Шлях внутрішнього пізнання

se14

Теорія і практка Духовних Вправ. Частина 13

Шлях внутрішнього пізнання
(Садхана Ігнатія)

Два роки життя у Лойолі й Манресі – це новіціят Ігнатія, дорога очищення, особливо в Манресі. Служба Божа, 7 годин щоденної молитви, жебрання милостині, видіння – як Божі, так і чортівські. Внутрішні стани великої радості, які раптово змінюються великим внутрішнім смутком, скрупули, спокуси покінчити життя самогубством, проблеми з духівником. Пізніше він скаже, що у той час не знав анічогісінько про внутрішню духовність. Ігнатій пізнає свою слабкість, немічність і волає до Бога: Допоможи мені, Господи, бо я не знаходжу зцілення ні в людях, ні в будь-якому іншому створінні; а проте, якби я думав, що можу знайти його, жодна праця не була б заважкою для мене. Ти сам, Господи, покажи мені, де маю шукати; навіть якщо мені доведеться бігти за якимось собачам, щоб воно дало мені зцілення, я це зроблю!

Досвід Лойоли і Манреси, пізніше поглиблений і опрацьований, ляже в основу Духовних Вправ. У цьому досвіді ми бачимо ключові моменти Духовних Вправ: втіху і спустошення, правила духовного розпізнавання, зауваги щодо скрупулів, послідовність духовного досвіду, розділену на чотири тижні. Кульмінацією буде цей досвід:

Одного разу він прямував на поклоніння до одної церкви, розташованої десь трохи більше ніж за милю від Манреси; здається мені, що то був храм св. Павла, а дорога туди йде понад річкою. Він ішов, заглиблений у думки про своє поклоніння, і вирішив присісти повернувшись до річки, яка текла внизу. І от, коли він там сидів, очі його розуміння почали розплющуватися; не те щоб він побачив якесь видіння, просто він збагнув і дізнався чимало речей, які стосувалися як царини духа, так і віри й науки; це супроводжувалося таким великим просвітленням, що все здавалося йому новим. Подробиці, які він тоді зрозумів і яких було вельми багато, неможливо витлумачити тут; варто лишень зазначити, що він спізнав їх з неймовірною ясністю. Якби навіть він, сягнувши шістдесяти двох років, вирішив зібрати разом всю поміч, отриману від Бога, і все те, про що дізнався упродовж життя, та склав усе це докупи, то й відтак, напевне, не здобув би стільки, скільки тоді за один-єдиний раз.

А деякі спокуси і переживання Ігнатія аналогічні до спокус і переживань св. Антонія пустельника.

oleh

о.Олег Кривобочок, ТІ



Залишити відповідь