Педро Аррупе

Spread the love

Педро Аррупе (ісп. Pedro Arrupe, 14.11.1907 – 5.2.1991) – двадцять восьмий Генерал ордена і десятий після його відновлення в 1814.

Аррупе був баском за національністю, народився в місті Більбао. Навчався в школі в рідному місті, потім на медичному факультеті Мадридського університету. В 1927 вступив до Товариства Ісуса. У 1932 році уряд республіканців вигнав єзуїтів з країни, Аррупе продовжив освіту в Бельгії та Голландії. В 1936 рукоположений у священики. Після висвячення був направлений в США, де отримав докторський ступінь з медичної етики.

У 1939 році був висланий на місії в Японію. Після початку Другої світової війни і вступу до неї Японії, Аррупе був заарештований та ув’язнений за звинуваченням у шпигунстві, проте через деякий час його відпустили. У 1942 році він став магістром новіціату.

Аррупе разом з ще 7 єзуїтами проживав в передмісті Хіросіми. Коли 6 серпня 1945 на місто було скинуто атомну бомбу, всі вони були в монастирі і всі чудом вижили. Після вибуху Педро Аррупе перетворив будинок новіціату у тимчасовий госпіталь, де, використовуючи свої вміння, надавав медичну допомогу потерпілим. З його спогадів про цей час:

“Каплиця, наполовину зруйнована, була переповнена пораненими, які тісно лежали на підлозі поруч один з одним, страшно страждаючи, скорчені від болю”

 

Після смерті Генерала Ордена Жана Батіста Янсенса, 31-а Генеральна Конгрегація, коотра відбулася в 1965 р. обрала новим головою єзуїтів Педро Аррупе. Аррупе став другим в історії баском, який очолив орден, після його засновника Ігнатія Лойоли.

На посаді генерала Аррупе дотримувався поглядів про необхідність реформування ордена відповідно до вимог часу і рішень Другого Ватиканського собору. У цей період єзуїти посилили свою працю в Латинській Америці в соціальній сфері та в галузі допомоги знедоленим. Сильна криза в ордені викликали спори, пов’язані з теологією визволення, теорією християнського соціалізму, яка широко розповсюдилася в 70-ті роки в Латинській Америці і яку підтримувала велика кількість єзуїтів. Сам Аррупе ставився до теології визволення щонайменше з симпатією. Зрештою теологія визволення була відкинута Католицькою церквою, а її наполегливі прихильники піддані критиці.

7 серпня 1981 після нелегкої подорожі на Далекий Схід о. Педро Аррупе пережив важкий інсульт. Його паралізувало та він втратив здатність говорити. Після цього він подав у відставку, ставши першим в історії генералом ордену, який не виконував цю посаду до смерті. Папа Іван Павло II призначив священика Паоло Децца тимчасово виконуючим обов’язки глави єзуїтів, що викликало в ордені безліч протестів, як неприпустиме втручання у внутрішні справи Товариства. В 1983 була скликана Генеральна Конгрегація Товариства Ісуса, на якій була прийнята відставка Педро Аррупе, а новим главою ордена обрано Петера-Ханса Кольвенбаха. Сам Аррупе був присутній на Конгрегації в інвалідному кріслі, а її учасникам зачитано звернення, яке він написав.

Залишок життя він провів у римській лікарні. Помер 5 лютого 1991. Похований в бічній каплиці церкви Іль-Джезу.