Ісусова математика

В’ячеслав Окунь ТІ

Чому логіка Ісуса Христа так відрізняється від логіки цього світу? Блаженні вбогі, останні будуть першими, хто не зречеться свого батька і мати і т.д. Усі ці слова начебто зрозумілі для нас, бо чуємо їх у церкві з дитинства, але вони залишаються таємничими та трохи незручними. Так само є із сьогоднішнім Єванегелієм (Лк 9,12-17). Звідки взялися ті кошики? Чи вони раптом впали з неба? Як це можливо, щоби з двох риб та п’ятьох хлібів могли наїстися понад 5000 людей, і ще дванадцять кошів залишилося? Я не збагну цього чуда, не зможу усвідомити та побачити, як Господь розмножив їжу, єдине, що є відкрите для моїх очей це те, що люди прийшли з нічим, а були наповнені так, що навіть ще залишилося…

Як часто я приходив до церкви з нічим та йшов з нічим? Вертався додому незадоволений, не отримавши того, чого бажало моє серце, мій голод та прагнення не були вгамовані. Залишалося якесь відчуття недоситу та порожнечі. Хтось чув радість та благословення, але це був не я. Хтось отримав допомогу та зцілення, але не я… Чому? Бо не дав нічого з себе. Нічого не приніс з собою. Це як йти на рибалку, і не взяти з собою рибальських снастей.

Як часто ми приходимо до церкви без жодних потреб, йдучи до храму автоматично, через недільну звичку? Чи за кожним разом відчуваєш голод та спрагу, котрі можуть бути заспокоєні лише Божим Словом та Божим Тілом?

Подібну історію ми можемо прочитати в другий книзі Царів (2 Цар 4, 1-7). Господь через Єлисея розмножив олію для жінки, котра мала борги. Вона продала її, віддавши борги, а з того, що залишилося вистачило на життя для неї та її синів. Але це чудо не сталося з нічого. Єлисей запитав її: «Що є в тебе в хаті?» Єдине, що вона мала – це посуд з олією. І вона віддала її, щоби отримати набагато більше. Це і є суть чудесного помноження хлібів. Треба щось дати, навіть якщо це будуть останні копійки, віддати з цілого серця і довіритися Богові.

Я переконаний, що кожна людина має щось, чим би могла поділитися з іншими. Не йдеться про гроші чи якісь матеріальні речі. Набагато важче поділитися своїм часом. А чи він насправді є «мій», це вже інше питання. Навколо нас є багато людей, котрі потребують нашого часу та уваги. Я вірю, що кожен з нас зміг би бути волонтером та попрацювати з найбільш потребуючими, і тоді Господь розмножить те, чим ми поділилися з іншими.

Ми живемо в егоїстичному світі. Нам легко брати і важко давати. Це розбігається з тим, чого навчав Христос. Хто дасть – той отримає ще більше. Це є інша логіка, це є інша математика…



Залишити відповідь