерія у справах єпископів, якому допомагає один або більше секретарів. Як радників, до них додають єпископів, вибраних з Римської Курії та з Церков Латинської Америки. Секретар і радники призначаються Римським Понтифіком на п’ятирічний термін.

§2. Члени Комісії вибираються з куріальних відомств, Ради Єпископів Латинської Америки, єпископів латиноамериканських регіонів та інституцій, згаданих у попередньому пункті. Вони призначаються Римським Понтифіком на п’ятирічний термін.

§3. Комісія має власних працівників.

Дикастерій у справах духовенства

 

Art. 113

 

§1. Дикастерій у справах духовенства займається всіма питаннями, що стосуються дієцезіальних священників і дияконів: їх самих, їх душпастирського служіння та всього, що потрібно для їх плідного служіння. Він допомагає єпископам у цій сфері.

§2. Дикастерій виражає та реалізує турботу Святого Престолу про формацію кандидатів до Таїнства Священства.

 

Art. 114

 

§1. Дикастерій допомагає дієцезіальним єпископам забезпечувати в їхніх Церквах душпастирство покликань до рукопокладеного священства, і щоб в семінаріях, які засновані й провадяться згідно з нормами права, семінаристи отримували ґрунтовну людську, духовну, інтелектуальну і пасторальну формацію.

§2. У питаннях, які належать до компетенції Святого Престолу, Дикастерій турбується, щоб спільнотне життя та провадження семінарій відповідало вимогам формації священників, і також, щоб настоятелі та форматори якомога краще своїм прикладом та здоровим вченням сприяли формуванню особистості майбутніх рукопокладених служителів.

§3. Дикастерій відповідає за все, що стосується формації майбутнього духовенства, через дотримання спеціальних норм, таких як Ratio fundamentalis Institutionis sacerdotalis і Ratio fundamentalis Institutionis diaconorum permanentium, та інших документів, які стосуються постійної формації.

§4. Дикастерій затверджує Ratio Institutionis Sacerdotalis Nationalis, видані Конференціями Єпископів, і затверджує створення міждієцезіальних семінарій та їх статутів.

§5. Для забезпечення та покращення якості підготовки священників Дикастерій сприяє створенню міждієцезіальних семінарій у випадках, коли дієцезіальні семінарії не можуть забезпечити відповідну формацію з достатньою кількістю кандидатів до рукопокладеного служіння, належну якість форматорів, викладачів та духовних керівників, а також підтримку інших необхідних структур.

 

Art. 115

 

§1. Дикастерій допомагає дієцезіальним єпископам та Конференціям Єпископів в управлінській діяльності у всіх питаннях, що стосуються життя, дисципліни, прав та обов’язків духовенства, а також співпрацює у їхній постійній формації. Він також піклується, щоб дієцезіальні єпископи або Конференції Єпископів забезпечували матеріальну та соціальну підтримку духовенства згідно з законом.

§2. Дикастерій розглядає адміністративними каналами будь-які спірні питання та апеляції до вищих інстанцій, подані духовенством, включаючи членів інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя, стосовно їхнього служіння, не порушуючи норм art. 28 §1.

§3. Дикастерій з допомогою компетентних дикастеріїв вивчає проблеми браку священників, що, з одного боку, позбавляє Божий Люд у різних частинах світу можливість брати участь у Євхаристії, з другого боку, спричинює занепад сакраментальної структури самої Церкви. Тому закликає єпископів та Конференції Єпископів забезпечити більш адекватний розподіл духовенства.

 

Art. 116

 

§1. Дикастерій вирішує, відповідно до канонічних норм, усі питання, що стосуються церковного стану всіх священнослужителів, включаючи членів інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя, а також постійних дияконів, за спільною згодою з компетентними дикастеріями, коли цього вимагають обставини.

§2. Дикастерій займається справами диспенз для дієцезіальних дияконів, священників, членів інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя Латинської Церкви та Східних Церков.

 

Art. 117

 

Дикастерій відповідає за все, що стосується Святого Престолу щодо персональних прелатур.

 

Art. 118

 

Дикастерій займається питаннями, що входять до компетенції Святого Престолу і стосуються:

1º загальної дисципліни, що регулює діяльність дієцезіальних фінансових Рад, пресвітерських Рад, Колегій консультантів, Капітул каноніків, дієцезіальних душпастирських Рад, парафій та Церков;

2º об’єднань духовенства та публічних об’єднань духовенства; останнім він може надати повноваження інкардинованої влади після консультації з компетентними дикастеріями та отримання схвалення Римського Понтифіка;

3º церковних архівів;

4º занепаду побожних планів загалом і харитативних фундацій.

 

Art. 119

 

Дикастерій займається справами, які належать до компетенції Святого Престолу, щодо регулювання церковного майна, зокрема його відповідним управлінням, і надає потрібні ліцензії та дозволи, не порушуючи юрисдикції Дикастерія у справах євангелізації, Дикастерія для Східних Церков, інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя.

 

Art. 120

 

У складі Дикастерія створено Папське товариство священницьких покликань та Постійну міждикастерну комісію з питань формації кандидатів до священства, яку ex officio очолює префект.

 

Дикастерій у справах інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя

 

Art. 121

 

Дикастерій сприяє, заохочує та регулює практики євангельських рад, їхнє втілення у визнаних формах богопосвяченого життя, а також у зв’язку з життям та діяльністю товариств апостольського життя у всій Латинській Церкві.

 

Art. 122

 

§1. Дикастерій створює та затверджує інститути богопосвяченого життя та товариства апостольського життя, надає єпископам дозволи на заснування інститутів богопосвяченого життя або товариств апостольського життя дієцезіального права.

§2. До компетенції Дикастерія належить об’єднання і ліквідування таких інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя.

§3. Дикастерій затверджує і регулює нові форми богопосвяченого життя, ще не визнані правом.

§4. Дикастерій створює та анулює союзи, конфедерації, федерації інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя.

 

Art. 123

 

Дикастерій працює над тим, щоб інститути богопосвяченого життя та товариства апостольського життя розвивалися в наслідуванні Христа згідно з Євангелієм та власною харизмою, народженою духом засновника та здоровими традиціями, вірно йшли до своїх цілей та сприяли розбудові Церкви та її місії у світі.

 

Art. 124

 

§1. Відповідно до канонічних норм, Дикастерій займається справами, що належать до компетенції Святого Престолу і стосуються життя та діяльності інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя, зокрема:

1º затвердження конституцій та поправок до них;

2º звичайне управління і дисципліна членів;

3º прийняття та формації членів, також за допомогою особливих норм і директив;

4º адміністрування матеріальними засобами;

5º апостолят;

6º надзвичайні заходи управління.

§2. Дикастерій займається, згідно з нормами права:

1º переходом члена з однієї форми богопосвяченого життя до іншої;

2º продовженням відсутності та ексклаустрації понад термін, наданий вищими настоятелями;

3º індультами виходу членів з довічними обітами інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя папського права;

4º накладенням ексклаустрацій;

5º розглядом апеляцій на декрети про видалення членів.

 

Art. 125

 

Дикастерій створює міжнародні Конференції вищих настоятелів, затверджує їхні статути й пильнує, щоб їхня діяльність відповідала відповідним цілям.

 

Art. 126

 

§1. Пустельницьке життя і стан ordo virginum (богопосвячених дів) – це форми богопосвяченого життя, і як такі підлягають Дикастерію.

§2. Дикастерій відповідає за створення асоціацій ordo virginum на міжнародному рівні.

 

Art. 127

 

Повноваження Дикастерія поширюються також на треті ордени та асоціації вірних, засновані з метою стати інститутами богопосвяченого життя або товариствами апостольського життя.

 

Дикастерій у справах мирян, сім’ї і захисту життя

 

Art. 128

 

§1. Дикастерій у справах мирян, сім’ї і захисту життя займається оцінюванням апостоляту мирян, душпастирською опікою молоді, сімей та їхньою місією згідно з Божим задумом, опікою людей похилого віку, підтримкою і захистом життя.

§2. У рамках своїх повноважень Дикастерій підтримує зв’язки з локальними Церквами, Конференціями Єпископів, їхніми регіональними і континентальними об’єднаннями, ієрархічними структурами Східних Церков та іншими церковними інституціями, сприяє обміну між ними та пропонує співпрацю для просування цінностей та ініціатив, пов’язаних з цими питаннями.

 

Art. 129

 

Дикастерій заохочує та сприяє просуванню покликання та місії мирян у Церкві та світі, співпрацює з різними церковними організаціями мирян, щоб вони могли в душпастирському служінні та управлінні Церквою ділитися досвідом віри в соціальних реаліях та світськими кваліфікації.

 

Art. 130

 

Дикастерій в особливий спосіб виражає турботу Церкви про молодь, підтримуючи її роль перед лицем викликів світу; підтримує ініціативи Римського Понтифіка в царині душпастирства молоді та допомагає Конференціям Єпископів, ієрархічним структурам Східних Церков, міжнародним молодіжним асоціаціям і рухам, підтримує їх, співпрацює з ними і організовує міжнародні зустрічі.

 

Art. 131

 

Дикастерій чинить зусилля для поглиблення роздумів про стосунки між чоловіком і жінкою в їхній відповідній специфіці, взаємності, взаємодоповнюваності та рівній гідності. Він пропонує свій внесок у церковне осмислення ідентичності та місії жінок і чоловіків у Церкві та суспільстві, сприяє їхній участі, цінує жіночі та чоловічі риси, розробляє моделі для жіночих керівних ролей у Церкві.

 

Art. 132

 

Дикастерій вивчає питання співпраці між мирянами та рукопокладеними служителями в силу Хрещення, а також питання різноманітності харизм та служінь, щоб сприяти усвідомленню спільної відповідальності за життя та місію Церкви.

 

Art. 133

 

Дикастерій, за погодженням з іншими зацікавленими дикастеріями, оцінює та затверджує пропозиції Конференцій Єпископів щодо встановлення нових церковних служінь та посад, які слід довірити мирянам відповідно до потреб локальних Церков.

 

Art. 134

 

У межах своїх повноважень Дикастерій супроводжує діяльність та розвиток об’єднань вірних та церковних рухів; він визнає або засновує, відповідно до норм канонічного права, міжнародні об’єднання та затверджує їхні статути, не порушуючи юрисдикцію Державного Секретаріату. Дикастерій також займається будь-якими апеляціями до вищих інстанцій, що стосуються діяльності асоціацій та апостольства мирян.

 

Art. 135

 

Дикастерій сприяє душпастирській опіці подружжя та сім’ї, ґрунтуючись на вченні Магістеріуму Церкви. Дикастерій працює над забезпеченням визнання прав та обов’язків подружжя та сімей у Церкві, суспільстві, економіці та політиці. Дикастерій сприяє міжнародним зустрічам і подіям.

 

Art. 136

 

У співпраці з Дикастерієм у справах євангелізації та Дикастерієм у справах культури та освіти, Дикастерій підтримує розвиток та поширення моделей передачі віри в сім’ях та заохочує батьків жити вірою у своєму повсякденному житті. Дикастерій також сприяє моделям участі в душпастирстві та в шкільній освіті.

 

Art. 137

 

§1. Дикастерій вивчає, з допомогою Конференцій Єпископів та ієрархічних структур Східних Церков, різноманітність антропологічних, соціокультурних та економічних умов співжиття у подружжях і родинах.

§2. З допомогою фахівців Дикастерій вивчає і поглиблює основні причини подружніх і родинних криз, звертаючи особливу увагу на досвід людей, чиї подружжя розпалися, і на їхніх дітей, щоби краще зрозуміти цінність сім’ї та роль батьків у суспільстві й Церкві.

§3. Дикастерій, у співпраці з Конференціями Єпископів та ієрархічними структурами Східних Церков, збирає та пропонує моделі душпастирського супроводу для формування свідомості та інтеграції розлучених та повторно одружених цивільним шлюбом, а також тих, хто в деяких культурах живе в умовах полігамії.

 

Art. 138

 

§1. Дикастерій підтримує ініціативи, що сприяють відповідальній прокреації та захищають людське життя від зачаття до природної смерті, враховуючи потреби людей на різних етапах їхнього розвитку.

§2. Дикастерій сприяє та заохочує організації та асоціації, які допомагають сім’ям та окремим особам відповідально приймати та зберігати дар життя, особливо у випадках складних вагітностей, та запобігати абортам. Він також підтримує програми та ініціативи локальних Церков, Конференцій Єпископів та ієрархічних структур Східних Церков, спрямовані на допомогу людям, причетним до абортів.

 

Art. 139

 

§1. Дикастерій вивчає основні проблеми біомедицини та права, що стосуються людського життя, в діалозі, на основі Магістеріуму Церкви, з різними богословськими та іншими відповідними дисциплінами. Вивчає теорії розвитку людського життя і умови, в яких живе людство. У вивченні цих тем Дикастерій співпрацює з Дикастерієм Віровчення.

§2. Дикастерій вивчає зміни в соціальному житті, щоби підтримувати повний і гармонійний розвиток людської особи, оцінює поступ і перестерігає перед культурними й соціальними тенденціями, які перешкоджають цьому розвитку.

 

Art. 140

 

Дикастерій слідкує за діяльністю католицьких інституцій, асоціацій, рухів і організацій – національних і міжнародних, – завдання яких – служіння добру родини.

 

Art. 141

 

§1. Дикастерій співпрацює з Папською академією «За життя» в питаннях захисту та підтримки людського життя, спираючись на її досвід.

§2. Дикастерій співпрацює з Папським Богословським Інститутом наук про шлюб та сім’ю св. Йоана Павла ІІ – як з центральним Відділом, так і з іншими асоційованими/пов’язаними Відділами та центрами, щоб розвивати спільний напрямок у вивченні шлюбу, сім’ї та життя.

 

Дикастерій сприяння єдності між християнами

 

Art. 142

 

Дикастерій сприяння єдності між християнами займається питаннями екуменізму як в Католицькій Церкві, так і у стосунках з іншими Церквами та церковними спільнотами, щоб відновити єдність між християнами.

 

Art. 143

 

§1. Дикастерій втілює в життя вчення ІІ Ватиканського Собору і післясоборного Магістеріуму про екуменізм.

§2. Дикастерій відповідає за правильну інтерпретацію та застосування встановлених екуменічних принципів і норм для керування, координування та розвитку екуменічної діяльності.

§3. Дикастерій організовує національні й міжнародні католицькі зустрічі для підтримки єдності між християнами.

§4. Дикастерій координує екуменічні ініціативи інших куріальних відомств, офісів та установ, пов’язаних зі Святим Престолом, з іншими Церквами та церковними спільнотами.

 

Art. 144

 

§1. Дикастерій, попередньо передавши справу Римському Понтифіку, займається стосунками з іншими Церквами і церковними спільнотами. Також Дикастерій заохочує до богословського діалогу й диспутів, щоби зміцнювати єдність з ними, користаючись допомогою фахівців.

§2. Для богословських діалогів на екуменічних зустрічах Дикастерій призначає своїх католицьких членів, спостерігачів та делегатів. На найвищі зустрічі й події Католицької Церкви за потреби запрошує спостерігачів або «братніх делегатів» інших Церков і церковних спільнот.

§3. Дикастерій сприяє екуменічним ініціативам також на духовному, душпастирському і культурному рівнях.

 

Art. 145

 

§1. Оскільки Дикастерій за своєю природою часто повинен займатися питаннями віри, потрібно, щоб він діяв узгоджено з Дикастерієм Віровчення, особливо коли йдеться про публікацію документів чи декларацій.

§2. У вирішенні питань, що стосуються стосунків із Східними Католицькими Церквами, Православними Церквами і Орієнтальними Церквами, він співпрацює з Дикастерієм для Східних Церков та Державним Секретаріатом.

 

Art. 146

 

Для розвитку стосунків між католиками та євреями в рамках Дикастерія створено Комісію з релігійних зв’язків з юдаїзмом. Її очолює префект.

 

Дикастерій у справах міжрелігійного діалогу

 

Art. 147

 

Дикастерій у справах міжрелігійного діалогу підтримує та регулює зв’язки з членами і групами нехристиянських релігій, за винятком юдаїзму, зв’язки з яким належать до компетенції Дикастерія сприяння єдності між християнами.

 

Art. 148

 

Дикастерій працює над тим, щоб діалог з послідовниками інших релігій відбувався належним чином, в дусі слухання, пошани та поваги. Він заохочує різні форми стосунків з ними, щоб спільний внесок сприяв миру, свободі, соціальній справедливості, захисту і збереженню творіння, духовних і моральних цінностей.

 

Art. 149

 

§1. Усвідомлюючи, що міжрелігійний діалог здійснюється через діяльність, богословський обмін та духовний досвід, дикастерій сприяє справжньому пошуку Бога серед усіх людей. Він заохочує проведення відповідних досліджень і конференцій для обміну інформацією та взаємної поваги, щоб людська гідність і духовне та моральне багатство людей зростали.

§2. Завдання дикастерія – допомагати дієцезіальним і єпархіальним єпископам у формації осіб, які беруть участь у міжрелігійному діалогу.

 

Art. 150

 

§1. Дикастерій визнає існування різних релігійних традицій, які щиро шукають Бога, тому має фахівців у різних царинах.

§2. Для підтримки стосунків з послідовниками різних релігій Дикастерій створює комісії під головуванням префекта і в співпраці з Конференціями Єпископів та ієрархічними структурами Східних Церков. Серед них є Комісія з питань релігійних зв’язків з мусульманами.

 

Art. 151

 

За потреби Дикастерій співпрацює з Дикастерієм Віровчення, Дикастерієм для Східних Церков і Дикастерієм у справах євангелізації.

 

Art. 152

 

§1. Дикастерій планує та реалізує свої ініціативи у порозумінні з локальними Церквами, Конференціями Єпископів, їхніми регіональними і континентальними об’єднаннями та ієрархічними структурами Східних Церков.

§2. Дикастерій заохочує локальні Церкви брати ініціативи в царині міжрелігійного діалогу.

 

Дикастерій у справах культури і освіти

 

Art. 153

 

§1. Дикастерій у справах культури і освіти займається розвитком людських цінностей у рамках християнської антропології, сприяючи повній реалізації наслідування Ісуса Христа.

§2. Дикастерій складається з Відділу культури, який займається справами культури, анімує душпастирську діяльність і збагачує культурну спадщину, і з Відділу освіти, який розробляє основні принципи освіти для шкіл та вищих католицьких і церковних інститутів. Дикастерій розглядає апеляції з цих питань до вищих інстанцій.

 

Art. 154

 

Відділ культури заохочує і підтримує зв’язки між Святим Престолом і світом культури, відповідає на численні потреби, які з цього випливають, сприяє діалогу як незамінному засобу для справжньої зустрічі, взаємодії та взаємного збагачення, щоби різні культури щораз ширше відчинялися на Євангеліє і християнську віру, а любителі мистецтва, літератури, науки, техніки й спорту могли відчути й визнати, що Церква вважає їх людьми, які щиро шукають істину, добро і красу.

 

Art. 155

 

Відділ культури співпрацює з дієцезіальними і єпархіальними єпископами, Конференціями Єпископів, ієрархічними структурами Східних Церков і допомагає їм захищати й зберігати історичну спадщину, зокрема документи і юридичні акти, які стосуються церковного життя і душпастирської праці, мистецького й культурного доробку, який потрібно дбайливо зберігати в архівах, бібліотеках, музеях, церквах та інших спорудах, щоби вони були доступні для всіх зацікавлених.

 

Art. 156

 

§1. Відділ культури пропагує і анімує діалог між різними культурами, присутніми в Церкві, сприяючи у такий спосіб взаємному збагаченню.

§2. Відділ культури спонукає дієцезіальних і єпархіальних єпископів, Конференції Єпископів і ієрархічні структури Східних Церков цінити й зберігати місцеві культури з їхнім спадком мудрості й духовності як скарб усього людства.

 

Art. 157

 

§1. Відділ культури вживає відповідні заходи в сфері культури: підтримує проекти, створені окремими церковними інституціями, і за потреби пропонує свою допомогу, не порушуючи автономії їхніх дослідницьких програм.

§2. Відділ культури, за погодженням з Державним Секретаріатом, цікавиться діяльністю держав та міжнародних організацій, спрямованою на підтримку культури та збагачення культурної спадщини. Відділ бере участь, за можливості, у міжнародних форумах та спеціалізованих конференціях, а також сприяє проведенню конгресів або підтримує їх.

 

Art. 158

 

Відділ культури ініціює та підтримує діалог з тими, які не визнають жодної конкретної релігії, але щиро шукають зустрічі з Божою правдою, і також допомагає душпастирській праці Церкви з тими, які ні в що не вірять.

 

Art. 159

 

§1. Відділ освіти співпрацює з дієцезіальними і єпархіальними єпископами, Конференціями Єпископів та ієрархічними структурами Східних Церков, щоб основні принципи освіти, зокрема католицької, приймалися, поглиблювалися і впроваджувалися в актуальних умовах і в культурі.

§2. Відділ освіти підтримує дієцезіальних і єпархіальних єпископів, Конференції Єпископів та ієрархічні структури Східних Церков, які для збереження католицької ідентичності шкіл і вищих навчальних закладів можуть видавати норми, які окреслюють їх критерії в конкретному культурному контексті. Разом з ними забезпечує збереження цілісності католицької віри в доктринальному навчанні.

 

Art. 160

 

§1. Відділ освіти допомагає дієцезіальним і єпархіальним єпископам, Конференціям Єпископів та ієрархічним структурам Східних Церков встановлювати стандарти католицьких шкіл різних ступенів і видів, в яких слід брати до уваги душпастирську працю як частину євангелізації.

§2. Відділ сприяє навчанню в школах католицької релігії.

 

Art. 161

 

§1. Відділ освіти співпрацює з дієцезіальними та єпархіальними єпископами, Конференціями Єпископів та ієрархічними структурами Східних Церков у сприянні створенню та розвитку у Церкві достатньої кваліфікованої кількості церковних та католицьких вищих навчальних закладів та інших наукових закладів, у яких поглиблюються та розвиваються сакральні дисципліни, гуманістичні та наукові дослідження, враховуючи християнську істину, щоби студентів добре підготувати до виконання їхньої місії у Церкві та суспільстві.

§2. Відділ займається формальними справами для визнання державами академічних ступенів, виданих Святим Престолом.

§3. Відділ освіти має повноваження затверджувати та засновувати вищі навчальні заклади та інші церковні академічні установи, затверджувати їхні статути та контролювати їх дотримання, також у стосунках із цивільною владою. Що стосується католицьких вищих навчальних закладів, то Відділ займається питаннями, які за законом належать до юрисдикції Святого Престолу.

§4. Відділ сприяє співпраці між церковними та католицькими вищими навчальними закладами та їхніми асоціаціями.

§5. Відділ має право видавати nihil obstat викладачам для викладання богословських дисциплін, відповідно до art. 72 §2.

§6. Відділ освіти співпрацює з компетентними дикастеріями у підтримці дієцезіальних та єпархіальних єпископів та інших ординаріїв/ієрархів, Єпископських Конференцій та ієрархічних структур Східних Церков в академічній підготовці духовенства, членів інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя, а також мирян, які готуються до служіння в Церкві.

 

Art. 162

 

Дикастерій у справах культури і освіти також координує діяльність різних Папських Академій, деякі з яких дуже древні, і в них працюють провідні світові фахівці з богословських і гуманітарних наук – як віруючі, так і невіруючі. Актуальні Папські Академії: Папська Академія літератури та витончених мистецтв при Пантеоні; Папська Римська Академія археології; Папська Богословська Академія; Папський Університет св. Фоми Аквінського; Папська Міжнародна Академія Маріології; Папська Академія Cultorum Martyrum; Папська Академія латинської мови.

 

Дикастерій сприяння інтегральному людському розвитку

 

Art. 163

 

§1. Дикастерій сприяння інтегральному людському розвитку сприяє людській особистості та гідності, даній їй Богом, правам людини, здоров’ю, справедливості та миру. Передовсім він займається питаннями економіки й праці, турботою про творіння й землю як «спільний дім», міграціями та гуманітарними проблемами.

§2. Дикастерій поглиблює і поширює соціальну доктрину Церкви про інтегральний людський розвиток, розпізнає і пояснює в світлі Євангелія потреби і турботи людства тепер і в майбутньому.

§3. Дикастерій підтримує локальні Церкви, Конференції Єпископів, їхні регіональні та континентальні об’єднання, а також ієрархічні структури Східних Церков у сфері цілісного розвитку людини, визнаючи їхній внесок.

§4. Дикастерію допомагають експерти з інститутів богопосвяченого життя, товариств апостольського життя і організацій розвитку та гуманітарної допомоги. Дикастерій співпрацює з представниками громадянського суспільства та міжнародних організацій, не порушуючи юрисдикції Державного Секретаріату.

 

Art. 164

 

Дикастерій, у співпраці з Конференціями Єпископів, їхніми регіональними та континентальними об’єднаннями та ієрархічними структурами Східних Церков підтримує впровадження вчення Магістеріуму Церкви у сферах цілісного захисту та розвитку навколишнього середовища, співпрацюючи з послідовниками інших християнських конфесій та релігій, з цивільною владою, громадськими організаціями і міжнародними інституціями.

 

Art. 165

 

У своїй діяльності зі сприяння справедливості та миру Дикастерій:

1º бере активну участь у запобіганні й вирішенні конфліктів; у порозумінні з Державним Секретаріатом та за участю Конференцій Єпископів та ієрархічних структур Східних Церков розпізнає і аналізує можливі ситуації, які можуть спричинити конфлікти;

2º захищає гідність та фундаментальні права людської особистості, а також соціальні, економічні та політичні права та сприяє їм;

3º підтримує ініціативи проти торгівлі людьми, примусової проституції, експлуатації неповнолітніх та вразливих осіб, а також різних форм рабства та катувань, і працює над тим, щоб міжнародна спільнота уважно та чуйно ставилася до поводження з ув’язненими та до умов їхнього життя, а також прагнула скасування смертної кари;

4º працює для забезпечення ефективної та належної матеріальної та духовної допомоги, і, за потреби, через відповідні пастирські структури, мігрантам, біженцям, переміщеним особам та іншим особам, які переміщуються, в локальних Церквах.

 

Art. 166

 

§1. Дикастерій підтримує у локальних Церквах душпастирську опіку моряків як на морі, так і в портах, особливо через Апостольство моря, яким він керує.

§2. Дикастерій також турбується людьми, які працюють в авіації та аеропортах.

 

Art. 167

 

Дикастерій, у співпраці з Конференціями Єпископів, їхніми регіональними та континентальними об’єднаннями та ієрархічними структурами Східних Церков, сприяє боротьбі з бідністю, співпрацюючи з національними та міжнародними інституціями, які працюють ради цілісного людського розвитку. Дикастерій заохочує ініціативи, спрямовані проти корупції на користь доброго управління, публічних інтересів і збільшення довіри до міжнародного суспільства.

 

Art. 168

 

Дикастерій підтримує та захищає справедливі економічні моделі та тверезий спосіб життя, зокрема, просуваючи ініціативи проти економічної та соціальної експлуатації бідних країн, асиметричних торговельних відносин, фінансових спекуляцій та моделей розвитку, які маргіналізують людей.

 

Art. 169

 

Дикастерій співпрацює з дієцезіальними та єпархіальними єпископами, Конференціями Єпископів та ієрархічними структурами Східних Церков, щоби покращити усвідомлення необхідності миру, працювати на користь справедливості та солідарності з найслабшими і тими, що перебувають у важкій соціальній ситуації, особливо з нагоди присвячених їм Всесвітніх днів.

 

Art. 170

 

Дикастерій, разом із Конференціями Єпископів, їхніми регіональними і континентальними об’єднаннями та ієрархічними структурами Східних Церков, аналізує основні причини міграції й утечі з країн походження та займається усуненням цих причин; підтримує ініціативи солідарності й інтеграції в країнах, які приймають мігрантів. Дикастерій, за погодженням з Державним Секретаріатом, співпрацює з організаціями, які займаються розвитком і гуманітарною допомогою, а також з міжнародними інституціями з метою розробки та прийняття норм для біженців, шукачів притулку та мігрантів.

 

Art. 171

 

Дикастерій підтримує та заохочує справедливу та комплексну охорону здоров’я; підтримує ініціативи дієцезій, єпархій, інститутів богопосвяченого життя, товариств апостольського життя, Caritas і асоціацій мирян, спрямовані запобігати маргіналізації хворих і неповносправних, браку медичного персоналу, медичного обладнання і ліків для вбогих країн. Дикастерій звертає увагу на недостатні дослідження у боротьбі з хворобами.

 

Art. 172

 

§1. Дикастерій співпрацює з Державним Секретаріатом, беручи участь у складі делегацій Святого Престолу на міжурядових зустрічах з питань, що належать до його повноважень.

§2. Дикастерій підтримує тісні стосунки з Державним Секретаріатом, зокрема коли має намір публічно висловитися, через документи чи заяви, з питань, що стосуються стосунків з цивільними урядами та іншими суб’єктами міжнародного права.

 

Art. 173

 

Дикастерій співпрацює зі Святим Престолом у проектах гуманітарної допомоги регіонам, які переживають кризу, допомагаючи церковним організаціям, які займаються питаннями гуманітарної допомоги і розвитку.

 

Art. 174

 

§1. Дикастерій підтримує тісні стосунки з Папською Академією соціальних наук та Папською Академією «За життя», згідно з їхніми статутами.

§2. Дикастерій має юрисдикцію над Caritas Internationalis та Міжнародною католицькою міграційною комісією, згідно з їхніми статутами.

§3. Дикастерій займається справами, що належать до компетенції Святого Престолу, щодо заснування та нагляду за міжнародними благодійними асоціаціями та фондами, створеними з тією ж метою, згідно з їхніми статутами та згідно з чинним законодавством.

 

Дикастерій з інтерпретації законодавчих текстів

 

Art. 175

 

§1. Дикастерій з інтерпретації законодавчих текстів сприяє поширенню в Церкві знання та прийняття норм канонічного права Латинської Церкви та Східних Церков і пропонує допомогу в їх правильному застосуванні.

§2. Дикастерій виконує свої функції в служінні Римському Понтифіку, куріальним установам і відомствам, дієцезіальним і єпархіальним єпископам, Конференціям Єпископів, ієрархічним структурам Східних Церков, а також вищим настоятелям інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя папського права.

§3. Дикастерій співпрацює з каноністами з різних культурних середовищ і континентів.

 

Art. 176

 

Дикастерій формулює автентичне тлумачення законів Церкви, затверджених в особливій формі Римським Понтифіком як Верховним Законодавцем і Тлумачем, після заслуховування в найважливіших справах відомств та установ Римської курії, компетентних у даному питанні.

 

Art. 177

 

У випадку сумнівів щодо права, яке не потребує автентичного тлумачення, Дикастерій може запропонувати відповідні роз’яснення щодо значення норм, формулюючи інтерпретацію відповідно до критеріїв, встановлених канонічними нормами. Ці роз’яснення можуть мати форму заяв чи пояснюючих записок.

 

Art. 178

 

Дикастерій вивчає чинне законодавство Латинської Церкви та Східних Церков і, відповідно до запитів, які отримує з церковної практики, шукає можливу наявність lacunae legis у законодавстві та подає Римському Понтифіку відповідні пропозиції щодо їх виправлення.

 

Art. 179

 

Дикастерій допомагає відомствам Курії готувати загальні виконавчі декрети, інструкції та інші нормативні тексти, забезпечуючи їх відповідність вимогам чинного загального права та забезпечуючи їх належну юридичну форму.

 

Art. 180

 

Загальні декрети, видані пленарними синодами або Конференціями Єпископів, як і ієрархічними структурами Східних Церков, подаються Дикастерію з інтерпретації законодавчих текстів відповідальним дикастерієм для отримання recognitio після розгляду з юридичної точки зору.

 

Art. 181

 

Дикастерій, на прохання зацікавленої сторони, визначає, чи відповідають загальні закони та декрети, видані законодавцями, нижчими за Римського Понтифіка, загальному праву Церкви.

 

Art. 182

 

§1. Дикастерій сприяє вивченню канонічного права Латинської Церкви та Східних Церков, а також інших законодавчих текстів, організовує міждикастерні зустрічі та конгреси, підтримує створення асоціацій міжнародних та національних каноністів.

§2. Дикастерій приділяє особливу увагу правильній канонічній практиці, щоб церковне право правильно розуміли та застосовували; також за потреби попереджає компетентний орган про незаконні практики та пропонує поради щодо них.

 

Дикастерій у справах комунікації

 

Art. 183

 

Дикастерій у справах комунікації відповідає за всю систему комунікації Святого Престолу і, у структурній єдності та відповідно до операційних характеристик, об’єднує всі структури Святого Престолу в галузі комунікації, щоб вся система узгоджено відповідала потребам євангелізаційної місії Церкви в контексті наявності та розвитку цифрових медіа, факторів конвергенції та інтерактивності.

 

Art. 184

 

Дикастерій задовольняє потреби євангелізаційної місії Церкви, створюючи продукцію, використовуючи технологічні інновації та форми як наявної комунікації, так і тої, що може з’явитися в майбутньому.

 

Art. 185

 

Дикастерій, окрім доручених йому специфічних інструментальних функцій, також поглиблює та розвиває богословські та душпастирські аспекти комунікативної діяльності Церкви. З цією метою він проводить навчання, щоб комунікація не зводилася тільки до технічного й інструментального виміру.

 

Art. 186

 

Завдання Дикастерія – забезпечувати щораз краще розуміння вірними обов’язку надавати різні засоби комунікації для душпастирської місії Церкви, допомагати розвитку цивілізації та моралі. Дикастерій особливу увагу присвячує розвитку цього розуміння під час Всесвітнього дня засобів суспільної комунікації.

 

Art. 187

 

Для своєї діяльності Дикастерій використовує комунікаційну інфраструктуру та мережу Держави-Міста Ватикан відповідно до місцевого законодавства та міжнародних зобов’язань, взятих на себе Святим Престолом. Дикастерій виконує свої обов’язки у співпраці з компетентними у цих питаннях куріальними відомствами, зокрема з Державним Секретаріатом.

 

Art. 188

 

Дикастерій допомагає куріальним відомствам та установам, пов’язаним зі Святим Престолом, Губернаторством Держави-Міста Ватикан та іншим організаціям, розташованим у Державі-Місті Ватикан або залежні від Апостольської Столиці, у їхній комунікаційній діяльності.

 

 

VI. ОРГАНИ СИСТЕМИ ПРАВОСУДДЯ

 

Art. 189

 

§1. Органи системи правосуддя виконують одну з найважливіших функцій в управлінні Церквою. Завдання цього служіння, яке кожний орган здійснює в рамках своїх повноважень, відповідає самій місії Церкви: проголошувати й відкривати Боже Царство, і також діяти, через систему правосуддя, з канонічною справедливістю, ради спасіння душ, яке в Церкві завжди є найвищим законом.

§2. Звичайні органи системи правосуддя: Апостольська Пенітенціарія, Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури, Трибунал Римської Роти. Ці органи незалежні один від одного.

 

Апостольська Пенітенціарія

 

Art. 190

 

§1. Апостольська Пенітенціарія має юрисдикцію над усіма питаннями, що стосуються привілеїв та індульгенцій як проявів Божого милосердя.

§2. Її очолює Великий Пенітенціарій, якому допомагає регент і кілька працівників.

 

Art. 191

 

Щодо привілеїв та індульгенцій, Апостольська Пенітенціарія, як у сакраментальній, так і не сакраментальній царині, уділяє звільнення від цензури, уділяє диспензи, пом’якшення кари, санацію, скасування вироку та інші благодаті.

 

Art. 192

 

§1. Апостольська Пенітенціарія дбає, щоб у Папських Базиліках Рима була достатня кількість сповідників із потрібними повноваженнями.

§2. Апостольська Пенітенціарія контролює підготовку сповідників як для Папських Базилік, так і для інших місць.

 

Art. 193

 

Апостольська Пенітенціарія займається виданням і використанням індульгенцій, не порушуючи повноважень Дикастерія Віровчення у справах вивчення всього, що стосується доктринальних питань, і не порушуючи повноважень Дикастерія Божественного культу і дисципліни Святих Таїнств у ритуальній сфері.

 

Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури

 

Art. 194

 

Апостольська Сигнатура виконує функцію Найвищого Трибуналу Церкви, а також забезпечує правильне здійснення правосуддя в Церкві.

 

Art. 195

 

§1. Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури складається з кардиналів, єпископів і священників, призначених Римським Понтифіком на п’ятирічний термін, і очолює його кардинал-префект.

§2. У справах Трибуналу префекту допомагає секретар.

 

Art. 196

 

Апостольська Сигнатура, як Трибунал звичайної юрисдикції, розглядає:

  1. вимоги скасувати вироки і клопотання restitutio in integrum (повернути попередній стан) щодо вироків Римської Роти;
  2. у справах, що стосуються статусу осіб, апеляції на відмову в повторному розгляді справи, вирішеною Римською Ротою;
  3. підозри та інші провадження проти суддів Римської Роти за дії, вчинені під час виконання ними своїх функцій;
  4. конфлікти юрисдикції між судами, які не залежать від одного апеляційного Трибуналу.

 

Art. 197

 

§1. Апостольська Сигнатура, як адміністративний Трибунал Римської Курії, розглядає апеляції на окремі адміністративні акти, незалежно від того, виконані чи схвалені вони дикастеріями та Державним Секретаріатом, коли виникає спір щодо того, чи порушив оскаржуваний акт під час його обговорення або застосування будь-який закон.

§2. У цих випадках, окрім розгляду порушення закону, Апостольська Сигнатура може також, на прохання апелянта, вирішувати питання про відшкодування збитків, завданих відповідними діями.

§3. Апостольська Сигнатура також розглядає інші адміністративні спори, передані їй Римським Понтифіком або куріальними відомствами. Зрештою, вона розглядає конфлікти юрисдикції між дикастеріями, а також між ними та Державним Секретаріатом.

 

Art. 198

 

Апостольська Сигнатура, як адміністративний орган правосуддя у дисциплінарних справах, також:

1º наглядає за правильним здійсненням правосуддя в різних церковних судах і за потреби приймає відповідні міри стосовно посадових осіб, адвокатів і прокураторів.

2º вирішує питання щодо прохань до Святого Престолу про передачу справи Римській Роті;

3º розглядає будь-які запити щодо здійснення правосуддя;

4º розглядає питання розширення юрисдикції судів нижчої інстанції;

5º схвалює рішення апеляційного суду, і також, якщо це зарезервовано для Святого Престолу, затверджує створення міждієцезіальних, міжєпархіальних, міжритуальних, регіональних, національних та за потреби наднаціональних трибуналів.

 

Art. 199

 

Апостольська Сигнатура управляється власним правом.

 

Трибунал Римської Роти

 

Art. 200

 

§1. Трибунал Римської Роти зазвичай діє як найвищий апеляційний суд Святого Престолу, захищає права в Церкві, сприяє єдності юриспруденції та своїми рішеннями допомагає судам нижчої інстанції.

§2. Трибунал Римської Роки включає в себе компетентний орган, який розглядає справи про недовершеність шлюбу та виявлення слушних причин для його уневажнення.

§3. Цей орган також має повноваження розглядати справи про недійсність священницького рукопокладення згідно з нормами загального і власного права відповідно до різних випадків.

 

Art. 201

 

§1. Трибунал має колегіальну структуру та складається з суддів, знання, компетентність та досвід яких перевірені, і вибраних Римським Понтифіком з різних частин світу.

§2. Декан призначається Римським Понтифіком на п’ятирічний термін і головує колегією Трибуналу як primus inter pares (перший серед рівних).

§3. Офіс з питань процедур диспензи від укладених і недовершених шлюбів та з питань недійсності священницьких рукопокладень очолює декан, якому допомагають відповідні посадовці, призначені комісари та консультанти.

 

Art. 202

 

§1. Трибунал Римської Роти розглядає у другій інстанції справи, вже вирішені звичайними судами першої інстанції та передані до Святого Престолу згідно з законною апеляцією.

§2. Трибунал Римської Роти розглядає, у третій або наступній інстанції, справи, які вже розглядалися ним та будь-яким іншим Трибуналом, але не набули законної сили.

 

Art. 203

 

§1. Крім того, Римська Рота судить у першій інстанції:

1º єпископів у спірних справах за умови, що вони не стосуються прав або матеріального майна юридичної особи, представленої єпископом;

2º абатів – очільників конфедерацій монастирів, вищих настоятелів інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя папського права;

3º дієцезії та єпархії й інші церковні особи, як фізичні, так і юридичні, які не мають очільника нижче Римського Понтифіка;

4º справи, які доручить Римський Понтифік.

§2. Римська Рота також розглядає ті ж самі справи у другій та наступних інстанціях, якщо не передбачено інше.

 

Art. 204

 

Трибунал Римської Роти керується власним правом.

 

VII. ФІНАНСОВІ СТРУКТУРИ

 

Рада з економічних питань

 

Art. 205

 

§1. Рада з економічних питань наглядає за адміністративними та фінансовими структурами та діяльністю куріальних відомств та офісів, а також установ, які пов’язані або співпрацюють зі Святим Престолом, як зазначено у списку, що додається до її статуту.

§2. Рада з економічних питань виконує свої функції у світлі соціальної доктрини Церкви, дотримуючись міжнародно визнаних найкращих практик державного управління з метою етичного та ефективного адміністративного та фінансового управління.

 

Art. 206

 

§1. Рада з економічних питань складається з восьми кардиналів та єпископів, які представляють вселенськість Церкви, і з семи мирян, вибраних серед фахівців з різних національностей. Римський Понтифік призначає членів Ради на п’ятирічний термін.

§2. Раду з економічних питань скликає і головує на ній кардинал-координатор з допомогою одного секретаря.

§3. Префект Секретаріату у справах економіки бере участь у засіданнях Ради без права голосу.

 

Art. 207

 

Рада з економічних питань подає на затвердження Римському Понтифіку вказівки та норми, щоб:

  1. захищати активи установ та відомств, що підлягають її нагляду;
  2. знижувати ризики, пов’язані з активами та фінансами;
  3. розподіляти людські, матеріальні й фінансові ресурси раціонально і управляти ними розсудливо, ефективно й прозоро;
  4. слідкувати, щоби установи та відомства функціонували ефективно, згідно з їхньою діяльністю, програмами й затвердженими бюджетами.

 

Art. 208

 

Рада з економічних питань встановлює критерії, серед яких і квота вартості, для визначення, які дії з відчуження, придбання або надзвичайного управління, які здійснюють підконтрольні їй суб’єкти, вимагають ad validitatem (для набуття чинності) затвердження префектом Секретаріату у справах економіки.

 

Art. 209

 

§1. Рада з економічних питань затверджує річний бюджет та зведений річний звіт Святого Престолу й подає їх Римському Понтифіку.

§2. Якщо Святий Престол вакантний, то Рада з економічних питань передає найновіший зведений річний звіт і бюджет на поточний рік кардиналу Камерленго Святої Римської Церкви.

 

Art. 210

 

За потреби Рада з економічних питань подає запит на інформацію, зберігаючи автономність своєї діяльності, до Управління фінансової інформації Святого Престолу, для цілей своєї діяльності та щорічно отримує інформацію про діяльність Інституту релігійних справ.

 

Art. 211

 

Рада з економічних питань розглядає пропозиції Секретаріату у справах економіки, різних адміністративних органів Святого Престолу, Управління фінансової інформації Святого Престолу та іншими органами, зазначеними в її статуті.

 

Секретаріат у справах економіки

 

Art. 212

 

§1. Секретаріат у справах економіки виконує функції Папського Секретаріату з економічних та фінансових питань.

§2. Секретаріат у справах економіки здійснює контроль та нагляд у адміністративних, економічних та фінансових питаннях за куріальними відомствами, офісами та установами, які пов’язані зі Святим Престолом або співпрацюють з нею, зазначеними у списку, доданому до статуту Ради з економічних питань.

§3. Секретаріат у справах економіки також контролює «Лепту св. Петра» й інші папські фонди.

 

Art. 213

 

§1. Секретаріатом у справах економіки керує префект з допомогою секретаря.

§2. Цей секретаріат займається двома сферами діяльності: одна стосується регулювання, контролю й нагляду за економічними й фінансовими справами, друга – регулювання, контролю й нагляду за адміністративними справами.

 

Art. 214

 

§1. Секретаріат у справах економіки повинен консультуватися з Радою з економічних питань та подавати на її розгляд пропозиції та рекомендації щодо нормативних актів з питань першочергового значення або загальних принципів.

§2. Під час приготування пропозицій або директив Секретаріат у справах економіки проводить відповідні консультації, враховуючи автономію та повноваження суб’єктів управління та адміністрування.

§3. У справах, які стосуються держав та інших суб’єктів міжнародного права, Секретаріат у справах економіки співпрацює з Державним Секретаріатом, який має виключні повноваження.

 

Art. 215

 

Секретаріат у справах економіки:

1º видає директиви щодо економічних та фінансових питань для Святого Престолу та контролює діяльність відповідно до затверджених робочих планів та програм;

2º здійснює моніторинг адміністративної, економічної та фінансової діяльності установ, що перебувають під його контролем та наглядом; пропонує та гарантує будь-які коригувальні дії;

3º готує річний бюджет і перевіряє його виконання; також готує зведений річний звіт Святого Престолу і подає його Раді з економічних питань;

4º проводить щорічну оцінку ризиків майнового та фінансового становища Святого Престолу та подає її Раді з економічних питань.

 

Art. 216

 

Секретаріат у справах економіки:

1º формулює норми, директиви, моделі та процедури щодо тендерів, спрямовані на забезпечення того, щоб усі товари та послуги, необхідні куріальним відомствам та установам, які пов’язані зі Святим Престолом або співпрацюють з нею, були придбані найбільш розсудливим, ефективним та економічно вигідним способом, відповідно до аудитів та внутрішніх процедур;

2º розробляє відповідні інформаційні інструменти, що забезпечують ефективність і прозорість адміністративного, економічного та фінансового управління, а також надійне зберігання архівів і бухгалтерської документації відповідно до затверджених норм і процедур.

 

Art. 217

 

§1. У Секретаріаті у справах економіки створено Департамент людських ресурсів Святого Престолу, який у діалозі та співпраці з зацікавленими органами займається всіма питаннями, що стосуються статусу та управління персоналом і працівниками відомств, що підпадають під законодавство Святого Престолу, не порушуючи норму art. 48, 2°.

§2. Секретаріат у справах економіки через цей Департамент укладає з працівниками контракти, перевіряє всі вимоги і затверджує плани праці в різних відомствах.

 

Art. 218

 

§1. Секретаріат у справах економіки затверджує всі акти відчуження, придбання або надзвичайного управління, здійснені куріальними відомствами та установами, які пов’язані зі Святим Престолом або співпрацюють з ним, для яких потрібне ad validatem, на основі критеріїв, визначених Радою з економічних питань.

§2. Якщо Святий Престол вакантний, то Рада з економічних питань передає кардиналу Камерленго Святої Римської Церкви всю інформацію, яку він попросить, щодо економічного стану Святого Престолу.

 

Адміністрація майна Святого Престолу

 

Art. 219

 

§1. Адміністрація майна Святого Престолу управляє та розпоряджається нерухомим і рухомим майном Святого Престолу, призначеним для забезпечення необхідних засобів для виконання Римською Курією своїх обов’язків для добра і служіння локальним Церквам.

§2. Адміністрація майна Святого Престолу відповідає за управління нерухомим та рухомим майном суб’єктів, які довірили свої активи Святому Престолу, згідно з метою, для якої їх створили, та загальних вказівок і політики, затверджених компетентними органами.

§3. Фінансові трансакції, про які говориться у §§1 і 2 здійснюються через Інститут Релігійних Справ.

 

Art. 220

 

§1. Адміністрація майна Апостольської Столиці забезпечує все необхідне для повсякденної діяльності Римської Курії, займаючись фінансами, бухгалтерією, закупівлями та іншими послугами.

§2. Адміністрація майна Апостольської Столиці може надавати послуги, згадані в §1, також установам, які пов’язані зі Святим Престолом або співпрацюють з ним, якщо вони про це просять або мають на це право.

 

Art. 221

 

§1. Адміністрацію майна Апостольської Столиці очолює президент, якому допомагає секретар і Рада, що складається з кардиналів, єпископів, священників і мирян, які допомагають в розробці стратегічних напрямків діяльності Адміністрації та в оцінці її результатів.

§2. Внутрішня організація Адміністрації розділена на три функціональні сфери, які займаються управлінням нерухомістю, фінансовими справами та послугами.

§3. Адміністрація майна Апостольської Столиці користується послугами фахівців у різних царинах, призначених згідно з art. 16 – 17 § 1.

 

Офіс Головного Аудитора

 

Art. 222

 

Офіс Головного Аудитора проводить аудит загального фінансового звіту Святого Престолу.

 

Art. 223

 

§1. Офіс Головного Аудитора, відповідно до щорічної програми аудиту, затвердженої Радою з економічних питань, проводить аудит зведеного річного звіту куріальних відомств та установ, які пов’язані зі Святим Престолом або співпрацюють з ним, і включені до вищезгаданого зведеного звіту.

§2. Головний Аудитор подає щорічну програму аудиту на затвердження Раді з економічних питань.

 

Art. 224

 

§1. Офіс Головного Аудитора, на запит Ради з економічних питань, Секретаріату у справах економіки або керівників відомств та адміністрацій, зазначених у art. 205 §1, проводить аудит у конкретних ситуаціях, пов’язаних з: порушеннями у використанні або розподілі фінансових чи матеріальних ресурсів; порушеннями при укладанні контрактів або у здійсненні трансакцій чи відчуження майна; корупцією або шахрайством.

§2. Головний Аудитор отримує інформацію від осіб, яким під час виконання їхніх функцій стають відомі факти про конкретні ситуації. Головний Аудитор, розглянувши справу, передає її разом зі своїм звітом Секретаріату у справах економіки і, якщо вважатиме за потрібне, кардиналу-координатору Ради з економічних питань.

 

Комісія у справах зарезервованих питань

 

Art. 225

 

Комісія у справах зарезервованих питань:

1º дає дозвіл на будь-яку правову, економічну чи фінансову діяльність, яка, заради більшого блага Церкви чи осіб, має здійснюватися таємно та вилучатися з-під контролю та нагляду відповідних органів;

2º контролює та наглядає за контрактами Святого Престолу, які, згідно із законом, вимагають конфіденційності.

 

Art. 226

 

Комісія, згідно зі своїм статутом, складається з членів, призначених Римським Понтифіком на п’ятирічний термін. Її очолює президент, якому допомагає секретар.

 

Комітет з питань інвестицій

 

Art. 227

 

§1. Комітет з питань інвестицій відповідає за забезпечення етики інвестицій Святого Престолу згідно з соціальною доктриною Церкви, а також за їхню прибутковість, доцільність та ризики.

§2. Комітет, згідно зі своїм статутом, складається з членів і фахівців, призначених Римським Понтифіком на п’ятирічний термін. Її очолює президент, якому допомагає секретар.

 

VIII. ОФІСИ

 

Префектура Папського Дому

 

Art. 228

 

§1. Префектура Папського Дому відповідає за внутрішній порядок Папського Дому, дисципліну та служіння усіх членів Папської Капели та Папської Родини.

§2. Префектуру Папського Дому очолює префект, якому допомагає регент, призначені Римським Понтифіком на п’ятирічний термін. Їм допомагають деякі посадові особи.

 

Art. 229

 

§1. Префектура Папського Дому займається організацією та проведенням папських церемоній, за винятком суто літургійних частин, та визначає порядок старшинства.

§2. Префектура Папського Дому готує і проводить публічні, спеціальні та приватні аудієнції з Римським Понтифіком, візити різних осіб, консультуючись, якщо цього вимагають обставини, з Державним Секретаріатом. Префектура Папського Дому займається усім, пов’язаним із урочистими аудієнціями в Римського Понтифіка глав держав, урядів, міністрів, представників публічних організацій, послів та інших відомих осіб.

§3. Префектура Папського Дому займається всім, що стосується духовних вправ Римського Понтифіка, Колегії Кардиналів і Римської Курії.

 

Art. 230

 

§1. Префектура Папського Дому відповідає за організацію відвідування Римським Понтифіком території Ватикану, Рима і подорожей в межах Італії.

§2. Префект супроводжує Римського Понтифіка тільки підчас зустрічей і візит на території Ватикану.

 

Служба Папських літургійних церемоній

 

Art. 231

 

§1. Служба Папських літургійних церемоній відповідає за підготовку всього необхідного для літургійних та інших священних церемоній у Ватикані, на яких головує, бере участь або асистує Римський Понтифік або – від його імені чи за його дорученням – кардинал чи прелат, а також за те, щоби вони здійснювалися відповідно до чинних літургійних приписів, готуючи все необхідне або корисне для їхнього гідного розвитку та активної участі вірних.

§2. Служба Папських літургійних церемоній відповідає також за приготування і розвиток усіх папських літургійних церемоній, які відбуваються під час душпастирських візит Римського Понтифіка і апостольських подорожей, беручи до уваги специфіку папських церемоній.

 

Art. 232

 

§1. Службу Папських літургійних церемоній очолює Майстер Папських літургійних церемоній, який призначається Римським Понтифіком на п’ятирічний термін. Йому допомагають під час літургійних церемоній папські церемоніймейстери, призначені Римським Понтифіком на п’ятирічний термін.

§2. В офісі Майстру Папських літургійних церемоній допомагають різні працівники й консультанти.

 

Art. 233

 

§1. Майстер Папських літургійних церемоній відповідає також за папську захристію і каплицю Апостольського Палацу.

§2. Він також відповідає за папську музичну капелу, керуючи всією діяльністю у літургійній, душпастирській, духовній, артистичній і освітній царинах капели, включеної в Службу Папських літургійних церемоній як спеціальне місце служіння для папських літургійних функцій, а також для збереження та просування престижної мистецької та музичної спадщини, що створювалася протягом століть тією ж капелою для урочистих літургій Понтифіків.

 

Art. 234

 

Служба Папських літургійних церемоній відповідає за проведення Консисторії та керівництво літургійними церемоніями Колегії Кардиналів під час вакансії Апостольського Престолу.

 

Камерленго Святої Римської Церкви

 

Art. 235

 

§1. Кардинал-камерленго Святої Римської Церкви виконує функції, покладені на нього спеціальним законодавством щодо вакантного Апостольського Престолу та обрання Римського Понтифіка.

§2. Кардинал-камерленго Святої Римської Церкви та віце-камерленго призначаються Римським Понтифіком.

§3. Кардиналу-камерленго Святої Римської Церкви допомагають три кардинали-помічники, один з яких – кардинал-координатор Ради з економічних питань, а два інших призначаються відповідно до процедур, передбачених законодавством про вакансію Апостольського Престолу та обрання Римського Понтифіка.

 

Art. 236

 

Кардинал-камерленго Святої Римської Церкви піклується і адмініструє матеріальним добром і справами вакантного Апостольського Престолу.

 

Art. 237

 

Коли Апостольський Престол вакантний, кардинал-камерленго Святої Римської Церкви має право і обов’язок:

1º вимагати від усіх адміністрацій, залежних від Святого Престолу, звітів про їхній фінансовий та економічний стан, а також інформацію про надзвичайні справи, що перебувають у процесі розгляду;

2º вимагати у Ради з економічних питань зведені бюджети та звіти Святого Престолу за попередній рік, а також бюджет на наступний рік;

3º вимагати у Секретаріату у справах економіки за потреби будь-яку інформацію про фінансовий стан Святого Престолу.

 

IX. ЮРИСТИ

 

Список юристів Римської Курії

 

Art. 238

 

Окрім Списку юристів Римської Курії є ще Список юристів, уповноважених на прохання зацікавлених сторін брати участь у справах, що розглядаються у Найвищому Трибуналі Апостольської Сигнатури, а також допомагати в апеляціях ієрархів до куріальних відомств.

 

Art. 239

 

§1. До цього списку можна включати фахівців, які відзначаються належною підготовкою, що підтверджується академічними ступенями, які ведуть взірцеве християнське життя, характеризуються чесністю, моральністю та професійними здібностями.

§2. Державний Секретар, заслухавши думку створеної для цього комісії, реєструє у Списку фахівців, які відповідають вимогам, зазначеним у §1, та подали відповідну заяву. Юристи, які не відповідають цим вимогам, виключаються зі Списку.

 

Корпус юристів Святого Престолу

 

Art. 240

 

§1. Корпус юристів Святого Престолу складається передовсім із юристів Списку юристів Римської Курії. Його члени можуть від імені Святого Престолу або куріальних відомств брати участь у церковних і світських судах.

§2. Юристів Святого Престолу призначає кардинал Державний Секретар на п’ятирічний термін з можливістю поновлення, після заслуховування думки комісії, зазначеної у art. 239 §2. Вони втрачають свої повноваження після досягнення сімдесяти п’яти років або можуть бути звільнені з важливих причин.

§3. Юристи Святого Престолу зобов’язані вести побожне та зразкове християнське життя і виконувати довірені їм обов’язки з найбільшою сумлінністю та для добра Церкви.

 

X. ІНСТИТУЦІЇ, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ СВЯТИМ ПРЕСТОЛОМ

 

Art. 241

 

Існують інституції, як давні, так і нові, які, хоча не є частиною Римської Курії та мають власну правосуб’єктність, надають різні необхідні або корисні послуги Римському Понтифіку, Римській Курії та Вселенській Церкві. Вони певним чином пов’язані з самою Курією.

 

Art. 242

 

Ватиканський Апостольський архів – це інституція, яка має специфічне завдання захищати та збагачувати акти і документи, що стосуються управління Вселенською Церквою, щоб вони були, по-перше, доступні Святому Престолу та Римській Курії для здійснення їхньої діяльності, а по-друге, за папським дозволом, доступні для всіх науковців, незалежно від країни чи релігії, джерелом знань, навіть для мирян, про події, які упродовж століть були тісно пов’язані з життям Церкви.

 

Art. 243

 

Древня Ватиканська Апостольська Бібліотека – це важливий інструмент Церкви для розвитку та поширення культури, що підтримує діяльність Апостольського Престолу. Через свої різні секції вона має завдання збирати та зберігати багату спадщину науки та мистецтва, а також зробити її доступною для вчених, які шукають істину.

 

Art. 244

 

Фабрика Святого Петра займається усім, що стосується Папської Базиліки Святого Петра, яка зберігає пам’ять мучеництва і гробниці Апостола: збереженням та благоустроєм споруди, внутрішньою дисципліною доглядачів, паломників та відвідувачів, і згідно зі своїми власними правилами.

 

Art. 245

 

Папська Комісія сакральної археології вивчає, зберігає, захищає та використовує християнські катакомби Італії, де свідчення віри та мистецтво ранніх християнських спільнот продовжують передавати своє глибоке послання паломникам та відвідувачам.

 

Art. 246

 

Для дослідження та поширення істини в різних царинах релігійних та людських наук в рамках Католицької Церкви виникли різні академії, серед яких виділяються Папська академія наук, Папська академія соціальних наук та Папська академія «За життя».

 

Art. 247

 

Для підтримки та розвитку культури якості в академічних установах, що безпосередньо залежать від Святого Престолу, та забезпечення дотримання міжнародно визнаних критеріїв якості, було створене Агентство Святого Престолу з оцінки та підвищення якості церковних університетів та факультетів.

 

Art. 248

 

Управління фінансової інформації Святого Престолу – це інституція, яка у формах, передбачених законом та своїми статутами: моніторить суб’єкти та організації, що перебувають під її наглядом, запобігає та бореться з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму; слідкує за суб’єктами, які професійно працюють у системі фінансів; пруденційно регулює суб’єкти, які професійно працюють у системі фінансів, та, у випадках, передбачених законом, запобігає відмиванню грошей та фінансуванню тероризму.

 

Art. 249

 

Усі згадані інституції, пов’язані зі Святим Престолом, керуються власними законами щодо устрою та управління.

 

XI. ПЕРЕХІДНА НОРМА

 

Art. 250

 

§1. Норми цієї Апостольської Конституції стосуються Державного Секретаріату, дикастерій, відомств, офісів та інституцій, які належать до Римської Курії або пов’язані з Апостольською Столицею. Ті органи, які мають власні статути та норми, повинні дотримуватися їх лише тією мірою, якою вони не суперечать даній Апостольській Конституції, пропонуючи їх якомога швидше адаптувати на затвердження Римського Понтифіка.

§2. Потрібно дотримуватися чинних виконавчих норм з питань, зазначених у §1, а також Загального Регламенту Римської Курії, ordo servandus та внутрішнього modus procedendi куріальних відомств та офісів у всьому, що не суперечить нормам цієї Апостольської Конституції аж до затвердження нового ordo servandus та нових статутів.

§3. З набранням чинності цією Апостольською Конституцією повністю скасовується та замінюється Конституція Pastor bonus, а разом з нею скасовуються також органи Римської Курії, зазначені в ній та не передбачені чи не реорганізовані в цій Конституції.

Постановляю, що ця Апостольська Конституція є тепер і надалі стабільною, дійсною та ефективною, і набуває чинності 5 червня 2022, в урочистість П’ятидесятниці, і що її потрібно повністю дотримуватиметься в усіх деталях тими, до кого вона адресована, тепер і в майбутньому, незважаючи на будь-які суперечливі положення, навіть якщо вони заслуговують на особливу згадку.

 

Рим, базиліка св. Петра, урочистість св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії, 19 березня 2022, десятий рік мого Понтифікату.

 

ФРАНЦИСК

[1] Йоан-Павло II, Енцикліка Redemptoris missio (7 грудня 1990), 2.

[2] Франциск, Апостольська Адгортація Evangelii gaudium (24 листопада 2013), 24.

[3] Див. там само, 30.

[4] Франциск, Енцикліка Lumen fidei (29 червня 2013), 4.

[5] Див. ІІ Ватиканський Собор, Декрет Christus Dominus (28 жовтня 1965), 9…

[6] Йоан-Павло II, Постсинодальна Апостольська Адгортація Christifideles laici (30 грудня 1988), 32.

[7] Франциск, Промова з нагоди святкування 50-річчя створення Синоду Єпископів (17 жовтня 2015).

[8] Там само.

[9] Див. ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium (21 листопада 1964), 19.

[10] Див там само, 20.

[11] Див. там само, 8.

[12] Див. там само, 22; див. Йоан-Павло II, Постсинодальна Апостольська Адгортація Pastores gregis (16 жовтня 2003), 8, 55, 56.

[13] Там само, 23.

[14] Див. ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium (21 листопада 1964), 18 і І Ватиканський Собор, Догматична Конституція Pastor aeternus (18 липня 1870), Передмова.

[15] Див. там само, 23.

[16] Див. Йоан-Павло II, Постсинодальна Апостольська Адгортація Pastores gregis (16 жовтня 2003), 63.

[17] Див. там само, 63.

[18] Див. Йоан-Павло II, Апостольський Лист у формі «Motu proprio» Apostolos suos (21 травня 1998), 12.

[19] ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium (21 листопада 1964), 30.

[20] Франциск, Апостольська Адгортація Evangelii gaudium (24 листопада 2013), 120.

[21] Див. ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium (21 листопада 1964), 30.

[22] Павло VI, Промова на заключній відкритій сесії ІІ Ватиканського Собору (7 грудня 1965).

[23] Франциск, Вітання кардиналам, зібраним на Консисторії (12 лютого 2015).

[24] ІІ Ватиканський Собор, Декрет Christus Dominus (28 жовтня 1965), 9.

[25] ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium (21 листопада 1964), 18.

[26] Там само, 23.

[27] Див. Франциск, Апостольська Адгортація Evangelii gaudium (24 листопада 2013), 16.

[28] Див. ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Dei verbum (18 листопада 1965), 7.

[29] Див. Франциск, Апостольська Адгортація Evangelii gaudium (24 листопада 2013), 31-32.

[30] Див. ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція. Lumen gentium (21 листопада 1964), 8.

[31] Павло VI, Епілог до ІІ Ватиканського Собору, Гомілія в Урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (8 грудня 1965).