LETTERA DI SUA SANTITÀ BENEDETTO XVI
AL PREPOSITO GENERALE DELLA COMPAGNIA DI GESÙ
IN OCCASIONE DEL 50° ANNIVERSARIO
DELL’ENCICLICA HAURIETIS AQUAS
переклав о. О. Кривобочок ТІ
неофіційний переклад для особистого вжитку
ЛИСТ ЙОГО СВЯТОСТІ БЕНЕДИКТА XVI
ДО ГЕНЕРАЛЬНОГО НАСТОЯТЕЛЯ ТОВАРИСТВА ІСУСА
З НАГОДИ 50-ї РІЧНИЦІ
ЕНЦИКЛІКИ HAURIETIS AQUAS
До Високопреподобного Отця
ПЕТЕРА-ГАНС КОЛЬВЕНБАХА ТІ
Генерального Настоятеля Товариства Ісуса
Слова пророка Ісаї – «Ви будете з радістю черпати воду з джерел спасіння» (Іс. 12, 3), – якими починається Енцикліка, якою Пій XII відзначив перше століття поширення свята Пресвятого Серця Ісуса на всю Церкву, – не втратили свого значення й сьогодні, 50 років потому. Пропагуючи культ Пресвятого Серця Ісуса, Енцикліка Haurietis aquas закликала віруючих відкритися на таїну Бога і Його любові, дозволяючи їй перетворювати себе. П’ятдесят років потому християни повинні продовжувати поглиблювати свої стосунки із Пресвятим Серцем Ісуса, щоб відродити в собі віру в спасительну любов Бога, дедалі повніше приймаючи Його у своє життя.
Пробитий бік Спасителя – це джерело, до якого нас відсилає Енцикліка Haurietis aquas. Ми повинні черпати з цього джерела, щоб справді пізнати Ісуса Христа і глибше відчути Його любов. Так ми зможемо краще зрозуміти, що означає пізнати Божу любов в Ісусі Христі, відчувати її, зосереджуючи свій погляд на Ньому, аж до того, щоб повністю жити досвідом Його любові, а потім свідчити про неї іншим. Запозичуючи вислів мого шановного попередника Йоана Павла II, «близько Серця Христа людське серце вчиться пізнавати справжній і неповторний сенс життя і власної долі, розуміти цінність справді християнського життя, остерігатися певних збочень серця, поєднувати синівську любов до Бога з любов’ю до ближнього. У такий спосіб – і це справжнє відшкодування, якого вимагає Серце Спасителя – на руїнах, накопичених ненавистю і насильством, можна збудувати цивілізацію Пресвятого Серця Христового» (Insegnamenti, vol. IX/2, 1986, p. 843).
Пізнати любов Бога в Ісусі Христі
В Енцикліці Deus caritas est я цитував Перше послання св. Йоана: «Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має», щоб наголосити, що християнином нас робить зустріч з Особою (див. n. 1). Оскільки Бог найглибше явив Себе через втілення Свого Сина і зробив Себе «видимим» у Ньому, тому саме у стосунках з Христом ми можемо пізнати, ким насправді є Бог (див. Енцикліка Haurietis aquas, 29-41; Енцикліка Deus caritas est, 12-15). І знову: оскільки Божа любов найглибше виражається у дарі свого життя, яке Христос віддав за нас на Хресті, то, саме дивлячись на Його страждання і Його смерть, ми можемо дедалі чіткіше розпізнати безмежну любов Бога до нас: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо. 3, 16).
Ця таїна Божої любові до нас, крім того, становить не лише зміст культу і відданості Пресвятому Серцю Ісуса: вона є, так само, змістом усієї справжньої християнської духовності та побожності. Тому важливо наголосити, що основи цієї побожності такі ж давні, як і саме християнство. Християнином можна бути лише тоді, коли погляд спрямований на Хрест нашого Спасителя, «на того, кого прокололи» (Йо. 19, 37; див. Зах. 12, 10). Енцикліка Haurietis aquas слушно нагадує, що рана в боці та ті, що залишилися від цвяхів, були для безлічі душ знаками любові, яка дедалі більше наповнювала їхнє життя (див. n. 52). Розпізнання Божої любові у Розп’ятому стало для них внутрішнім досвідом, який змусив їх разом із Томою визнати: «Господь мій і Бог мій!» (Йо. 20, 28), даючи їм можливість досягти глибшої віри у беззастережне прийняття Божої любові (див. Енцикліка Haurietis aquas, 49).
Відчути Божу любов, звернувши свій погляд до Пресвятого Серця Ісуса Христа
Найглибший сенс цього культу любові Бога відкривається лише тоді, коли уважніше розглядається його внесок не лише в пізнання, але й передовсім в особистий досвід цієї любові у довірливій відданості її служінню (див. Енцикліка Haurietis aquas, 62). Очевидно, що досвід і знання не можна розділяти: одне поєднане з другим. Слід також наголосити, що справжнє пізнання Божої любові можливе лише в контексті смиренної молитви і щедрої готовності. Починаючи з цього внутрішнього налаштування, погляд, спрямований на бік, пробитий списом, перетворюється на мовчазну адорацію. Споглядання пробитого боку Господа, з якого витікає «кров і вода» (пор. Йо. 19, 37), допомагає нам розпізнати безліч дарів благодаті, що звідти походять (пор. Енцикліка Haurietis aquas, 34-41), і відкриває нас для всіх інших форм християнської набожності, що входять до культу Пресвятого Серця Ісуса.
Віра, як плід досвідченої любові Бога, є благодаттю, Божим даром. Але людина зможе відчути віру як благодать лише тією мірою, якою приймає її як дар, яким вона намагається жити. Культ Божої любові, до якого закликала вірних Енцикліка Haurietis aquas (пор. там само, 72), повинен допомагати нам постійно пам’ятати, що Бог добровільно взяв на себе ці страждання «заради нас», «заради мене». Якщо ми практикуємо цей культ, то не лише з вдячністю визнаємо Божу любов, але й продовжуємо відкриватися цій любові, щоб наше життя дедалі більше формувалося нею. Бог, який вилив свою любов «в серця наші Святим Духом, що нам даний» (пор. Рим. 5, 5), невпинно запрошує нас прийняти Його любов. Запрошення повністю віддати себе спасительній любові Христа і присвятити себе їй (пор. там само, п. 4) має своєю головною метою стосунки з Богом. Ось чому цей культ, повністю присвячений любові Бога, який жертвує собою за нас, має незамінне значення для нашої віри і для нашого життя любов’ю.
Жити і бути свідками пережитої любові
Той, хто приймає Божу любов внутрішньо, формується нею. Божу любов людина досвідчує як «поклик», на який вона повинна відповісти. Дивлячись на Господа, який «узяв наші недуги й поніс наші хвороби» (Мт. 8, 17), ми стаємо уважнішими до страждань і потреб інших. Адораційне споглядання боку, пробитого списом, робить нас чутливими до спасительної волі Бога. Це дає нам можливість довірити себе Його спасительній і милосердній любові та водночас зміцнює наше бажання брати участь у Його ділі спасіння, стаючи Його знаряддями. Дари, отримані з відкритого боку, з якого витекла «кров і вода» (пор. Йо. 19, 34), забезпечують, щоб наше життя також стало для інших джерелом, з якого течуть «річки води живої» (Йо. 7, 38) (див. Енцикліка Deus caritas est, 7). Досвід любові, почерпнутий з культу пробитого боку Відкупителя, захищає нас від ризику замкнутися в собі та робить нас більш доступними для життя для інших. «З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти» (1 Йо. 3, 16) (див. Енцикліка Haurietis aquas, 38).
Відповідь на заповідь любові можлива лише завдяки досвіду того, що ця любов вже була дана нам спочатку Богом (див. Енцикліка Deus caritas est, 14). Культ любові, що стає видимим у таїні Хреста, представлений у кожному євхаристійному богослужінні, у такий спосіб становить основу для того, щоб ми стали людьми, здатними любити і віддавати себе (пор. Енцикліка Haurietis aquas, 69), стаючи інструментом у руках Христа: лише так ми можемо бути вірогідними проповідниками Його любові. Але цю відкритість для Божої волі потрібно відновлювати щохвилини: «Любов ніколи не буває ‘закінченою’ та цілісною» (див. Енцикліка Deus caritas est, 17). Споглядання «боку, пробитого списом», у якому сяє безмежна Божа воля до спасіння, не можна вважати швидкоплинною формою поклоніння чи відданості: поклоніння Божій любові, яке знайшло своє історично-релігійне вираження в символі «пробитого серця», все ще потрібне для живих стосунків з Богом (див. Енцикліка Haurietis aquas, 62).
З надією, що ця п’ятдесята річниця надихне в багатьох серцях ще палкішу відповідь на любов Пресвятого Серця Христа, я уділяю Вам, Високопреподобний Отче, і всім монахам Товариства Ісуса, які завжди так активно сприяють цій фундаментальній набожності, особливе апостольське благословення.
Ватикан, 15 травня 2006
БЕНЕДИКТ XVI
